Як змінилася робота фрилансерів на карантині?

Зараз ми частіше починаємо замислюватися над тим, як облаштувати свій домашній офіс і залишатися ефективними, працюючи на дивані. У людей, які раніше ходили на роботу, повністю змінився графік і розпорядок дня, а як справи у тих, хто і до цього працював віддалено? Ми поспілкувалися з фрилансерами та запитали, що змінилося в їхньому звичному стилі життя з початком карантину. А також дізналися їхні поради щодо організації роботи вдома.

Оксана Семеник, журналістка та PR-менеджерка видавництва IST Publishing

oksanaЯк змінився твій графік? Чи стало більше роботи?

«Раніше я працювала з дому, але останнім часом часто їхала працювати в кав’ярні, хоча б на декілька годин, щоб змінити атмосферу. Прокидалась зазвичай о 8 ранку, робила каву й одразу сідала за роботу. До котрої я працюю залежить від зайнятості або від того, чи є в мене зустріч, інтерв’ю або подія ввечері. Іноді працювала після того, як повернусь додому, тобто вночі. Один із плюсів фрилансу – сам формуєш свій день. Але водночас у цьому й мінус – немає нормованого робочого дня.

Спочатку стало більше, ніж було, тому що мені як комунікаційниці довелось розрулювати деякі кризові ситуації. Фестивалі, відкриття та інші події поскасовували, і довелось змінювати свій графік виходу текстів. На жаль, скасувалось давно заплановане відрядження до Харкова. Зараз здається, що ти постійно працюєш, але нічого не встигаєш. Думаю, через стан напруження впала продуктивність, тому працюється повільніше».

У яких місцях ти працювала та як організовувала свій робочий простір раніше і зараз?

«Зазвичай я працювала вдома. У мене немає спеціального робочого місця, є мій робочий стіл, майже весь заставлений книжками і листівками. Коли набридає сидіти в кімнаті – переходжу на кухню. Те, що фрилансери завжди з ліжка працюють і ходять тільки в піжамі – міф. Часто, як я вже казала, я їздила працювати в кав’ярні. У мене є декілька улюблених, де я можу випити кави, пообідати, посидіти декілька годин і мене ніхто не чіпатиме. Раніше, коли я поєднувала роботу і навчання, моїм робочим місцем могла стати університетська бібліотека. Тому зараз, звісно, складніше. Для мене змінилось те, що я не можу змінити атмосферу, і це впливає на продуктивність. У мене однокімнатна квартира й особливо облаштувати якесь місце не дуже вдається».

Чого не вистачає на карантині, наскільки складно залишатися на самоізоляції?

«Не вистачає багато чого. Не вистачає можливості змінювати атмосферу та відпочивати після складного дня в барі з друзями чи просто зустрітися на каву. Тепер навіть прогулятися в парку не можна, а це часто допомагає розвантажитись. Не вистачає випадкових зустрічей і шумних компаній. Насправді, на самоізоляції я зрозуміла, що я ще та екстравертка. Я знаю, що всі так само сидять удома. Але дуже хочеться, щоб це все скоріше закінчилось. Хоча б відкрили метро».

Чи влаштовуєш ти відеодзвінки, конференції з колегами, чи долучаєшся до прямих трансляцій?

«Так, насправді, те, що мене тримає в позитивному настрої і чого я чекаю цілий тиждень – це скайп-кол із моїми колегами з видавництва IST Publishing. Ми всі семеро збираємось онлайн, намагаємося жартувати, складати плани щодо порятунку книжкової індустрії і світу та взагалі обговорюємо наш стан і що ми прочитали та зробили за тиждень. До прямих трансляцій і вебінарів не долучаюсь, бо працюю і не дуже люблю такий формат. Якось спробували з друзями влаштувати вечірку в Zoom. Вийшло класно, але все одно не те».

Чи з’явилася тривога з оголошенням карантину? Якщо так, то як вдається з нею впоратися?

«З’явилась не так від самого карантину, як від нерозуміння того, коли він закінчиться і хто взагалі з бізнесу чи проєктів переживе цю кризу. Заспокоюю себе тим, що ми не вперше опиняємося в незрозумілих обставинах і вже багато пережили до карантину, тому треба взяти себе в руки і робити свою справу. Добре заспокоюють книжки про мистецтво або розмови з друзями. Якщо не читати новини і не скролити стрічку Facebook, то тривожності майже немає».

Чи стало в тебе більше викликів у роботі? Чи не боїшся ти вигорання?

«Не боюсь вигорання, бо воно завжди зі мною. Насправді, працювати в культурній журналістиці – це хитке становище щодня. Наприклад, ти працюєш у медіа про культуру, яке хтось фінансує. Завтра меценат може передумати і ти залишишся без роботи. Або розділ культури у твоєму медіа закриють. Або скоротять фінансування. Те саме стосується культурних проєктів та інституцій (ми бачимо це по тому, як сильно хочуть скоротити бюджет на культуру). Розумію, що подібне може статись у кожній зі сфер, але для культури це нормальна ситуація. Це втомлює навіть без коронавірусу. Тому треба буде після карантину боротися ще більше. Хоча цікаво, що на карантині твій час пов’язаний або з культурою (фільми, серіали, музеї онлайн, концерти, книжки) або з освітою (курси, тексти, вебінари, лекції тощо)».

Напиши свої поради щодо організації роботи вдома.

«Щоранку складай свій розпорядок дня. Це справді важливо для самодисципліни.

Не працюй занадто багато: плануй собі на вечір кіно, читання або вечірку з друзями онлайн. І не забувай про вихідні.

Вигорання після карантину нікому не треба.

Не працюй із ліжка. По-перше, продуктивність менша. А по-друге, треба розділяти простір для відпочинку та роботи».

Реклама

Аліна Яковенко, журналістка онлайн-медіа

alinaЯк змінився твій графік за час карантину?

«Насправді обсяг роботи та кількість статей не змінилися. Але розпорядок – ще й як. Відмінусувалися прогулянки, зал, а також усі робочі зустрічі. Зате з’явився час на англійську, онлайн-курси і навіть малювання. Через це постраждала робота, оскільки я на радощах кинулася робити все-все, на що не вистачало часу раніше. І на роботу тепер у мене менше енергії і натхнення. Тому день починається з того, що я «бавлюся» зі своїм навчанням, спортивними вправами, читанням, хобі, а вже потім сідаю працювати».

У яких місцях ти працювала та як організовувала свій робочий простір раніше і зараз?

«Працювала переважно вдома, мала щотижневу зустріч із редакторкою та виходила на інтерв’ю з експертами / героями матеріалів. Я обожнюю спілкування, але якщо стаття цього тижня була досить серйозна і складна, дратувалась через те, що роботу над нею доводилось переривати якимись зустрічами поза домом. Зараз таких проблем немає, натомість я нию, що розговорити людину в переписці чи по телефону не виходить так, як наживо».

Чого не вистачає на карантині, наскільки складно залишатися на самоізоляції?

«Не вистачає людей. Ти можеш їхати в транспорті, познайомитися з якоюсь цікавою людиною, потім зустрітись на каву і вийти із зустрічі з новими ідеями для матеріалів. А так виходить застій. Я отримую тільки те, що дають ресурси, за якими сама вирішила стежити.

А ще складно працювати вдома не самій, а із сусідками, з якими орендуєш квартиру. Бо вони ж зазвичай цілий день проводили на роботах.

Долучаюся до відеодзвінків Zoom і вмикаю онлайн-концерти – для настрою».

Чи з’явилася тривога з оголошенням карантину? Якщо так, то як вдається з нею впоратися?

«Тривога ні, швидше злість, сум і питання «Як не з’їхати за цей час із розуму?». Це як зі стадіями раннього прокидання з відомого мемчика: відмова – сум – депресія – торг – прийняття – прокидання. Такі самі стадії і під час карантину: спочатку ходиш у шоці, не можеш змиритися з ізоляцією, потім умовляєш себе, обіцяєш чимось себе радувати, якщо нарешті зберешся і «втягнешся» в нові умови, і лише потім, на день 8 – 9-й адекватно розплановуєш день і починаєш нормально почуватися».

Чи вдається працювати так само натхненно, як раніше? Чи стало в тебе більше викликів у роботі? Чи не боїшся ти вигорання?

«Аж ніяк! І хай пробачить мені редакторка і мій фінансовий стан. Щоб знайти нові ідеї, намагаюся пригадати все прочитане чи раніше почуте. Викликів більше точно не стало, а от щодо вигорання, швидше, сподіваюсь, що його не буде».

Напиши свої поради щодо організації роботи вдома.

«Сидіти на кухні, на балконі, за підвіконням, на підлозі – будь-де, тільки не в ліжку. Але от саме в ліжку найкраще читати нову інформацію чи редагувати вже готовий текст.

Вставати до 9. Це важливо.

Не сідати за текст із телефоном ближче, ніж 2 метри від себе, бо не стримаєшся, щоб переглянути нові сповіщення або зайти в соціальні мережі.

До всіляких атрибутів / статуеток / квітів на робочому місці ставлюся досить скептично, бо особисто мені всього того «атмосферного» вистачає максимум на кілька годин».

Олександр Романенко, motion-дизайнер у компанії Web Production

romanenkoЧим ти займався до карантину і чим займаєшся зараз?

«До карантину я працював motion-дизайнером у компанії Web Production. З початком карантину компанія відчула всі проблеми, пов’язані з кризою, тому я перейшов на фриланс. До цього я так само фрилансив, але тепер почав активніше розвивати себе як самостійного фахівця. Я почав займатися маркетингом, щоб бути конкурентоспроможним у цій сфері. У період кризи як ніколи важливо виділятися на фоні інших. Також я викладав motion-дизайн для дизайнерів, які хочуть навчитися робити анімації. До карантину в мене був свій офлайн-курс. Але у зв’язку з коронавірусом нам довелося відкласти набір другого потоку на невизначений термін. Пощастило, що до початку кризи я почав розробляти онлайн-курс. Ми набрали групу на нього і через тиждень після оголошення карантину запустилися. Це вийшло дуже вчасно».

Яким був твій розпорядок дня раніше і яким він став зараз? Чи стало роботи більше?

«До карантину в мене був стандартний офісний графік. Як у будь-якого фахівця креативної індустрії у мене так само були і фриланс-замовлення, які я робив ночами. Мій графік радикально не змінився, я так само працюю з ранку до вечора. Можливо, я починаю роботу трохи пізніше, ніж зазвичай, але можу більше концентруватися на своїх проєктах. Хоча кількість замовлень зменшилася і потреба у моїй роботі знизилася, я більше приділяю часу на доопрацювання своїх старих проєктів, на розвиток соціальних мереж і так далі. Я інвестую цей вільний час у самого себе, тому працювати менше я не став. Час, який я витрачаю на роботу, зріс на 15 – 20 %».

Як ти зазвичай організовував своє робоче місце раніше і зараз?

«Раніше в мене було робоче місце в open space. Удома в мене один стіл для всього: як для обіду, так і для роботи. Напевно, краще розділяти свій простір на зони для роботи і відпочинку, але такий формат мене цілком влаштовує. Розслаблювальна атмосфера не дозволяє втомлюватися так, як раніше».

Чого не вистачає на карантині?

«Я більше інтроверт у плані способу життя. До карантину я працював весь тиждень і зустрічався з друзями на вихідних. Але це було щось додаткове, аніж необхідне. У мене немає потреби кудись виходити. Я не люблю працювати в кафе. Хоча шум не заважає мені концентруватися, все-таки комфортніше працювати вдома в тиші. Єдине, що мене обмежує в самоізоляції – це те, що в мене немає вибору. Суворі правила пригнічують. Але я не можу сказати, що відчуваю критичну нестачу розваг».

Чи влаштовуєш ти відеодзвінки, конференції з колегами, чи долучаєшся до прямих трансляцій?

«До карантину я використовував відеозв’язок іноді для спілкування з рідними. Також двічі на тиждень вивчав англійську мову з викладачем по скайпу. Такий формат комунікацій мені відомий, але в мене не було досвіду постійного спілкування. З початком карантину і запуском онлан-курсу в мене з’явилися регулярні відеоконференції зі студентами. Як викладачеві мені складно навчати людей онлайн, оскільки я не бачу їхньої реакції, не можу звертатися до них особисто. У якийсь момент я перемикаюсь і починаю просто розповідати, але не кайфую від такого викладання. Щодо колег, то є завдання, які краще проговорити і витратити на це 5 – 7 хвилин. Але я використовую скоріше аудіо, а не відеозв’язки. На інші конференції чи вебінари в мене немає часу. Я часто бачу, що люди у Facebook створюють онлайн-бари, але цей формат мені не до душі. Якщо карантин затягнеться ще на півтора-два місяці, то, можливо, я почну долучатися до спілкування онлайн, але поки що ні».

Чи з’явилася тривога з оголошенням карантину?

«У мене було доволі спокійне ставлення до цього, адже я передбачав, що така ситуація може статися в Україні. Я підготував для себе план дій у цьому випадку, тому в мене не було відчуття якоїсь тривоги чи паніки. Зараз я сприймаю карантин як належне і будую плани в контексті цієї ситуації».

Чи вдається працювати так само натхненно, як раніше? Де тепер ти шукаєш ідеї?

«Загалом уся ця історія з карантином стала для мене певною мірою каталізатором. Я спостерігаю за тим, як змінюються сфери мого життя. Не можу поки що оцінити, які ці зміни: позитивні чи негативні, але вони мотивують. Якщо до карантину я мав певну стабільність у роботі, то зараз складно дотримуватися попереднього плану. Усе, що залишається – це діяти швидко і змінюватися залежно від обставин. Якщо ти будеш робити все так само, як і до кризового стану, це може не спрацювати. Час і формат життя інший, тому треба під нього підлаштовуватися. Усе це змусило мене працювати натхненніше і приймати нестандартні рішення. Не знаю, що буде далі, але розумію, що не треба зупинятися чи впадати в депресію».

Чи стало в тебе більше викликів у роботі? Чи не боїшся ти вигорання?

«У мене двозначне ставлення до вигорання. Мені здається, що воно відбувається, коли ти занурюєшся в рутину. Щоб цього не сталося, я намагаюся розширювати свої задачі й отримувати новий досвід. Наприклад, у жовтні мені захотілося урізноманітнити своє життя, тому почав викладати. Оскільки я пішов з попереднього місця роботи, у мене стало більше викликів. Зараз моя задача – прокачати себе як фахівця високого рівня. Я хочу створити міністудію із самого себе. Нові завдання підтримують вогонь усередині, це не дає вигорати».

Напиши свої поради, як організувати робочий простір удома.

«Я живу сам, тому можу ні до кого не прив’язуватися. Але мінус у тому, що мій режим ненормований. Я працюю доти, доки не втомлюся. Фриланс учить тебе бути фахівцем не тільки однієї сфери. Якщо ти працюєш дизайнером, то, окрім цього, ти ще й арт-директор і проджект-менеджер. Мультизадачність робить тебе структурованішим у плані роботи. Але мені варто ще працювати над плануванням свого вільного часу, сну та відпочинку. У мене доволі заплутаний режим. Я можу фокусуватися на одному завданні досить довго без жодних технік. Але якщо для тебе це проблема, раджу спробувати метод Pomodoro. Він полягає в тому, щоб виконувати одне завдання 25 хвилин, потім робити перерву 3 – 5 хвилин і знову повертатися до роботи. Кожні чотири «pomodori» варто відпочивати довше (15 – 30 хвилин)».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus