«Вільна каса»: про роботу в McDonald’s, життєвий досвід і успіх

Depositphotos_380502494_l-2015 (1)

ua.depositphotos.com

«Підходьте, замовляйте!», «Вам з собою чи тут?», «Кола з льодом чи без?» Ці вирази можна впізнати з-поміж тисяч інших. Особливо якщо полюбляєш фаст-фуд. Але чи задумувався(-лась) ти колись про тих, від кого лунають ці слова? Хто вони — працівники Маку? З чого складається їхній звичний день? Як довго вони тут працюють? І головне — чому? Можливо, ти навіть був(-ла) одним(-ією) з них. Якщо ж ні, маєш можливість дізнатись. Ми зібрали історії трьох різних людей, які працювали в McDonald’s. А точніше — особистостей, значно глибших за недолугі жарти про «Вільну касу». Чому їхній досвід важливий для будь-кого з нас, чого він навчає і як саме приносить успіх у життя — розповість «Студвей».

image5 (1)Ростислав Маханько, 19 років, навчається в КНУ ім.Шевченка на кібернетиці, працює на посаді Mobile Engineer у міжнародній компанії Wix.com. Досвід роботи в McDonald’s: 5 місяців

Уже після третього семестру в університеті я зрозумів, що навчання забирає багато невиправданого часу, і вирішив знайти роботу. Звісно, були спроби податись на щось пов’язане з аналітикою, програмуванням, але до настільки серйозної діяльності я ще не був готовий. Процес пошуку ускладнювали вимоги до графіку — обов’язково на part-time (ред. — неповна зайнятість). McDonald’s був не тільки «останнім варіантом», а й своєрідним викликом собі: «Чи зможу я?». Спойлер — зміг :)

Процес прийняття на роботу був дуже швидким. Пам’ятаю: я сидів і чекав на початок інтерв’ю, дуже хвилювався. Бо одна справа, коли плануєш, а інша — коли робиш. Згодом відчуття хвилювання і невпевненості зникли. Як то кажуть, пройшов всі стадії — заперечення, гнів, прийняття. До того ж, я завжди розумів, що мені близькі цінності компанії McDonald’s. Хоча б те, що там не продають алкоголь. А ще — піклуються про дітей (наприклад, коли організовують благодійні акції, спрямовані на закупівлю обладнання у дитячі лікарні) й намагаються зробити все виробництво максимально безвідходним. Я був щасливий стати частиною цього.

image2 (1)Валерія Іжик, 25 років, випускниця НаУКМА, працює на посаді державної експертки з питань євроінтеграції та міжнародних зв’язків у Міністерстві освіти і науки України. Досвід роботи в McDonald’s: 1 рік

У McDonald’s я працювала рівно рік. У свій час там познайомились мої батьки, згодом одружились. Їм це доводилось приховувати, адже за внутрішньою політикою чоловіку і дружині разом працювати не можна. У 2014 в Україні почався Майдан. Моя мама вже працювала в торговому центрі «Метроград», який постійно «мінували» — прибутків не було зовсім. Тато працював у McDonald’s — клієнтів теж не було. Я відчувала, що мушу допомагати сім’ї. Пошук роботи ускладнював графік навчання у Могилянці (це був мій другий курс) — пари закінчувались о шостій вечора, починались о десятій ранку, а між ними ще й була кількагодинна перерва. От і спробуй знайти роботодавця, який дозволить працювати чотири години вдень з погодинною оплатою. McDonald’s був єдиним виходом із цієї ситуації. Протягом року я працювала у великій гарній будівлі в Борисполі. Нашу команду — студентів майже одного віку — набрали на відкриття закладу.

image4 (1)Артем Галкін, 23 роки, навчається в КНУКіМі на журналістиці, працює журналістом. Досвід роботи в McDonald’s: 4 місяці

Це був далекий 2015 рік. Мені було 18, я навчався ще тоді в коледжі й у якийсь момент вирішив — треба заробляти гроші. Місце роботи вибирав з усіх можливих. Піти у McDonald’s мені порадив одногрупник, який і сам був його співробітником. Треба було з чогось починати, я погодився. Працював загалом чотири місяці. Протягом перших двох тижнів було надзвичайно цікаво спостерігати й вивчати весь процес, бачити на власні очі як створюється те, що ти їси :) Але згодом інтерес зник, а я почав сприймати McDonald’s як банальний спосіб заробити гроші. До того ж, завжди пам’ятав, що тимчасовий. Після цього я ще деякий час працював офіціантом. З досвіду можу сказати, що інтенсивність — це велика відмінність McDonald’s від усіх подібних місць роботи.

Про особливості роботи у McDonald’s

Ростислав: У McDonald’s є стандартний розподіл: кухня, каса чи працівник зали. Під час інтерв’ю ти заповнюєш анкету, де окрім базової інформації про себе, пишеш власні побажання з приводу роботи. Їх враховують, але, попри це, кожен член команди має вміти робити все: ніколи точно не знаєш, де будеш працювати. Перший місяць у Маці — це такий собі «неофіційний підготовчий період»: опановуєш теорію і практику. Але фактично — за ці 30 днів уже отримуєш зарплатню і працюєш нарівні з усіма.

Артем: Робота триває від чотирьох до восьми годин із частими перервами. Звичайний день починався з переодягання у форму і відбивки на панч-машині — штуці, де міститься інформація про те, скільки годин ти пропрацював. Потім заступаєш на своє місце й починаєш роботу. Коли день закінчується, виконуєш ті ж дії, але у зворотному порядку.

Валерія: Усі дні діляться на два типи: робота зранку і ввечері. Якщо зранку, зазвичай людей майже немає. Єдине, що може статись — це не дуже тверезі після бурхливої нічної вечірки гості, які прийшли вимагати в тебе чізбургер. У такі моменти доводилось пояснювати, чому ти не зможеш задовольнити їх потреби (ред. — до 10ої ранку в McDonald’s продають лише ранкове меню, придбати чізбургер, бургер тощо неможливо). Під час другої половини дня були свої особливості: люди голодні, втомлені й роздратовані кимось з роботи. А ти хочеш чи ні, але за протоколом мусиш запитувати: «Чи не хочете пиріжка до чаю?» або «Соус до картоплі бажаєте?». Закінчувались такі діалоги приблизно так:

— Если б я хотел пирожок, я бы тебе сказал. Я говорю — чай!
— Океееей.

Ростислав: Щоранку перед роботою кожен працівник також перечитує інформацію на стенді (про нову продукцію, зміни в роботі тощо). У McDonald’s дуже важлива дисципліна — усі працюють як єдиний механізм. Якщо хтось тупить, весь процес йде шкереберть. До того ж, робити помилки небезпечно й тому, що працюєш із їжею.

Артем: Інтенсивність — слово, яке описує все, що відбувається у McDonald’s. Ти не можеш думати ні про що інше, окрім роботи. Усе відбувається настільки швидко, що часу на роздуми не залишається. Це допомагає відволікатись від будь-яких проблем і вчить дисципліні.

Ростислав: Протягом перших тижнів швидкість роботи мене дуже збивала з пантелику. Але вже згодом я зрозумів, що інакше ніяк не вийде. У Маці не можна просто стояти без діла, весь час маєш бути чимось зайнятий. Переважна частина роботи однотипна, але іноді завдання змінюють.

Валерія: У якийсь момент навіть з’являється спортивний інтерес: намагаєшся обслуговувати людей за дуже короткий проміжок часу і змагаєшся з сусідньою касою. Словом, розважаєшся як можеш :)

Реклама

Колектив: постійна підтримка й справжні друзі

Валерія: Мама й тато постійно нагадували: друзі, яких ти знайшов у McDonald’s — найтрушніші. Ви підтримуєте один одного, разом долаєте будь-які негаразди на роботі, а отже — зможете й у буденному житті. Самі подумайте: хто ще погодиться вийти за тебе на зміну, коли ти просиш про це о п’ятій ранку? Але ж погоджувались і виходили. Єдине — важко підтримувати контакти поза роботою, адже нічим іншим ви не пов’язані. Попри все, знайти таких людей — дорогого коштує.

Ростислав: Запланованих тімбілдінгів у McDonald’s не існує. Коли я почав працювати, до мене приставили ще одного новачка — «аби познайомились і разом пройшли нову тему». Ось і весь тімбілдінг :) Нерідко колектив збирається разом, аби добре провести час: пограти у пейнтбол, піти у квест-кімнату чи щось подібне. Бувало, йду з універа чимось засмучений, приходжу на роботу, а там — улюблений менеджер. Він поцікавиться як справи, підбадьорить і пожартує, що сьогодні хороший день, «бо немає клієнтів». Така підтримка дуже цінна.

Артем: Подібна робота у колективі відволікає від будь-яких інших проблем. Коли йдеш на зміну, голова забита різними думками, життєвими складнощами, але варто стати за касу — як ти одразу перемикаєшся. Думаєш лише про те, що скаже робити менеджер і мимоволі перестаєш концентруватись на інших речах.

Валерія: Це відбувається за рахунок зміни діяльності мозку. Бувало, декілька годин читаєш уже четвертий том «Історії України-Руси», проклинаєш Грушевського й думаєш чому він не зупинився на третьому (сміється), а потім заступаєш на зміну і заспокоюєшся. Наче у спортзал сходила. А ще у McDonald’s я вперше зрозуміла значення здорової робочої культури. Ти працюєш під керівництвом інструктора, той — під менеджером, потім йде головний зміни і так далі. Аби посісти керівну посаду, мусиш пройти всі щаблі. Через це ніколи не було такого, щоб хтось на когось зверхньо глянув чи сказав щось. Усі нарівні — це дуже впливає на внутрішню культуру.

Про курйози на робочому місці

Валерія: Одного разу в McDonald’s прийшов хлопець, який мені подобався. Про те, що я там працюю, він не знав. Як то кажуть — «картина маслом». Я саме стояла на касі. Моє лице варто було бачити — на жаль, поруч камери не було. На мить мені стало так сильно себе шкода: стою у цій дурній кепці, а тут — він. Але я зібралась і просто прийняла замовлення. Він нічого не питав, а я від того була щаслива.

Ростислав: Я впевнений, що під час моїх змін у McDonald’s туди приходили багато моїх друзів. Але ми не бачились, бо я працював на кухні. Допоки одного дня не зустрів знайому, коли прибирав у залі. Дівчина знала мене лише з моєї «олімпіадної» сторони. Напевно, вона здивувалась. Але натомість нічого не сказала, просто запитала як справи, поговорили про навчання життя й таке інше.

Артем: Був у мене такий відвідувач — чолов’яга років п’ятдесяти. Приходить, дає мені слухавку телефону й каже: «Я нічого не розумію, там моя жінка вам все розкаже, а я просто заплачу». А я що? Подивився на менеджера, той сказав говорити і приймати замовлення.

Думка інших: стереотипи і робота у McDonald’s

Валерія: Для мене робота у McDonald’s ніколи не була чимось постидним. Люди, які вважають інакше — це ті ж, хто шуткує про євреїв і сексизм. Відчуття сорому завжди нав’язане, а не внутрішнє. Не існує роботи, яку виконувати соромно (якщо це не щось протизаконне звісно). Ти працюєш і вчишся одночасно, заробляєш перші копійки й вже можеш зводити батьків у якесь кафе. Це допомагає рости й розуміти процеси цього світу набагато швидше.

Ростислав: Протягом всього навчання у школі, ліцеї я був учасником десятків олімпіад. Якось ми — уже чотири студенти — готувались до однієї з них. Я був зі своїм другом, поруч сидів одногрупник. Він розв’язував чергову задачку й зробив щось не так — помилка була банальною. Усвідомивши це, сказав: «Усе, оце я тупий, йду працювати в Мак». Мене це дуже розсмішило, він запитав у чому причина моєї реакції. Я пояснив. Незручно стало і мені, і йому. Подібні жарти були звичайним явищем в університеті. У відповідь на такі стереотипи треба знайти свій контраргумент. Чому ти пішов працювати у McDonald’s? Відповідь змусить забити на думку інших.

Артем: А я просто замість «Вільна каса» казав «Каса без черги» — хотів щось змінити. (сміється)

Робота у McDonald’s: варто чи ні

Ростислав: Чи порадив би я піти працювати? Напевно, так, але за умови, що знаю цю людину. Як щось піде не так — частина відповідальності за її рішення лежатиме на мені. У будь-якому разі знайте: багато грошей заробити не вийде, але цей досвід додасть впевненості в собі.

Валерія: Це рішення дуже серйозне. Якщо є вибір: McDonald’s або стажування за спеціальністю, то звісно друге. Але якщо немає, трагедії робити не варто. За час цієї роботи ти точно станеш хорошою людиною й розберешся з багатьма надуманими речами у своїй голові.

Артем: McDonald’s навчив мене стресостійкості. Після цієї роботи будь-яка інша не викликає страху чи напруження. Це своєрідна школа життя, досвід якої дуже допомагає у майбутній професії. Ти вчишся терпінню, стримувати себе й з легкістю згодом долаєш інші труднощі. Наприклад, за час роботи за касою я спілкувався з різними людьми, не завжди діалог обмежувався звичайним замовленням — іноді доводилось багато говорити. Згодом це допомогло мені у проведенні інтерв’ю вже на іншій роботі.

Валерія: McDonald’s варто сприймати як місце тимчасового заробітку. Про кар’єрні сходи у цій компанії актуально було говорити десь до 2010ого року. Варто розуміти: McDonald’s — одна із перших міжнародних компаній, яка зайшла в Україну. Поступово все налагодилось і людей, які мали досвід роботи в McDonald’s, розхоплювали як гарячі пиріжки в інші мережеві заклади. Ці кадри згодом розвивали бізнес вже українських компаній. Зараз McDonald’s позиціонує себе інакше. Там тобі скажуть: «Приходь, поєднуй з навчанням і май кишенькові кошти». Коли чуєш таку комунікацію, розумієш тимчасовість своєї роботи.

Ростислав: Здається, робота в McDonald’s ніколи не допомає у сенсі розвитку кар’єри. Але це не так. Вона спонукає переступити на своєрідний «наступний етап». Навряд чи я міг би почати з чогось серйознішого. Це дійсно хороший старт для студентів. Але, попри все, важка фізична праця і постійна робота під надзвичайним тиском. McDonald’s не привів мене на роботу в Wix, але без цього досвіду я б туди не потрапив.

Валерія: Через те, що у McDonald’s всі знали мого тата, важкої роботи мені не давали. Але все ж кілька разів я прибирала у залі й мила туалет. Тоді й стався справжній розрив шаблонів. Коли я — дівчина, яка ще місяць тому ходила на шпильках під час конкурсу краси «Міс НаУКМА» — мила туалети. Я шкодувала себе, думала яка нещасна, але згодом зрозуміла — у всіх нас проблеми зі збільшеним его. McDonald’s навчив мене людяності й простоти. Повірте, якщо хоч раз у своєму житті ви мили туалети, то ніколи «не схопите зірку».

Артем: Я завжди з великою повагою ставився до співробітників закладів харчування і подібних. Але тепер роблю все і навіть більше, аби допомогти: прибираю за собою, намагаюсь не смітити і бути ввічливим.

Валерія: Відтоді у кожній людині зі сфери обслуговування я бачу себе. Даю великі чайові й ніколи не дозволю собі грубощів. Адже знаю, як це: третю годину стоїш на касі, посміхаєшся, а клієнти ставляться до тебе як до робота — ні дякую, ні доброго дня. McDonald’s — це не сходинка до роботи, це про відкривання речей у собі. Це про один раз помити туалети і зрозуміти, що ти такий як і всі.

Ростислав: Якби в один із тяжких робочих буднів мене запитали: «Чи повторив би ти все спочатку?», то я б відповів: «Ні». Але зараз скажу, що так. Мені є чому завдячувати досвіду роботи в McDonald’s.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus