Віктор Досенко: «Знання не головне, головне – бажання знати»

НМУ

Віктор Досенко 19 років працює на кафедрі патологічної фізіології НМУ. Викладач користується неабиякою популярністю серед студентів. Під час подій, пов’язаних із вимогами усунути ректора Віталія Москаленка, пан Віктор активно очолював протестний рух. Нині частина майбутніх медиків готова бачити його на посаді ректора. «Студвей» готує розслідування про події в медичному, а тим часом вирішив детальніше розпитати Віктора Євгеновича про його викладацьку діяльність, ситуацію в НМУ і плани на найближчий час.

Треба було приходити і радикально ставити питання.

─ Яких змін, на Ваш погляд, НМУ потребує перш за все?

─ Перш за все треба покласти край корупції і створити нормальні умови для роботи викладачів і навчання студентів, відновити між ними адекватні робочі стосунки, коли одні хочуть дати знання, а інші – їх отримати.

─ Розповідають, що під час скидання ректора з ним поводилися дуже некоректно. Чи можливо було зайняти ректорат більш цивілізованим шляхом?

─ Що саме було нецивілізовано, ніхто не може визначити. Ніхто в кабінет не вривався – просто ввійшли, я сам був присутній при цьому, ніхто нікого не штовхав, ніхто нікому не погрожував, були спокійні розмови. Тобто це неправда, пропоную цьому не вірити.

─ Ви особисто прихильник радикальних дій чи мирного шляху врегулювання конфлікту?

─ Я прихильник, звичайно, домовленості, дій поміркованих. Але в нашій ситуації такої можливості не було. Треба було приходити і радикально ставити питання. Із цього починається нове життя НМУ.
Виктор Досенко

Не можуть люди з обмеженими розумовими здібностями отримувати диплом українського лікаря.

─ Нещодавно Ви запропонували програму «Антидебіл», розкажіть детальніше про неї.

─ Програми «Антидебіл», а також «Антихабар» народилися в ніч, коли ми зайняли ректорат, але назвати їх повноцінними програмами, з чітким планом дій не можна, це перебільшення. Насправді, це два основні лозунги, які дозволяють зрозуміти, що ми бачимо першочерговим у змінах нашого університету. Зокрема гасло «Антидебіл» передбачає, що не можуть люди з обмеженими розумовими здібностями отримувати диплом українського лікаря. А зараз саме так і є. Цьому має бути покладений край. А інший бік згаданого лозунгу стосується викладачів, тому що за останні 8–9 років значна кількість фахівців звільнилася, бо не змогли за цих умов існувати. Серед тих, хто зайняли їх місця є люди, котрі просто не володіють своєю спеціальністю, не можуть оцінити знання студентів. Такі працівники мають або підняти свій професійний рівень, або піти з університету.

─ Стосовно посади ректора, претендуєте на неї?

─ На цьому етапі я маю довіру значної частини викладачів і студентів. Це для мене дуже дорого і несподівано, тільки це мене надихає на боротьбу, на те, що треба рухатися далі, йти на вибори і пробувати в них перемогти. Я всім відкрито кажу, що саме мого бажання бути ректором немає, це зовсім не моя мрія, не те, чим би я хотів займатися. Але якщо іншої людини не знайдеться, кращої кандидатури не буде, то я піду до кінця. А там вже як буде.

─ Що думаєте щодо кандидатури Катерини Амосової на цю посаду?

─ Катерину Миколаївну поважають, знають, як дуже принципову, жорстку, непідкупну людину, яка організувала чітку роботу в себе на кафедрі. Ця кафедра ставить об’єктивно оцінки, вона дійсно створювала проблеми для таких собі «блатнячків». Тобто це показник, з Катериною Миколаївною важко домовитися.

─ Ваші стосунки з іншими викладачами НМУ.

─ У нас дуже цікава ситуація: максимально роз’єднані всі викладачі, спілкування міжкафедрального у виші майже немає. І для цього не створювалося жодних умов, щоб під час якось концерту, вечірки, суботника, наприклад, колеги могли зустрітися. Елемент побудови колективу, тімбілдінгу відсутній.

─ Частина викладачів стала на захист ректора Віталія Москаленка. Чому?

─ Офіційно підтримку висловила кафедра соціальної медицини, завідувачем якої є Віталій Москаленко, і кафедра гігієни під керівництвом професора Бардова. Усе. На мій погляд, підтримки у пана Москаленка майже немає.

Виктор Досенко

Немає нічого поганого в тому, щоб на виборах ректора голосували всі студенти, всі викладачі.

─ Що можете розповісти про діяльність ініціативної групи «Відродження “НМУ”»?

─ Саме ця група і зробила революцію в НМУ. Створили її, власне, в неділю 23 лютого, за моєї ініціативи, ще кількох людей, студентів, викладачів, котрі й зараз перебувають у складі цієї організації. Нині ми працюємо над двома основними завданнями: створення плану реформ у НМУ і нової редакції статуту нашого вишу. План реформ ми розробляємо, збираючи інформацію «знизу», опитуючи звичайних студентів, викладачів. Зараз проводимо мозкові штурми, під час яких випрацьовуємо пропозиції для програми реформ. Стосовно статуту подив викликають декілька пунктів, але найбільше – той факт, що 200 людей із 15-тисячного колективу обирають ректора. Мають голосувати значно більше людей, немає нічого поганого в тому, щоб голосували всі студенти, всі викладачі, адже таким чином легітимність обраного ректора була б значно вищою.

─ Щодо Вашої викладацької діяльності. Багато студентів вважають Ваші лекції неймовірно цікавими, у чому причина такого захвату?

─ Тут важко дати точну відповідь. Сам я був не дуже наполегливим студентом, який хотів легко вчитися. Певно, я таким і лишився, і ставлю себе на місце такого студента. Намагаюся кожну лекцію викласти зрозуміло. Вважаю, що знання не головне, головне – бажання знати. І ось ця жага знань, як правило, вбивається в наших університетах шляхом нав’язування непотрібного матеріалу, коли його просто вбивають у голову: «Вчи, вчи, вчи!»,  «Вивчив, давай іспит складай!» Потім знову вчи. Саме тому студенти отримують стійку відразу до знань, їм процес пізнання видається якимось нецікавим, дуже неприємним, травматичним. І я у своїй роботі намагаюся максимально від цього відійти, можливо, це й подобається студентам.

─ Студенти розповідають також, що Ви охоче спілкуєтеся з ними у неформальній обстановці. Чому так важливо бути з молоддю на рівні?

─ А як інакше? Неформальні стосунки складаються на початку наукової роботи, двері нашої лабораторії в Інституті фізіології завжди відкриті для талановитих людей, будь-хто може спробувати себе в науковій роботі. На мій погляд, це дуже перспективний і цікавий шлях. Багато студентів пройшли його і працюють зараз як в Україні, так і за кордоном. Починали вони ще студентами, в тому числі й НМУ, які до мене приходили сюди й пробували себе в ролі науковців. Розумієте, в науці відносини «Я – начальник, ти – дурень» не прийнятні. Тут відразу рівноправ’я, поважають більше того, хто краще розуміє, у кого цікавіші ідеї. А в студента вони можуть бути цікавішими, таку ідею треба почути і дати їй хід. Для цього відносини потрібно будувати на максимальній довірі. У нашій 328 аудиторії, кажуть, така аура, що заходиш сюди ─ і тут добре. Така атмосфера має бути там, де творчість, свобода, де наукова думка.

Виктор Досенко

Вільне мислення – умова ефективної наукової праці.

─ Тобто це такий педагогічний крок?

─ Так, і я впевнився в його ефективності. Це потрібно для зростання вільної людини, такої, яка вільно мислить. Людина, яка мислить скуто, не може бути вченим. Вільне мислення – умова ефективної наукової праці. Якщо студент буде думати: «А як же мені це сказати Віктору Євгеновичу, щоб він не образився?» – все, це паркан, проблема одразу. Він має бути впевненим, що Віктору Євгеновичу можна сказати будь-що.

─ Вихованці з Вами зв’язок і далі підтримують?

─ Звичайно, якщо в мене виникають проблеми: якийсь реактив закінчився, якихось скелець немає чи, наприклад, статтю знайти треба, я одразу телефоную кудись в Америку чи в Німеччину, прошу передати. Люди пам’ятають хороше ставлення, приїжджають у гості. І для нашого Інституту фізіології це не дивина. Наукова робота це передбачає. Вважаю, що все-таки НМУ – теж наукова установа, про це трошки забувають, думають, що університет для того, щоб навчати когось, але насправді це не так.

─ Наостанок, окрім викладання, чим ще займаєтеся? Чули, що Ви у рок-гурті граєте?

─ Перш за все я науковець, потім викладач, звичайно, все це тісно пов’язано, це моя професійна робота – патологічна фізіологія в професійній генетиці. А музика – це хобі, так, я граю на класичній гітарі, трохи граю на бас-гітарі. У нас гурт під назвою «Старлінг», ми пишемо свої пісні, виступаємо на наших культурних подіях, на урочистих заходах в інституті, на конференціях, наприклад. Це додатковий елемент того ж таки тімбілдінгу. Намагаємося грати в спортивні ігри, влітку у волейбол пляжний граємо, в настільний теніс, прагнемо гармонійно проводити свій час, щоб не зациклюватися тільки на науці, на дослідах, а жити повноцінно.

Фото: my.science.ua, соцмережі.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus