Не все піде за планом: мій досвід викладання

iryna

Як одночасно розвинути критичне мислення, навички командної роботи і технічні вміння учнів? Таке надзавдання стоїть перед сучасним викладачем, і виконати його цілком реально. Три роки тому Ірина Пупко долучилася до проекту Teach For Ukraine, а зараз працює тьюторкою та вчителькою географії у приватній школі «BroBots». На своїй сторінці у Facebook вона опублікувала поради для початку викладацької діяльності – ми надихнулися та вирішили поділитися ними з нашими читачами.

Кінець мого третього навчального року (як вчителя) і карантинна меланхолія спонукають мене до рефлексії мого педагогічного досвіду:) Цей текст може бути корисним для молодих вчителів. Ну і до того ж всі ми хоча б трошки пов’язані з педагогікою, адже ми постійно вчимось або когось вчимо.

Натхненням для цього посту було питання: «Що б я могла порадити сама собі три роки назад?»

Найперше – це правильне планування навчального року. Календарно-тематичне планування вєщь хороша. Навіть дуже. Але вкрай беззмістовна на першому році роботи, оскільки ви не знаєте про те, що останніх тижнів перед закінченням семестру у вас не буде, бо здаватимуться контрольні, виставлятимуться оцінки, або ж дітей просто не буде фізично («мам, мені вже оцінки поставили, зачєм мені в школу?»). Ви не врахували свята і позакласну діяльність, яка вкраде у вас кілька уроків (і якщо що, позакласна діяльність – це класно, просто треба про неї знати заздалегідь). Ви не врахували, що діти не вкурять тему «топографічна карта» за один урок, і що потрібно планувати на це як мінімум 3. А, ну ще ж карантин (не цей ковідний, а звичайний постгрипозний). Тому КТП в будь-якому випадку має бути, але ви маєте бути готові, що ви з ним капітально затупили.

Далі у вашому розпорядженні є 9 календарних місяців. Мінусуєте грудень і травень, оскільки в цей час ви будете доганяти програму і підбивати підсумки. В результаті їх тепер у вас 7.

Перший місяць – це класично вересень. Я б не радила починати знайомство одразу з контрольної роботи для перевірки засвоєних знань з попереднього року. Мозок учня після літніх канікул видається настільки стерильним, наскільки мають бути ваші руки після мила та трьох пчихів антисептика. Дайте їм тижня два на адаптацію, можливість настроїтись на навчальний рік, знову (чи заново) до вас звикнути і тоді – контрольна. Незасвоєні базові теми включаємо в активне повторення до кінця місяця.

Але не все так просто. Якщо ви отримали новий клас, просто ОБОВ’ЯЗКОВО потрібно перевірити базові навички ВСІХ учнів. У вас на це весь місяць. Можете вести таблички чи списки, де фіксуватимете отримані дані. Список базових навичок теж може відрізнятися в залежності від предмету чи ваших внутрішніх пріоритезацій. Я б перевіряла в першу чергу таке:

  • вміття читати (в тому числі вголос) та розуміти прочитане;
  • вміння тримати ручку;
  • вміння писати під диктовку;
  • вміння відтворювати/переказувати текст усно та письмово;
  • вміння висловлювати власні думки усно та письмово.

Ваша «віра в людство і можливості кожного» може зіграти з вами злий жарт. І в результаті ви не помітите, що учень 7 класу, який здає пусті листки на самостійній не просто «недостатньо вмотивований», а банально не вміє писати нічого, окрім «самостійна робота, прізвище ім’я». Нічого страшного в цьому немає. Ви просто повинні звернути увагу на цю особливість і працювати з нею.

Навички можуть апгрейдитись з класом і рівнем вашого з ним знайомства. Ось приклади тих, які ви можете перевіряти у 9-11 класах:

  • вміння пояснити іншому прочитане/почуте;
  • вміння сформулювати чіткі інструкції;
  • вміння дотриматися інструкцій, поставлених іншим учнем/вчителем;
  • вміння рефлексувати, оцінювати себе та інших (грунтовно, а не “я не дібіл, сам ти дібіл”);
  • вміння надати якісний зворотній зв’язок (вам у першу чергу).

Коли ми зрозуміємо свій «старт-пакєт», можна рухатися далі і планувати розвиток нових навичок. Місяць на інтеграцію навички, місяць на адаптацію. Але рухаємося циклічно, тобто щодва місяці додаємо нову навичку, не випускаючи з виду попередні.

Але! Як і всюди, потрібна чіткість і конкретика. «Емпатія», «емоційний інтелект», «фінансова грамотність» – це не зовсім конкретно. І воно ж насправді лякає, коли ви відкриваєте рекомендації до курсу і бачите багацько наскрізних ліній (включно з розвитком екологічної та громадянської свідомості), а в голові лише думка: «ААААА, а КОЛИ я маю вичитати програму?».

Тому обирайте щось дуже конкретне:

  • вміння створювати презентації (павер-поінт, канва, гугл) та виступати з нею = технічна навичка;
  • вміння написання рефератів чи есе (акцент на унікальність та джерела інформації) = технічна навичка + критичне мислення;
  • вміння аналізувати сильні сторони та розподіляти обов’язки в групі = навичка кооперації та співпраці.

Трьох глобальних навичок на рік буде цілком достатньо. Вони у фокусі. Але ж освітній процес річ дуже гнучка. Поки ви допомагаєте учню зрозуміти власні сильні сторони, ви вчите його як надавати зворотній зв’язок. Поки ви вчите спілкуванню в групі/команді, ви вчите емоційному інтелекту. І це колесо Самсари (жарт) буде крутись саме по собі. Тут важливо саме тримати фокус на кількох навичках, а не гратись у ЛебедяРакаЩуку.

Вчіть своїх учнів писати електронні листи, користуватись сервісами гугла, антиплагіатом, аналізувати новини та події у світі. На ці речі взагалі необов’язково виділяти час на уроці, це все можна інтегрувати у формат уроку чи домашнього завдання.

І наостанок. Учні дуже різні. Вчителі дуже різні. Методики дуже різні і для всіх вони працюють по-різному. Але в цьому і весь кайф! Якщо ви робите щось інше, але воно класно працює, діліться цим, будь ласка.

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus