Українці в Китаї: історія музикантів, які поїхали за кордон у пошуках перспектив

IMG_5147

Це друга історія на Студвей про життя і роботу українців у Китаї. Першу історію читайте за посиланням.
Цього разу розповідаємо про луцьких музикантів Олену і її чоловіка Андрія, які вже три роки живуть у китайському місті Фошань. У Китаї Олені й Андрію довелося змінити професію, але вони не жаліють про свій вибір.

У пошуках перспектив

Перед переїздом у Китай Олена, 31, працювала викладачем у музичній школі у Хмельницькому.

«Ми не бачили великих перспектив в Україні, працюючи в музичній школі. Нашим рішенням став виїзд за кордон», — каже вона.

Обрали Китай, адже думали, що там багато можливостей знайти роботу в музичній сфері. Так і сталося.

Олена й Андрій організували у Хмельницькому музичний бенд, надіслали заявку в китайський розважальний парк та отримали від нього запрошення та контракт.

Перші враження

Китай закохав українців з першого погляду: «Це хмарочоси, які не схожі один на одного; це рівна та чиста дорога — її постійно тут миють, прибирають, ремонтують; це чистота на вулицях, озеленена територія, багато машин, байків, велосипедів, які ти можеш взяти напрокат, метро».

Олена та Андрій живуть у місті Фошань. «Тут настільки розвинута інфраструктура, що ти щодня у захваті від усього. Заходиш в автобус, а там кондиціонери, їдеш по нормальній дорозі, ніхто тебе не штовхає, хоча населення в місті 7 мільйонів».

У Фошані майже 9 місяців літо і лише 2 тижні в році холодно. «Я вже звикла до такого клімату. Для мене це просто рай», — каже Олена.

CollageMaker_20210911_155306676

Життя музикантів

Українці приїхали у Фошань як музичний бенд і перший місяць їм було важко.

«Ми не знали, що китайці від нас хочуть, часто змінювали репертуар: то грали щось веселе, то сумне — постійно потрібно було заводити публіку, танцювати, не стояти на місці. Через жаркий клімат це було дуже важко».

Пізніше музикантам додали нові обов’язки. «Ти не просто відпрацював один номер і пішов, а працюєш чотири номери, які тривають цілий день».

В таких умовах Олена та Андрій працювали рік. Після закінчення контракту китайці вирішили не співпрацювати з ними.

Повертатися в Україну музиканти не хотіли, тому залишилися в Китаї. Вони хотіли викладати музику, але всюди роботодавці пропонували поєднувати це із викладанням англійської.

Зрештою, Олена та Андрій влаштувалися працювати у приватний дитячий садочок.

Робота в дитячому садочку

Умови роботи українців влаштовували: 5 робочих днів, 2 дні вихідні і відпустка. Для музикантів без стабільного графіку це була розкіш.

У садочку, де працювала Олена діяла ситема Монтессорі. Вона готує дитину до життя, даючи їй більше свободи.

У кожній групі — від 25 до 29 дітей — було 4 викладача: 2 китайських, один англійський і няня.

Клас розділений на різні категорії: мистецтво, англійська, малювання.

Китайські діти дуже кмітливі, адже їх виховують бути самостійними каже Олена.

«У 4-6 років вони самі стають в лінію, беруть підніс для їжі, свою тарілочку і накладають самі собі їжу та сідають за стіл. Вони самі переодягаються, самі викидають за собою сміття, заправляють своє ліжко — їм не потрібно про це нагадувати».

Замість звичних в Україні екскурсій у музеї, Олена з вихованцями їздили на чайну плантацію: збирали чай, висушували його, смажили і потім варили.

CollageMaker_20210911_154922877

Китайська культура та їжа

«Мені подобається китайська культура. Але є речі, які я не розумію», — каже Олена. Наприклад, коли люди ідуть і харкають на вулиці.

Але не всі китайці такі: більшість з них виховані, поважають батьків, свої культурні цінності, люблять країну.

«Китайська кухня також спочатку була для мене чимось дивним».

Олена не розуміла, як можна їсти без хліба та без картоплі, додавати у всі страви гострий перець чи замовляти у ресторанах курячі лапи.

«Зараз мені подобається китайська їжа. Вони дуже смачно готують рис і він не набридає», — каже вона.

Ще одна екзотична страва — солодке м’ямо. Зазвичай це м’ясо з ананасом, яке готують в томатно-ананасовому соусі.

Серед інших популярних у Китаї страв — китайські пельмені. Їх готують не лише з м’ясом, а й з овочами. Улюблений китайський суп — бульйон з кукурудзи, моркви і м’яса.

Китайські торти дуже красиві та не солодкі — вони дуже легкі, тому їх можна їсти і тим, хто на дієті. А от знайти у Китаї солодкий торт, як Київський, не вийде.Відсутність солодких тортів компенсують солодкі сосиски.

Запивати це все можна чаєм, який у Китаї подають з молоком.

Відпочинок у Китаї

У своє дозвілля Олена та Андрій збираються компанією у ресторані, грають там в інтелектуальні ігри або ідуть на тематичні вечірки.

Після роботи китайці люблять танцювати на вулицях: хтось виносить велику колонку, вмикає її та співає караоке.

Також місцеві люблять грати у настільний теніс, бадмінтон та в гру «Ґо».

Китайський бізнес в Україні

Хоч Олена й далі живе у Китаї, вона вирішила відкрити онлайн-магазин китайської косметики в Україні.

Українка купує косметику напряму з китайських фабрик, тестує її і вирішує, чи варто виводити той чи інший продукт на український ринок, чи ні.

«Хочеться розповісти людям, що є хороша китайська косметика. Всі продукти сертифіковані», — каже вона. Найважче у бізнесі — чекати доставку з Китаю в Україну.

Чи планує подружжя повертатися в Україні? «Буде видно, що буде далі. Це життя», — каже Олена.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus