Як писати так, щоб тебе читали

робоче місце

Поради редакторки «Студвею», виплекані (й подекуди виплакані) на тисячі текстів

– У такому разі, – врочисто заявив Додо, підводячись на ноги, – у такому разі я пропоную проголосувати за ухвалу про закриття нашого зібрання заради негайного вжиття енергійніших заходів…
– Говори по-людському! – сказало Орлятко. – Я не знаю й половини усіх цих учених слів! Втім, хтозна, чи ти й сам їх знаєш!
І Орлятко нахилило голову, приховуючи посмішку.
«Аліса в Країні Див»

Закладаємось, тобі доводиться писати, навіть коли ти не автор «Студвею» і не журналіст узагалі. Якщо ти проводиш заняття з йоги чи майстер-класи з теслярства, то пишеш описи для фейсбук-подій. Якщо запускаєш стартап, розписуєш в інстаграмі, який він унікальний. Просуваєш свій суспільно корисний івент – кидаєш анонси комунікаційникам відповідних порталів. І ніби всю правдоньку пишеш, та чомусь підступні редактори і комунікаційники ціляться переробити, а капризні читачі якось кволо лайкають…

Що в тексті заважає їх вразити й надихнути твоєю справою і як дати цьому раду?

1. Не будь вікіпедією

Чомусь більше половини текстів про будь-що починається старанним розшифруванням цього будь-чого. Підозрюю, нас так оптом навчили в школі, бо всі твори моїх однокласників починалися з однієї формули: «Щастя… Що ж таке щастя? Енциклопедія каже…».

Формула зручно застосовується до всього. З тексту про равликів у перших рядках я отримую люб’язне пояснення, що це «молюски з класу черевоногих». Що там, мені траплявся заклик полагодити гойдалку у дворі, який починався із зазначення, що цей предмет є важливим елементом дозвілля дитини. Не треба так! Я в курсі, чесно. А якщо ні, ця інформація дістанеться мені з першого ж посилання.

Реклама

2. Не починай від царя Гороха

Мене кличуть на заняття з бісероплетіння – і розказують, що це мистецтво виникло в Давньому Єгипті. І що? Як саме цей факт мотивує мене кидати справи і бігти на заняття?

Історичні екскурси можуть бути страшенно цікавими, але свіже, оригінальне дослідження – це окремий жанр. Якщо це всього-на-всього пост, який має нести утилітарну і приваблювальну користь, історіографія в ньому зайва. Приваб мене перспективою творчості, терапії і вирішення проблеми подарунку в одному флаконі – і я прибіжу!

3. Не конкуруй з капітаном Очевидність

«У цій цікавій і корисній статті ми детально розповімо тобі про таку проблему, з якою, напевно, стикався кожен, але вирішили далеко не всі. Ми розглянемо всі аспекти такого сумновідомого явища, як вигорання…».

Увесь цей потік (який, коли захотіти, можна розширити ще втричі!) передається рівно трьома словами. «Поговоримо про вигорання».

«Усім відомо, що…», «ні для кого не секрет, що…» – такі звороти не лише баласт, а й маніпуляція. Якщо я скажу: «Не секрет, що Земля пласка» – чи буде це підтвердженням факту?

people-coffee-notes-tea

4. Слідкуй за думкою

Кожна частина матеріалу має узгоджуватися з основною метою та ідеєю. Інколи хочеться дати читачеві максимум корисного знання, що міститься в голові, а виходить вінегрет: починаємо про освіту, продовжуємо політикою і закінчуємо довкіллям. Тут допомагає план тексту (так, тепер я Кеп, але підніміть руку всі, хто справді його робить!).

Часто-густо навіть одне речення починається «бузиною», а закінчується «дядьком». Те, про що кажемо в другій половині фрази, не випливає з першої. Це може бути непоганим зразком літератури потоку свідомості. Та вона, здається, вийшла з моди.

5. Фактчекай, лінкчекай, права не віддавай!

До речі, про розвиток і підтвердження думки автора / тез статті. Усі твердження, що потребують перевірки, мають перевірятись. Особливо це стосується статистики і будь-яких чисел. Інколи вони можуть бути правильними, але застарілими.

Світ зашвидкий, та коли тебе переконують неврологічними дослідженнями сторічної витримки чи спрямовують на «error 404», чомусь стає прикро.

6. Накручено? Спрости!

Ми іноді наслідуємо барокових авторів, творячи на їхню честь складнопідрядні речення, крізь які неможливо продертися. У хвості фрази ще продовжується розпочата думка, але читачеві вона давно випірнула з вуха. Простий спосіб допомогти йому / їй розжувати цей шмат – порізати на менші шматочки.

