Молоді та амбітні: українці в Ivy League

vlad

Життя українців до і після навчання в найкращих університетах світу

Протягом довгого й складного навчального шляху, напевно, кожен мріяв про вступ до Гарвардського університету, уявляв навчання пліч-о-пліч з Еммою Вотсон у Браунському університеті або посиденьки на сходах Музею мистецтва Метрополітен після занять у Колумбійському університеті. Ми поспілкувалися з мрійниками, які змогли здійснити це заповітне бажання – вступити й навчатися в університетах Ліги плюща.

Влад Іванчук і Надія Дубчак поділилися досвідом вступу до іноземних закладів освіти з допомогою неприбуткової організації Ukraine Global Scholars (UGS), створеної, щоб допомогти талановитим українським школярам здобути освіту світового рівня. Катерина Манофф, директорка з розвитку партнерських відносин організації, розповіла про своє навчання та діяльність UGS.

Влад Іванчук, Луцьк – Harvard ‘23

vlad (1)Навчаючись у Луцькій гімназії, Влад активно брав участь у турнірах та олімпіадах з економіки, математики й географії. Його знайомство з UGS почалось за два тижні після дедлайну.

«Уже в 9-му класі мені хотілося отримати доступ до прогресивної освіти. Про UGS я дізнався на “Освіта.UA”, коли навчався в 10-му класі. Мені сподобався їхній підхід до вступу: усе структуровано та поступово. Порівнюючи зі вступом до Німеччини та Польщі, тут усе було зрозуміліше. Тоді Америка й стала моїм оптимальним варіантом.

Я написав засновнику, Михайлу Лемешу, щоб спробувати свої сили навіть після дедлайну, але відповіді не отримав. Наступного року поїхав на Tiger Conference до Києва, щоб особисто познайомитися з Юлією Лемеш, членкинею правління UGS. Ми поспілкувались, я заповнив анкету й став фіналістом програми. Після процесу підготовки я вступив до Westminster School у Коннектикуті, де навчаюсь уже два роки.

У цьому році настав час обирати університети, знову складати стандартизовані тести й писати нові есе. У школі допомагав counselor (аналог ментора UGS у приватних школах): готував мене до інтерв’ю, давав поради щодо заповнення форм фінансової допомоги, перевіряв есе. UGS теж про мене не забули. Їхні поради були особливо цінними завдяки досвіду роботи з українськими аплікантами та розумінню моєї особистої історії.

Найскладнішим у вступному процесі для мене було поєднання академічного навантаження в школі, позашкільних занять і безпосередньо підготовки заявок. У такій ситуації залишається лише працювати над навичками тайм-менеджменту й жертвувати сном. Особливо багато часу пішло на підготовку до SAT і TOEFL (стандартизовані тести). SAT я писав 4 рази, щоб досягти результату, який збільшить мої шанси вступити до Гарварду. Так, багато роботи, але воно все того варте.

Треба завжди вірити в себе. Найкращим поєднанням є реалістичний погляд на власні здібності та сміливість податись до університету навіть попри малу ймовірність вступу. Питання “Подавати документи до Гарварду чи до університету з більшими шансами вступу?” довго мене мучило. Я щасливий, що не погодився на менше через страх провалу. Багато людей чули, що я вчитимусь у Гарварді, але мало знають, що три роки тому всі 7 приватних шкіл, у які я подавав заявки, мені відмовили. Я не опустив рук, а продовжив шукати ресурси й діяти. На вашому шляху будуть перешкоди, усе може скластись із другої чи третьої спроби. Продовжуйте йти до мети, працюйте задля досягнень, шукайте нові захоплення.

vlad2Я пам’ятаю момент, коли чекав на вердикт приймальної комісії. Відповідь мала прийти в середині грудня, саме тоді я повертався із зимових канікул. У час, коли дізнався рішення, я був у літаку. Моя подруга зі школи була поруч – я попросив її зняти відео моєї реакції, але навіть вона не знала, до якого університету я подав документи. Насправді я настільки переживав стосовно процесу, що не розповів майже нікому з рідних про подання заявки до Гарварду. Хотів залишити цей стрес і напругу в собі, а ділитись уже результатами. Мама дуже зраділа, коли дізналась, навіть розплакалась. Для мене це теж була несподіванка, бо це Гарвард. Ти не очікуєш туди вступити. Усі роки навчання були варті цього моменту.

Чому Гарвард? Під час інтерв’ю з випускником Гарварду 70-х років його вразила моя відповідь на це питання. Я розповідав не про суперкруті ресурси або поважних викладачів, а про спільноту студентів. Кожна людина на кампусі має щось неймовірне, свою унікальну історію, тому навчання не обмежується лекціями з професорами. Свого часу цим мене й привабила UGS. На цій програмі я познайомився з унікальними людьми з усієї України, які відрізняються від тисяч інших своєю жагою до знань і змін. Мене це надихає.

У Гарварді я не обирав конкретну спеціальність: лише інтерес у соціальних науках. Це не означає, що я буду змушений вчити лише історію чи економіку. В Америці заклади заохочують учнів вивчати різні предмети й визначати спеціалізацію на другому курсі. Мені подобається можливість досліджувати нові захоплення й визначати, що я хочу робити в майбутньому.

У цьому університеті я прагну зустріти якомога більше друзів з різними перспективами. У Facebook-групі, створеній для Harvard ‘23, я вже встиг познайомитися з неймовірними людьми з різних країн. Я також у передчутті лекцій в одній аудиторії з донькою Обами. Сам факт, що студент із маленької школи в Луцьку навчається з дітьми президента США, – це цікаво.

Я надзвичайно вдячний UGS, тому зараз я прагну ділитись досвідом із новими поколіннями. Наступного року хочу стати ментором для одного або двох фіналістів програми. Волонтери завжди потрібні, а мій власний досвід може допомогти новому поколінню змінити життя й досягти мрії».

Надія Дубчак, Київ – Columbia ‘23

nadia4 (1)Безліч соціальних проектів, участь в ініціативі Teenergizer, активізм у сфері ВІЛ – це лише маленька частина захоплень Наді з Києва.

«Узагалі я не планувала вступати за кордон і чудово уявляла своє навчання в Могилянці. Прийшла зима 11-го класу, і я побачила оголошення про набір до Ukraine Global Scholars у “ВКонтакті” й вирішила спробувати. Після процесу підготовки з UGS та подання документів я дізналася, що вступила до The Lawrenceville School.

Процес вступу до університетів почався рік тому. Моя school counselor допомогла розробити план складання тестів і список університетів для вступу, продумати, на чому зосередитись у своїй заявці. Вже у вересні 2018-го я знала, що подаватимусь на early decision (подання документів у коротший термін, щоб засвідчити свою готовність відвідувати обраний університет, навіть якщо надходитимуть інші пропозиції).

Колумбія вже давно мені подобається, ще з часів вступу до шкіл, тому вирішила подати заявку туди. Я припустилась помилки: відправила все вчасно до Колумбії, але перестала працювати над іншими заявками. Якби з early decision не склалося, було б нереально складно написати заявки ще до 20-ти універів за півмісяця. Такого робити точно не варто, але коли відправляєш усі документи, то починаєш чекати на відповідь і розслаблятись.

14 грудня я отримала позитивну відповідь.

nadia2 (1)Чому я обрала саме Колумбію? З усіх університетів Ліги плюща вона найбільш артистична. Ну, і звісно, через локацію. Неймовірні музеї, виставки, смачна веганська їжа, атмосфера міста притягують мене до Нью-Йорка. Мені також сподобався Core Curriculum, де всі студенти мають обмежений вибір предметів та вивчають усе: від філософії до природничих наук. Хоча я вже визначилася з інтересами у сфері прав людини й соціального підприємництва, я все ж хочу використати свій час в університеті для пошуку нових можливостей та захоплень.

Від навчання я очікую хаосу. Великий кампус, де я відчула себе, як удома: нові знайомства, антична література та урбаністична атмосфера цьому точно сприяють.

Майбутнім аплікантам раджу бути готовими жертвувати задля досягнення мети. Наприклад, новий 2017 рік я святкувала за написанням есе. Так, замість тусовочки з друзями – підготовка до тесту, походи по магазинах витісняє написання CV. Ці незначні жертви виснажують сповна. Якщо ти справді хочеш успішно вступити, то енергія знайдеться.

Рідні були здивовані, коли я вирішила вступати з UGS, адже я досить добре написала ЗНО й навіть пройшла на політологію в Могилянку. Документи я так і не подала – “змарнувала” всі оцінки й медалі. Тепер батько пишається: повірили, що вступ за кордон можливий.

Під час свого навчання хочу знайти інтенсивну практику й роботу, літом стажуватись в Україні. Після завершення навчання мрію подорожувати. Ну, а потім повернутись в Україну, займатись соціальним підприємництвом і жити на Подолі».

Катерина Манофф – UPenn’09, Harvard ‘12

kateryna3 (1)Катерина народилася в Києві, а у 8 років переїхала до США. Після навчання в Пенсильванському університеті фокус її кар’єри з фінансового сектора швидко змістився на соціальний, а саме на освіту. У 2016-му співпраця з освітніми стартапами й позаштатна робота редакторкою та авторкою привели її до UGS, де вона працює директоркою з партнерських зв’язків.

«Пам’ятаю, як, отримавши заповітний лист про вступ після місяців підготовки до SAT, заповнення заявок і фінансових форм, я думала, що все найскладніше позаду. На кампусі я зрозуміла, що все ще попереду. В університеті недостатньо просто вчитись. Ти також відповідаєш за власний розвиток – пошук можливостей для розвитку своїх інтересів поза межами класу. Від грантів на дослідження та отримання престижних стажувань до перемог у змаганнях, від участі в позашкільних клубах до отримання лідерських посад – усе залежить від тебе. Ментори, підтримка й команда теж самі не знайдуться.

kateryna2 (1)Головна перевага навчання в Пенсильванському університеті та інших університетах Ліги плюща – знайомство з людьми, які змінюють або одного дня змінять наш світ. Звісно, ця можливість доступна в більшості американських університетів, але там складніше завести такі знайомства. Весь процес вступу був цього вартий, адже саме в UPenn я зустріла свого чоловіка й найкращих друзів.

Я вважаю себе українкою, незважаючи на те, що більшу частину свого життя прожила у США. Я розмовляю українською та російською зі своїми батьками й родичами, відвідую українську церкву, обожнюю готувати і їсти українські страви. Першою мовою моєї доньки Світлани є саме українська, хоча вона народилась у США і її батько – американець.

Я мріяла допомагати своїй країні ще з дитинства, але не знала як, бо жила далеко й майже не мала знайомств в Україні. Для мене, як і для багатьох, Майдан став визначною подією. Усе почалось із фінансової підтримки українських благодійних організацій. Невдовзі я зацікавилась використанням професійних навичок для допомоги довгостроковим проектам, спрямованим на вирішення систематичних проблем. Так я дізналася про центр інноваційної освіти “Про.Світ” і долучилась як неофіційний радник. Зараз я досліджую більше можливостей долучитись до українського громадського сектора через декілька черкаських ініціатив.

Про UGS я дізналась через їхнього фандрайзера на платформі GoFundEd. Саме тоді я шукала українські неприбуткові організації, яким можу допомогти. Мені сподобались вимірювані цілі UGS та успіхи на шляху до їх досягнення кожного року. Ця можливість ідеально збіглася з моїм досвідом у сфері освіти, письма і вступу до університетів. Більше того, я побачила потенціал для “ефекту метелика” від нашої роботи. Кожен фіналіст, якому ми допоможемо, може вплинути на життя сотень або тисяч інших людей. Ми вже помічаємо позитивні результати через такі проекти наших учасників, як URGE Robotics.

kateryna1 (1)У цьому році мені пощастило офіційно приєднатись до лідерства UGS, щоб розвинути систему підтримки під час вступу до університетів та зв’язки із закладами вищої освіти. У найближчому майбутньому я очікую розширення програми для залучення більшої кількості українських учнів, здатних здобувати освіту в різних країнах світу. До того ж я хочу поширити нашу роботу в Україні й підтримувати більше спільнот: не лише невелику кількість фіналістів, з якими ми працюємо щороку. Я запускаю нову UGS-ініціативу в Україні вже цього літа, тому слідкуйте за новинами!

Майбутнім аплікантам раджу вчитись тайм-менеджменту. Процес подання заявок обширний і потребує багато зусиль. Не намагайтесь поєднувати його з відмінними оцінками, різноманітними олімпіадами, спортом та іншими проектами. Так, жертвувати чимось завжди складно, і ми б точно віддали перевагу варіанту стати Суперменом і намагатися виконати всі завдання, але під час процесу вступу це має негативні наслідки. Якщо для тебе справді важливо вчитись за кордоном, знайди для цього час: візьми gap year, закинь одне хобі або пропусти олімпіаду. Пріоритизація – ключова життєва навичка, тому вчися цього вже зараз.

До того ж дуже важливо розуміти, що американський процес вступу дуже відрізняється від українського. Багато речей будуть новими й невідомими, тобі необхідно використовувати інформацію з перевірених джерел. Я дуже часто бачу неправдиву інформацію про вступ до Америки – будьте обережними й не довіряйте всьому, що чуєте. Особливо якщо ви запитуєте пораду в людини, яка брала участь у такому процесі лише раз, коли вступала сама. Якщо це спрацювало у вашого друга три роки тому, це не гарантує успіху у вашій ситуації».

Програма Ukraine Global Scholars наразі проводить набір нового покоління учнів 8-11 класів для вступу за кордон. Деталі тут. Дедлайн – 30 квітня.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus