Громов Михайло
Ви уникдаєте натовпу, проводите місяці в затишку власної квартири, рідко виходячи навіть до найближчого магазину? Якщо так, то, за словами японського психолога Тамакі Саїто, вас можна охарактеризувати як «хікікоморі». Цей термін визначає тих, хто свідомо віддає перевагу усамітненню, задовольняючи потреби у спілкуванні через інтернет. Фільми, серіали, онлайн-ігри, комікси – це їхні єдині задоволення в житті.
За інформацією від «STUDway» з посиланням на «Суспільне культура», часто це підлітки, які нещодавно закінчили школу і не готові до наступного етапу в дорослому житті. Вони не здатні працювати, лишаються залежними від батьків, а будь-яка потреба у контакті з людьми викликає істерію чи панічні напади. Така поведінка розглядається як розлад особистості, подібний до аутизму та може бути викликана психологічними травмами чи помилками у вихованні.
Проблема хікікоморі привернула увагу світової громадськості в 2013 р., коли книгу Тамакі Саїто «Хікікоморі: Вічні підлітки» (1998) переклали англійською мовою. Це явище досліджувалося і раніше. Йошімі Касахари описував випадки соціальної тривоги серед школярів-підлітків, а психолог Лок досліджував «напади апатії» в американських студентів – обидва явища дуже схожі із сучасними хікікоморі. Термін отримав своє остаточне визначення в 2010 році, коли його включили до Оксфордського словника англійської мови. В Японії Їх часто називають «відсутніми мільйонами».
Опитування найбільшого японського телеканалу NHK показало, що 53% з них – чоловіки, але соціологи стикалися з проблемою, коли не всі хікікоморі хотіли відповідати на питання. У грудні 2018 р. Кабінет міністрів Японії провів схоже опитування, але серед людей від 40 до 64 років. І виявилося, що серед них хікікоморі було ще більше, ніж серед молоді – 613 тис. осіб проти 541 тис. в групі від 15 до 39 років. Міністерство охорони здоров’я Японії визначає «хікікоморі» як людину, яка не бере участі у житті суспільства (не навчається та не працює) і не бажає цього. Така особа ізольована більш ніж півроку та не має близьких відносин поза сім’єю.
Проте вчені з Університету Кюсю в Японії у своєму дослідженні за 2020 рік пропонують нові критерії для визначення хікікоморі. Вони розглядають особи з тривалою соціальною ізоляцією від 3 до 6 місяців як прехікікоморі, а також встановлюють, що ті, хто виходять з дому 4 і більше разів на тиждень, не можуть вважатися хікікоморі. На відміну від японського МОЗ, вчені Університету Кюсю вважають, що не всі хікікоморі прагнуть уникати соціуму чи стосунків. Опитані визнають, що у них обмежений обсяг соціальних взаємодій, але заперечують, що це відбулося за їхньою ініціативою. Це стає однією з основних відмінностей між феноменом хікікоморі та соціальним тривожним розладом.
Хікікоморі, особливо на початкових етапах захворювання, задоволені відчуттям ізоляції від суспільства. Проте з часом, продовжуючи ізолюватися, вони можуть відчути стрес і самотність. З розвитком цифрових та комунікаційних технологій, що надають альтернативи особистій соціальній взаємодії, хікікоморі може стати реальною проблемою, підкреслюють автори дослідження.