Роман на тисячу сторінок з одного речення вже написала письменниця Люсі Еллманн. Такі подвиги мають лишатися поодинокими. Більше двох рядків – це вже занадто. На фразу має вистачити одного ковтка повітря.

7. Пиши, як говорять

Я дуже зраділа, коли дізналася, що Нечуй-Левицький казав: «Писати треба, як люди говорять». Правда, виявилося, що він мав на увазі правопис. Але я б згадувала цей принцип щоразу, коли йдеться про стиль.

У стиль медіа, в тому числі молодіжних, чомусь невпинно лізе стиль інструкцій, приписів, брошур, звітів. Коли я таке бачу, мені воно відразу малюється на такому сірому папері. Чому центеніал у кросівках «Нью беленс» і з татуйованням єдинорога повинен писати в стилі газети «Комсомолець Козятинщини»?

Для нашого виправдання: він справді фізично лізе звідусіль. Ідеш, а на під’їзді написано: «Просьба закрыть краны во избежание затопления ниже находящихся квартир». Тобто, якби нам написали: «Закройте, пожалуйста, краны, чтобы не затопить соседей снизу», ми б їх не зрозуміли. У трамваї лунає: «Тримайтесь за поручні, щоб запобігти падінню». Ніби релігія не дозволяє сказати «не впасти».

Давайте придивимося, які саме елементи роблять із мови, якою люди говорять, мову, якою брошури віщають.

Віддієслівні іменники. Ніколи не забуду, як мій маленький брат написав у плані переказу: «Узнавание мамы о залезании ее сына на березу». Пропоную влаштування їх уникання. Тобто геть їх! Ось реальний приклад.

«Курс створений для кращого розуміння втілення…», і тут же: «Для кращого розуміння аспектів функціонування…», а поруч знову «краще розуміння», «опрацювання», «провадження» і «підвищення рівня». Дієслова роблять мову динамічною. Між іншим, добре вживати їх у заголовках.

Зайві слова. Наприклад, навіщо казати: «Вони стикаються з проблемою відсутності бажання», коли можна сказати: «Вони не бажають»? Навіщо писати «студентська аудиторія», якщо це просто «студенти»?

Штампи. Зайві слова, які хтось навіщось щільно приліпив до звичайних. Яскравий приклад – пишучи про минуле, неодмінно додати слово «далекий». «У далекому 2008 році»… До того ж стосовно недавніх років це виглядає ще й кумедно.
Використовуймо якомога менше кліше. Це ж затерті фрази, затаскані, заяложені. Вони надають мові присмаку совка з його постійними «битвами за врожай» і «чорним золотом». Усі ці «друзі наші менші», «солов’їна мова», «взято на озброєння» – дамо їм рішучу відсіч! Ой, штампи лізуть, ховайся!

Є, звісно, іронічне використання. І є меми, як-от: «Совпадение? Не думаю!». Але якщо ти жартуєш, то має бути зрозуміло, що ти жартуєш.

Не застосовуймо сталих виразів, як-от «підкорити музичний Олімп», «видати на-гора» тощо. Вони не прикрашають текст. Вони роблять його наївно-старомодно-провінційним.

note

8. Не бий у лоба

Іноді ми пишемо мудрі речі. Проте звучать вони так занудно й дидактично, ніби вчитель суворо тицяє вказівним пальцем: «Оце, діточки, добре, а оце, діточки, погано».

«І запам’ятай, що…», «життєвий досвід показує…», «подумай про те, що…», «тобі треба замислитись над…» – і далі якась сентенція на кшталт «треба бути сміливим». Відчуваєш себе малям, яке вчать їсти з ложечки корисну кашу. Хочеться випльовувати з принципу.

Дійсно, іноді людям важливо нагадувати речі, які ніби зрозумілі, але вони їх не роблять і страждають, бо самі собі злобні баклани. Однак варто це зробити якось так, щоб людина не виплюнула нашу корисну кашу, а проковтнула її, сміючись.

Іноді ми пишемо помічні речі. І ніби й не поморочено, а доволі просто. І ніби грамотно, і ніби зрозуміло, однак текст не має жодного смаку. «Плануй час на відпочинок і хобі»… Скажемо те саме, але веселіше?

9. Виполюй бур’ян

Усі слова, які не додають розуміння, вживаються марно і мають бути викреслені. Слово має пройти простий тест: якщо без нього можна обійтися, без нього треба обійтися.

Мої улюблені приклади – «у травні місяці» та «в місті Києві». Киньте в мене мишку той, хто не в курсі, що травень – це місяць, а Київ – місто. І ні, «в м. Києві» жодним чином не потрібніше.

Так само з частинками слів. «14-ть слонів» і «14 слонів» – знайди десять відмінностей.

10. Не повторюй повтори повторно!

Недарма SEO-спеціалісти звуть їх терміном «тошнота текста»: коли одне слово трапляється в кожній фразі, воно зав’язає в зубах.

Скажімо, у матеріалі про стосунки з батьками слово «батьки» в усіх відмінках гарантовано вигулькуватиме в кожному рядку. Що робити? Пройтися по тексту інструментом «Знайти» і почистити. Десь слово можна просто прибрати: з контексту вже зрозуміло, про що йдеться. Десь замінити синонімом чи займенником.

11. Не кажи: «Каже Олександр»

Є чомусь такий улюблений прийом: коли матеріал переповідає думки, висловлені одним чи кількома спікерами, ми тулимо в кожен абзац «Олександр вважає», «Олександр прочитав», «Олександр зазначає», «на думку Олександра». Той бідолашний Олександр зав’язає в зубах не менше, ніж «батьки». І корисний текст починає виглядати рекламною листівкою, яку хочеться скоріше жбурнути подалі.

Як дати раду? На початку чітко зазначити, що надалі в тексті будуть думки (поради, лайфхаки, тези тощо) від такої-от людини. Далі можна брати їх у лапки – і видно, що це таки Олександр каже. Без зайвих нагадувань.

12. Роби скарбнички і нички

Помилки роблять усі, навіть професор Пономарів. Але можна розвивати суперсили. Три закладки зі словниками зроблять твоє життя захопливішим, ніж три підписки на канали інфлюенсерів. А коли якийсь(-ась) зануда, як я, завважить тобі, що слово «наступний» не вживається як близнюк росіянина, на ім’я «следующий» (його звати «такий»), складай це кудись для пам’яті. Можна стікери навколо розвішувати.

Для почину подарую тобі мої улюблені експонати: «оточуюче середовище», яке правильно зветься «довкілля» (а суфікс «-уюч» в українській узагалі персона нон грата), і «природній» та «зворотній», які насправді «природний» та «зворотний».

А ще немарно людству дана чарівна вордівська підкреслювалка, яка виловлює хибодруки та очевидні помилки (хоча й не знає багато чого, наприклад, слів «підкреслювалка» і «хибодрук», тому її доводиться використовувати не на автоматі, а усвідомлено).

робоче місце

13. Узгоджуй речення

Заплутані стосунки між словами – вічна класика. Перевірний шаблон – безсмертне чеховське: «Подъезжая к сией станции и глядя на природу в окно, у меня слетела шляпа». Якщо твій капелюх визирає у вікно, постав його на місце.
Ось ще кілька прикладів.

«Раджу колегам звертати увагу на мову, що пишуть тексти». Де «колеги», а де «що пишуть». Не рознось залежні один від одного члени речення задалеко.

«Заходячи до магазину, нас усіляко переконують, що поліетиленовий пакет – необхідна річ». Тут виходить, що хто заходить, той і переконує. Але ж ні!

Хух! Ото лонгрід, а це ж лиш маківка айсберга… Та на те й коментарі під статтею, щоб доповнювати.

На десерт – 10 корисних посилань від студвеївських редакторок

Словотвір. Помічник у боротьбі із запозиченнями. Можна зареєструватись і пропонувати відповідники іншомовним словам, а також голосувати за найкращий варіант. Такий інтерактив допомагає збільшити словниковий запас і дати волю фантазії.

Портал «MOVA.info». Тут є і правила правопису, і словники, і підручник. А ще корисний словник новітніх термінів і відповіді на поширені запитання.

Лайфхаки з української мови. Онлайн-курс від «EdEra» для вивчення теорії української мови. 16 лекцій та інтерактивний конспект з усіма темами.

Програма «Р.І.Д.». Програма пропонує вивчати три нові слова щодня. За вивчення слів нараховується ігрова грошова одиниця – «пісок часу». Ігровий формат дозволяє витрачати мінімум часу і непомітно збагачувати словниковий запас. Також є словник, з яким можна звіритись і згадати значення слів.

Тренажер з правопису української мови. Як спортзал, тільки качає правопис. Дивись лише не заражайся їхніми «сприяє засвоєнню».

Офіційний сайт української мови. Тадам, купа правил! Ще й питання і відповіді, ще й підручники з мови, якщо хтось скучив.

Словозміна. Будинка чи будинку? З’ясуймо тут!

Звертання. Ігоре чи Ігорю? Тут підкажуть.

Російсько-український словник сталих виразів. Як українською «битый час»? Щось вертиться в голові…

Як редагувати свій текст. Корисний текст від «MediaLab», яких і загалом читати корисно. І цікаво. І тут заразитися буде зовсім не гріх!

Юля Шекет, зі щирою подякою Юлі Юдіній

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus