Вперед у минуле: клясичний правопис, латинка й монархізм

books2

Великий матеріял про мову та українську монархічну династію

Уважний глядач пам’ятає момент із фільму «Брат 2», коли Вітя Багров під меланхолійне «Вечно молодой, вечно пьяный» проходить українським кварталом у Чикаго. Серед вивісок магазинів і їдалень бачимо одну незвичну: «Українсько-американський клюб». Слово «клюб» написане згідно з правописом 1928 року, який ще називають скрипниківкою або харківським.

В Україні працює видання про технології та бізнес з іронічною назвою Na chasi. Читати його можна кирилицею та латинкою. Латинка – спосіб написання українських слів латинськими літерами. Іронія ж у тому, що «не на часі» – головний аргумент противників запровадження таких змін. Проте це не виняток одного видання: латинкових спільнот стає дедалі більше.

Ми звикли вважати, що монархія – це не про нас. Що вона можлива лише в Британії чи Саудівській Аравії. Але існують послідовники ідей української монархії, які аналізують минуле, прогнозують майбутнє і вважають, що монархізм – ідеологія, яка зробить Україну великою.

Спільними для цих явищ є люди, які намагаються зробити їх дійсністю: реформувати правопис, змінити абетку й відродити монархізм. Тобі необов’язково їх підтримувати, але варто послухати. Хто знає, можливо, наступного ранку ми прокинемось у zovsim inšij Ukraїni.

Олексій Дейкун, semper tiro, перекладач, громадський активіст, мандрівник

Олексій Дейкун, semper tiro, перекладач, громадський активіст, мандрівникЗі скрипниківкою я ознайомився завдяки провінційному суржику. Моя група в університеті складалася із суто російськомовних та україномовних, суржиком розмовляв лише я. На заняттях ми мали перекладати англомовні тексти красивою українською – у мене почалися проблеми. Направду складно повсякчас котролювати себе і хаотично підшукувати нормативні слова, особливо під час усного перекладу. Так тривало понад рік, поки одній викладачці не ввірвався терпець і на тлі загального реготу вона попрохала мене знайти репетитора з української. Саме тоді я зрозумів, що хочу говорити красиво.

Було тяжко: виписування слів, злість, сором, страх, помилки та регіт людей. Для мене було шоком почути таке несприйняття від рідних ніжинців. Утім, наснаги додала книга Ірини Фаріон «Мовна норма». Завдяки їй я ознайомився зі скрипниківкою та історією українського правопису.

«Говори – і я тебе побачу», – так колись зауважив Сократ, тож я не збираюся використовувати «правопис» кагановичів і сталіних. Є скрипниківка – своє, українське. Крапка.

Ключових правил скрипниківського правопису лише 9, тому навчитися писати справжньою українською можна за один день, а вивчити мову – за місяць. Правопис спрощує написання деяких слів, робить багато речей логічними, хоча деякі його правила дещо застарілі.

Тепер пишу і розмовляю тільки скрипниківкою. Її використання в університеті створювало певні проблеми: деякі викладачі взагалі не сприймали «знущання з мови», деякі вважали слова «матеріял», «авдиторія», «проєкт», «плян» помилками і знижували бал. Деякі конференції, куди я посилав власні тези й статті, вимагали переробити – таким я казав «прощавайте». Деякі нахабно зредаґовували й публікували – таких надалі я іґнорував. У побуті й на роботі послуговувався скрипниківкою без проблем. Свою бакалярську я теж захистив скрипниківкою.

Перспективи клясичного правопису – це заступлення сучасної зросійщеної ортографії й набуття офіційного статусу впродовж 2-х років, що стане найбільшим тріюмфом української мови та культури!

*орфографія збережена

Реклама

Олександр Мельник, головний редактор онлайн-медіа Na chasi

Олександр Мельник, головний редактор онлайн-медіа Na chasiЯ маю повну вищу економічну освіту, але вирішив присвятити себе не банківській справі, а діловій журналістиці. Працюю над онлайн-проектами у сфері ЗМІ вже 10 років. Інтерес до глибшого вивчення різних мов свого часу привів мене до концепції української латинки.

Українську латинку я не вважаю панацеєю для подолання цивілізаційного розриву з країнами Східної та Центральної Європи, проте, на мою думку, вона є хорошим інструментом комунікації з нашими найближчими сусідами: поляками, словаками, румунами й хорватами. Вивчення латинки й перехід на неї замість кирилиці будуть зручними для тих, хто змалку зростає в білінгвальній родині, де другою мовою читання та письма є англійська.

Концепцію, яку просуває видання Na chasi, ми сформували в «Маніфесті української латинки». Одразу зауважу, що ми не пропагуємо тільки наш варіант, але пропонуємо спільноті власне бачення.

Спочатку читати й писати латинкою незвично, але періодична практика дозволяє звикнути й не помічати якихось особливих складнощів. Зрештою, у роботі журналістів раніше було чимало незвичних речей, які вважалися екзотикою, а за декілька років стали нормою: стрімінг відео, текстові трансляції, інтерактивні елементи в публікаціях. Тому й версія видання українською латинкою колись стане нормою. Сучасні технічні можливості дають змогу автоматизувати процес створення такого контенту.

У перші півроку після запуску ми встигли побути і порохоботами, і агентами Кремля, і ворогами Кирила та Мефодія. Люди часто негативно ставляться до явищ, які йдуть урозріз з їхніми звичками чи стереотипними уявленнями. Проте коло кириличних країн стрімко звужується, і надалі до нього входитимуть або тоталітарні режими, або бідні держави. Одного разу нам доведеться зробити свій цивілізаційний вибір і в культурному полі.

Едуард Юрченко, викладач, кандидат філософських наук

Едуард Юрченко, викладач, кандидат філософських наук Монархізм є частиною мого скептичного ставлення до сучасної політичної системи. Ще в школі я звернув увагу на ефективність порядків у стародавньому або середньовічному суспільстві й зовсім іншу якість їхніх панівних еліт. В університеті я ознайомився з ідеями консервативних філософів, які спростовували брехню про «похмуре середньовіччя», та вітчизняними консерваторами-монархістами: Липинським, Назаруком, Кучабським. Українській інтелігенції вони майже не знайомі, хоча їхні ідеї досі залишаються цікавими й нестандартними. Тоді ж я більше дізнався про монархічний рух 1920-1950-х років.

Моя освіта й інтелектуальні пошуки підштовхнули мене до монархізму.

Особливих колізій на ґрунті моїх переконань не траплялось. Хіба що були спроби критики моєї дисертації, що містила високу оцінку концепції Липинського. Загалом український монархізм викликає симпатію більшості людей, які з ним знайомі, але не має підтримки через складність реалізації.

Монархізм замінює владу політиканів, які не зацікавлені в розвитку країни, на владу династії, яка прямо залежить від успіхів держави. Це не панацея, але дає велику ймовірність успіху.

Народ має контролювати владу, яка є його слугами. Але на практиці це нереально. Тому найкращим варіантом є система, у якій інтереси влади й народу поєднані. Вигідніше бути королем заможної країни, ніж бідної.

Останніми роками інтелектуальний ландшафт Заходу поповнився незвичним, навіть разючим елементом. Неореакційна школа політичної філософії висунула програму тотальної критики сучасної цивілізації.

Критика демократії, мультикультуралізму, зрівнялівки та інших «священних корів» сучасності поєднана з агресивною апологією монархії та аристократії, ієрархічного устрою суспільства і збереження етнокультурної ідентичності.

Такі ідеї популярні серед молодих представників технічної інтелігенції в англомовних країнах. Зокрема у США – бастіоні демократії. Монархізм – важлива частина світогляду неореакціонерів.

Цікаво, що вони просувають ідеї технологічного розвитку, вважаючи, що саме нова монархія та аристократія прокладуть людству шлях у майбутнє. В Україні ці ідеї викликають дедалі більший інтерес. Великі політичні революції починаються з революції у свідомості.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus