Зарицька Юлія
У нашій щоденній мові дедалі частіше з’являються слова іншомовного походження, які ми вживаємо без зайвих роздумів. Особливо це стосується слів, пов’язаних із дозвіллям, святами та сучасним стилем життя. Наприклад, популярні нині «дівішнік» та «мальчишнік» міцно закріпилися в розмовах і рекламних текстах. Проте ці слова жодним чином не пов’язані з українською мовною традицією.
Як повідомляє Studway з посиланням на сайт «РolitЕxpert», мовознавець Олександр Авраменко розповів, як правильно називати ці події українською мовою. Його пояснення варте уваги всіх, хто прагне говорити грамотно та з повагою до рідної мови.
Дівич-вечір – не просто вечірка
Свято нареченої перед весіллям в українській традиції називалося «дівич-вечором» (зверніть увагу: саме через дефіс). І це не просто варіант перекладу з російського «девичник» чи англійського «bachelorette party», а частина давнього обрядового кола, яке супроводжувало одруження. Дівич-вечір у давнину мав глибокий символічний зміст – це був вечір прощання дівчини з вільним, незаміжнім життям. Його влаштовували у тісному колі подруг, з піснями, обрядами, заплетенням коси або створенням весільного вінка.
Подія мала сакральне значення та відображала серйозність переходу до нового життєвого етапу. Сьогодні ця традиція може поєднуватися з сучасними форматами святкувань – фотосесіями, вечірками, поїздками, але називати її «дівич-вечір» – не лише правильно, а й красиво й автентично.
Парубоцький вечір – український варіант «мальчишніка»
Чоловіча вечірка перед весіллям, яку часто називають «мальчишніком», також має свої відповідники в українській мові – «парубоцький вечір» або «парубоцька вечірка». Слово «парубок» – це давній український термін на позначення неодруженого чоловіка. У минулому саме парубки організовували розваги на честь нареченого, символічно прощаючись із його холостяцьким життям. Сучасні парубоцькі вечори можуть бути якими завгодно – від походу в баню до активного відпочинку на природі чи навіть подорожі, але назва «парубоцький» зберігає зв’язок із рідною мовою й традицією.
Чому важливо повертати українські слова в побут
Олександр Авраменко наголошує: запозичення не завжди доречні, адже українська мова має безліч гармонійних і змістовних слів, які не поступаються іноземним аналогам. Говорити «дівич-вечір» замість «дівішнік» або «парубоцький вечір» замість «мальчишнік» – це не лише питання грамотності, а й вияв поваги до власної культури. Мовознавець також зауважує, що з мови не потрібно робити «мішанку», адже з часом запозичення витісняють питомі слова, які формувалися віками. Тож варто замислюватися над тим, як ми говоримо і обирати українське – свідомо, гордо й з любов’ю.
Нагадаємо, ми раніше розповідали, як правильно побажати смачного українською: добірка найкращих висловів.
