Вимушений вихід із зони комфорту часто призводить до внутрішніх конфліктів, які ми зазвичай називаємо віковими кризами. Крім кризи середнього віку, є й інші важливі періоди, через які проходить кожен із нас.
За даними STUDway із посиланням на «womanlife», щоб уникнути неприємних наслідків чергової вікової кризи, достатньо розуміти, що відбувається і коли це очікувати, щоб бути підготовленим до цих перехідних етапів.
Підлітковий вік – час революцій. Це момент, коли дитина прагне незалежності. Їй хочеться самостійно розв’язувати свої проблеми, хоч іноді це не завжди вдається повністю. Тиск зі сторони сім’ї та школи створює бажання вийти за ці рамки, що підштовхує до нових друзів, тусовок і захоплень, які можуть відхилити від звичних інтересів.
Студентські роки – це перший досвід автономного життя. Це час першого кохання, власних грошей та самостійних рішень. Під час цього періоду людина вчиться виходити з-під опіки батьків, але часто ще потребує їхньої допомоги.
Вік 30 років – це час підведення перших підсумків. Як правило, вже є сім’я, робота, досягнення та провали. Є достатній досвід для об’єктивного погляду на своє життя. Це момент для порівняння мрій з реальністю та обдумування подальшого шляху.
Вік 36-38 років – це переоцінка цінностей. Життя змінюється: діти дорослішають, робота може не приносити очікуваних результатів. Потрібно переглядати цілі, шукати нові можливості та ресурси.
Вік 40-42 роки – це концентрація на головних аспектах. Усвідомлення, що 40 років – це менше половини очікуваного життя, може викликати тривогу. Це час відмовитися від другорядних речей та зосередитися на найважливішому.
Вік 46-48 років – це відкриття нових талантів та виконання мрій. Цей період часто супроводжується переоцінкою сімейного життя. Діти дорослішають і, якщо поряд є друга половинка, це добре. Важливо шукати баланс між стосунками та своїми інтересами. Це також час для пошуку нових можливостей і реалізації мрій, на які раніше не вистачало часу.
Нагадаємо, ми раніше розповідали, хто краще вирішить ваші проблеми – психолог, психіатр чи психотерапевт.