Не лише Кобзар і Каменяр: українська література поза хрестоматією

pexels-cottonbro-4866040

Розповідаємо про незвичні твори відомих українських письменників, які не вивчають у школі.

Художник повинен бути голодним. Художник – голодним, а письменник – в окулярах, з філіжанкою чаю і вечірніми прогулянками за розмовами про літературний процес сьогодення, або ж за написанням високоморального твору із глибоким сенсом. А якщо це український письменник – до всього додати ще якийсь твір про національно-визвольну боротьбу у дусі патріотизму.

Якщо Леся Українка – то нещасна, бо хвора і «Щоб не плакать, я сміялась», якщо Іван Франко – то каменяр і революціонер, бо «дух тіло рве до бою». А Тарас Шевченко – борець, народник і патріот аж до самих кісток. Але ці письменники, як і інші, були перш за все, людьми – творчими людьми, а отже цікавими і неординарними особистостями, а отже точно мають таємні сторони.

Отож, всі читали борця за національне і духовне відродження України – Тараса Шевченка.

Всі читали Тараса Шевченка, але хто читав Шевченка російською мовою?

Загалом у автора є чимало російськомовних повістей і найчастіше вони пронизані авторською грою, самоіронією та містифікацією. Російська мова творів була обрана письменником переважно для того, щоб догукатися до російськомовних читачів.

«Прогулка з удовольствием и не без морали» – одна із таких повістей. Сюжет твору розгортається у двох планах: розпусне життя ротмістра Курнатовського, історія його одруження з кріпачкою Оленою та історія матроса Обеременка – учасника оборони Севастополя, який замість пропонованої нагороди за хоробрість просить звільнити сестру з кріпацтва (до речі, пишуть, що порятунок з кріпацтва такою ціною був насправді, про цей факт Шевченко прочитав у військовому журналі).

А читав(ла) ти Шевченка, який пише від імені жінки?

Зразки такої «рольової поезії» (коли автор у вірші грає в різних ролях) трапляється у письменника доволі часто. Візьмемо до уваги хоча б поезію «Полюбилася я».

Або рядки іншого вірша Кобзаря: «Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі, дівочі?». Вірш «Думка» просякнутий поетичним фольклором, як і попередній, – все в стилі «народницького» Шевченка, але…Шевченка, який пише від імені жінки. Найчастіше рядки такої поезії написані у формі стислих монологів від першої особи.

Більшість знає твір Валер’яна Підмогильного «Місто» (той самий інтелектуальний роман, який можна смакувати повільно, сторінку за сторінкою), але шкільна програма точно, а університетська переважно, чомусь оминає увагою його «Невеличку драму». Як на мене, то це прекрасна книжка, яка точно прийдеться до душі любителям інтелектуальної прози. Глибоко розкриті і блискавично змальовані образи героїв навряд лишать когось байдужим. Роман став продовженням маргінальної теми “Міста”, проте більше зосереджений на любовних колізіях (хто не любить любовні колізії – той не читав любовні колізії у Валер’яна Підмогильного). Окрім того, психоаналіз, символізм, проблема батьків і дітей – це та книга, після прочитання якої відчуваєш, як наситився текстом. Все, що треба було тобі дізнатися про цю книжку, ти вже дізнався(лася). Кого зацікавило – вперед!

Хочеш чогось більш романтичного, але не банального? Тоді треба Василя Симоненка. Облиш вірші, читай листи. Вони теплі, щирі, просякнуті шаленою душевною прихильністю і коханням – читаєш і посміхаєшся. Але це не якась нудна романтика, чого лише варті рядки «Мені охота подратувать тебе, але в черепі немає жодної хохми»!

Наступними за листами Симоненка добре почитати листи іншої письменниці. Читати твори Лесі Українки зараз якось ніби банально (хоча хіба класика буває банальною?), тоді можна спробувати листи. Епістолярна спадщина письменниці налічує з понад 900 листів. Це листи до найближчого родинного та літературного оточення, до відомих науковців та культурних діячів. Іноді письменниця за день писала до десяти листів. Вони глибокі, з щирим хвилюванням і ніжністю, щоб відкрити душу у конверті – тобі сюди.

Леся Українка писала листи письменниці Ользі Кобилянській.

Письменниця із глибокими і незвичними на свій час феміністичними поглядами напевно запам’яталася тобі ще зі школи, але чи полюбилася? Мені запала до душі її новела «Природа». Саме природа тягнула до себе головну героїню, бо у світі людей їй було нецікаво (хто пізнав себе?). Але після виходу твору, він наробив чимало шуму.

Головна героїня – освічена, молода інтелігентка, залюблена в літературу, понад усе полюбляє сама (!) гуляти в темному та густому лісі. Захотіти чоловіка, віддатися йому і нічим не пов’язуватися з ним надалі виявляється цілком природним для неї. Це саме те, що у творі Кобилянської найбільше скандалізувало сучасникам. У творі уяву пробуджують тонкі описи природи і майстерно виписані переживання героїв – навряд ти залишишся байдужим.

Ця добірка – всього по краплі з моря письменницьких творчих душ.

Основний меседж: помічати – краще, мислити – ширше, читати – більше. Бо у здавалось б вже звичних нам митців, часто є ще так багато нерозгаданих таємниць.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus