Як боротися з тривожністю та депресією

Тривожність і депресія — це небезпечні стани, які можуть значно погіршити якість життя. Важливо розуміти, що це не просто поганий настрій чи тимчасові труднощі, а стани, які потребують уваги та, за необхідності, професійної допомоги. 

У цій статті ми розповімо, як можна розпізнати депресію та тривожність, а також поділимось інформацією, як боротися з ними, використовуючи різні підходи.

Важливо! Якщо ви відчуваєте, що підвищена тривожність або депресивні симптоми вже відчутно впливають на ваше повсякденне життя, — обов’язково зверніться до невролога або психотерапевта.

Симптоми депресії та тривожності часто переплітаються, і людина може відчувати їх одночасно. Важливо розуміти різницю між цими станами, щоб отримати відповідну допомогу.

Основні симптоми депресії і тривожності

Депресія — це ментальний розлад, що характеризується стійким відчуттям смутку, втратою інтересу до звичайних справ і зниженням енергії. Ось основні симптоми:

• постійний смуток, пригніченість, відчуття порожнечі;
• ангедонія — втрата інтересу або задоволення від діяльності, яка раніше приносила радість;
• відчуття безнадійності, песимізму, безвиході, провини, нікчемності, безпорадності;
• дратівливість, роздратованість, неспокій;
• тривога, страх;
• плаксивість;
• нав’язливі думки про смерть.

Також депресія може супроводжуватись відсутністю апетиту, фізичною слабкістю, м’язовим болем, труднощами з концентрацією уваги. Важливо зазначити, що для діагностування депресії у людини має бути кілька клінічних симптомів, які спостерігаються принаймні впродовж двох тижнів.

Тривожність — це відчуття занепокоєння, страху або напруги, яке може бути реакцією на стрес або ж симптомом тривожного розладу. Тривожність може проявлятися такими ознаками, як:

• надмірне занепокоєння, тривога, безпричинний страх;
• відчуття напруги, збудження, “нервозності”;
• постійне передчуття чогось поганого, навіть без чітких причин;
• дратівливість.

Фізичні прояви тривоги можуть включати прискорене серцебиття, підвищену пітливість, відчуття нестачі повітря, ком у горлі. 

Хоча симптоми цих двох станів можуть перетинатися, існують ключові відмінності:

• при депресії переважає відчуття смутку, безнадійності та втрати інтересу до життя;
• при тривожності основним є відчуття надмірного занепокоєння, страху та напруги.

Важливо! Якщо ви помітили у близької людини симптоми депресії та/або тривожності, запропонуйте їй звернутися до фахівця, проте не змушуйте насильно людину проконсультуватися з лікарем — це може погіршити стан.

Як боротися з тривожністю та депресією?

Перш за все, слід розуміти: депресія — це не просто поганий настрій, а серйозне захворювання, що потребує лікування. Як й будь-яка інша хвороба, депресія та/або тривожність має ступені важкості. У випадках легкої депресії лікар може рекомендувати першочергово спробувати немедикаментозні підходи, певні психотерапевтичні методи та зміни способу життя. Ось основні немедикаментозні підходи, що можуть покращити стан:

• Фізична активність. Регулярні фізичні вправи, навіть помірні, сприяють виробленню ендорфінів. Рекомендується приділяти фізичним вправам щонайменше 30 хвилин щоденно або майже щоденно (у більшість днів тижня).
• Здорове харчування. Збалансоване харчування, багате на фрукти, овочі, цільнозернові продукти та білки, забезпечує організм необхідними поживними речовинами для нормального функціонування нервової системи. Уникайте надмірного вживання цукру, кофеїну та оброблених продуктів.
• Повноцінний сон. Нестача сну може погіршити симптоми тривоги та депресії. Намагайтеся спати 7-9 годин на добу в темному та тихому приміщенні. Дотримуйтесь регулярного режиму сну.
• Обмеження вживання алкоголю та нікотину. Алкоголь і нікотин можуть погіршити симптоми тривоги та депресії. Особливо це стосується алкоголя, який є потужним депресантом ЦНС.
• Техніки релаксації. Медитація, йога, дихальні вправи й прогресивна м’язова релаксація можуть допомогти знизити рівень стресу та тривоги.

Коли немедикаментозні методи не допомагають впоратись, — лікар може рекомендувати конкретні лікарські засоби: наприклад, антидепресанти чи анксіолітики (протитривожні препарати). 

Іноді, коли монотерапія антидепресантами малоефективна, психіатр може призначати й лікарські засоби інших груп: наприклад, атипові антипсихотики (нейролептики). Важливо розуміти, що це не є загальною практикою і рішення про призначення таких препаратів приймає виключно лікар. Серед них можна згадати Азапін, Кветіапін, Арипразол та інші. Деякі з цих препаратів мають седативний (заспокійливий) та снодійний ефект, який є їхньою побічною дією. Але, наприклад, Азапін “для сну”, як і інші лікарські засоби цієї групи, не призначається, якщо у людини немає прямих показань до його прийому, окрім безсоння.  

Важливо! Будь-яке медикаментозне лікування депресії та/або тривожних станів має призначати виключно психіатр, — у жодному разі не займайтесь самолікуванням, це може бути небезпечним для вашого здоров’я та життя.

Треба пам’ятати, що під час медикаментозної терапії покращення не настає миттєво, для досягнення результату потрібен час та зусилля. Дуже важливо не ізолюватись — спілкування з іншими людьми може допомогти вам відчути підтримку та зменшити відчуття самотності. І найголовніше: пам’ятайте, що звертатися до психотерапевта — це не ознака слабкості, а навпаки, свідчення вашої турботи про своє здоров’я.

Бажаємо вам міцного ментального здоров’я!