Як адаптуватись у новій країні

people

Навколо гуркотять валізи, на білбордах миготить незнайома реклама, а в руці затиснутий квиток в одну сторону: ти в новій країні! Борщі, «охрана отмєна» та жовті маршрутки лишилися позаду, а попереду – невідомість. Аби ця невідомість була менш стресовою, важливо підготуватися до переїзду. Це не лише «ву-ху!» від нових вражень, а і час, коли ти будеш перелаштовуватися на новий лад. То як зробити це швидше і менш болісно?

Прийми, що в якийсь момент тобі стане важко

Є 3 основні етапи, через які проходить майже кожна людина в новій країні. Тривалість цих етапів залежить від індивідуальної ситуації та ступеня підготовки. Збірно цей етап називають культурний шоком, а інакше – дезорієнтацією та важкою психологічною реакцією на нові умови життя.

Перший етап: медовий місяць. Спочатку людина відчуває піднесення та захват від усього, що з нею відбувається. Її захоплюють нові люди, страви та пейзажі. Вона не випускає з рук телефон, фіксуючи гарненького котика, вишукану страву та власне обличчя на фоні різних місць. Це саме той час, який ми проводимо у відпустках, допоки не набридне. Набридло? Час їхати додому. А у випадку, якщо ти переїхав(-ла) на тривалий час або назавжди, повернутися так швидко не вийде.

Другий етап: перемовини. Цей етап настає за кілька тижнів перебування в новій країні. Нові враження вже не можуть витіснити тугу за домом і ти починаєш помічати підтвердження стереотипів. Однак обережно з цим: спрощена стереотипами реальність до зарізу нудна!

На цьому етапі є три основні реакції: «нітики», «адоптики» та «космополіти».

Перші на все кажуть «ніт» і починають агресивно реагувати на зміни, самоізолюються у своїй кімнаті і зітхаючи згадують той день, який змусив їх переїхати.

«Адоптики» з кожним днем поповнюють кількість підписників в Instagram новими знайомими, вже знають найвигідніші ціни на хліб та молоко і вітаються з сусідами як вдома.

«Космополіти» живуть на двох стільцях: старому та новому. Попри те, що вони намагаються адаптуватися в новій країні, «космополіти» зберігають вірність старій рутині, друзям вдома та готові за потреби переїхати назад.

Третій етап: пристосування. Цей етап наступає десь через рік проживання в новій країні, коли з’являється стала рутина, знайомі та цілі. Починаючи з цього етапу досвід людини буде абсолютно унікальним. Тепер вона почувається на своєму місці і робитиме індивідуальний вибір. Проте в деяких людей період пристосування може затягнутися на кілька років. Для того, щоб пришвидшити цей процес, ми зібрали 7 порад, які можуть стати тобі в пригоді.

7 шляхів полегшити процес адаптації:

Реклама

Дякую, Гугле, я впораюсь сам(-а)

Вчити мову після приїзду – це як вийти в магазин без грошей. Спілкування – основний засіб адаптації на новій території. Комунікація суттєво ускладнена, якщо її… немає. Перекладач Гугл, який вважає, що код ДНК написаний сомалійською мовою, а лате смакує як пожежник, теж може суттєво зіпсувати враження про тебе. Наразі є безліч безкоштовних програм з вивчення мови, лайфхаків, як зробити це самостійно, та репетиторів онлайн. Це допоможе тобі легше орієнтуватися серед незнайомих звуків.

До того ж мова – це невід’ємна частина місцевої культури нової країни. Вивчаючи нові слова ти паралельно дізнаєшся про цікаві страви, небанальні локації, звучання імен та географічних місць. Знайди трішки часу, щоб дізнатися більше про культуру омріяної країни. Тоді чудернацькі звичаї шокуватимуть тебе не так сильно. Наприклад, в Данії люди люблять гуляти на цвинтарі, а в Нікарагуа місцеві використовують губи, аби показати напрям, і таких звичаїв безліч!

«Альо, Україна»: знайди шляхи спілкування з сім’єю та друзями

Туга прийде. Так, спершу тебе захопить ейфорія свободи та нових можливостей, але незабаром закортить почути звичний голос родичів чи друзів. Підготуй близьких заздалегідь! Можна встановити дідусю та бабусі Skype чи іншу програму для зв’язку, а з батьками домовитись говорити в певні дні та години. Це особливо стосується країн в інших часових поясах. Можливо, щоб поспілкуватися з Україною тобі доведеться встати зі сходом сонця. Або навпаки, лягаючи спати бажатимеш комусь доброго ранку. Щоб визначити точний час можна скористатись ресурсом Time.is.

Якщо переїзд в іншу країну прокладе між тобою та коханою людиною кілометри дистанції, це може стати викликом для обох. Є низка порад, як зберегти стосунки на відстані. Серед них: домовитися про регулярний час спілкування, щиро ділитися новинами та своїми почуттями, залишити одне одному якийсь предмет-спогад та визначити, коли ви знову зможете бути разом.

Я знаю, для чого прокидаюсь вранці

Рутина – це неоціненний скарб. Свого часу Джордан Пітерсон став відомим час саме завдяки тому, що закликав людей мати певний розклад дня як протидію депресивному настрою. Переїзд в нову країну дійсно створить ґрунт для пригнічення. І саме низка завдань, які ти знаєш, що мусиш виконати, триматиме тебе в тонусі.

Найкраща можливість зануритися в життя нової країни – це мати якесь заняття. Можна наперед пошукати можливості волонтерства, стажування чи роботи. Тоді після приїзду ти одразу матимеш людей, які на тебе чекали і готові перший час супроводжувати. Крім того, це дасть тобі привід виходити з дому і комунікувати з місцевими.

Спробуй мати великі та маленькі цілі на кожен день. Купити квітку у кімнату – маленька ціль, а виїхати за місто чи знайти роботу – велика. Досягнення кожної з цих цілей дадуть тобі такий потрібний допамін. Нехай це буде десять дрібних цілей, але розуміння того, що ти за день зробив(-ла) те чи інше, є найкращою профілактикою депресії чи апатії.

Будь відкритим до світу і він почне показувати нові грані

«Open mind» – одна з тих рис, яка найбільше допоможе тобі в адаптації. Вона означає вміння дивитися на нові умови не через фільтри досвіду, уявлень, знань чи навіть принципів, а очима дитини. Давати шанс поведінці, яка здається дивною, але є притаманною місцевим (як-от сьорбати суп); ставити питання, а не вчити, як треба; збирати інформацію, ніби ти детектив. Будуть речі, які тебе шокують, обурять чи заплутають. Тоді спробуй розібратися, чому в цій країні так роблять, і якщо в цьому немає нічого кримінального чи аморального – прийняти це як частину реальності.

Інколи виходь на прогулянку зі своєї комфортної зони

Є люди, які після десяти хвилин спілкування з незнайомцями обмінюються контактами, встигли обговорити 100500 актуальних тем та йдуть в кіно. А є ті, кому треба години, дні, тижні та місяці, допоки вони зможуть хоробро привітатися і правильно назвати ім’я людини. Проте переїзд за кордон це не час будувати охоронні стіни навколо зони комфорту. Це час її зменшувати до рівня квадратика під ногами та йти в бій. До чого може призвести самотність пише один з користувачів Reddit: «Мені було до зарізу самотньо, коли я вчився за кордоном. У мене було стільки вільно часу, порівняно з навчанням в університеті вдома, що я не знав, чим себе зайняти. Я втратив бажання навчатися, дивився Netflix і не гуляв з друзями, коли вони мене кликали. Проте я подорожував. Хоч це було добре».

Спробуй знайти друзів серед місцевих молодіжних осередків, волонтерських рухів та навіть на вулиці. Майже в кожній спільноті знайдеться хтось, хто розділятиме твою любов до певного серіалу, гри, розмови чи просто матиме схожий характер. Головне – пам’ятай про безпеку. Хтось спробує увійти до тебе в довіру не з найкращих мотивів. Якщо ставлення нещире – ти це відчуєш. Просто не вимикай обережність.

Це моє: визнач свою територію

Для людини в чужій країні дуже важливо відчувати, що в неї є свій куточок. Візьми з України якусь важливу для тебе дрібничку, книжку чи лист на спогад. Опинившись у новому місці, ти підсвідомо шукатимеш щось знайоме, аби відчути спокій. І зупинивши погляд на речах, які нагадують тобі про дім, ти надішлеш мозку сигнал: все добре, я вдома.
Крім того, може бути корисним обійти територію, де ти проживаєш. Зумій через тиждень відповісти собі на кілька питань: чи знаю я, де купити молоко? Куди я можу піти гуляти? Де я можу отримати медичну допомогу у разі потреби? Де я можу посидіти і відпочити з кавою? Ці відповіді дадуть відчуття спокою, ти зрозумієш, що вже не настільки тут все дике та нове.

Тримай руку на пульсі місцевого життя

Навіть мешканці одного під’їзду часто не знають одне одного, то що говорити про іноземців? Знайди ресурс, який місцеві використовують для пошуку інформації про різні заходи та розваги, і долучайся до них! Зараз в містах розповсюджені книжкові клуби, зустрічі в кафе з настільними іграми, вже не кажучи про музеї, книгарні, творчі простори. У кожній країні кількість та якість цих можливостей буде різною, проте вони будуть.

Через якийсь час перебування в новій країні ти почнеш змінюватися. Якщо адаптуватись вдалося, то ти відчуєш, що починаєш переймати певні звички місцевих, коло друзів стає ширшим, а ти почуваєшся вільніше. І, можливо, це вплине на твоє бажання залишитися там на значно більший термін, ніж планувалось спочатку. Або і назавжди.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus