Фрідман народився у Сент-Луїс-Парку, штат Міннесота. З дитинства мріяв стати професійним гравцем у гольф, але доля повела його трохи іншим шляхом. У 1978 році Фрідман отримав оксфордський магістерський диплом філософа сучасних близькосхідних досліджень. Того ж літа розпочалася його журналістська кар’єра. Він влашувався на работу в інформаційне бюро United Press International і вирушив у Ліван, аби писати про громадянську війну.
Фрідман належить то тієї категорії людей, які є палкими шанувальниками Сходу. Будь-якого Сходу − від Китаю до Аравії. Пристрасть ця не залишилася нерозділеною, адже саме через свою діяльність у країнах «третього світу» журналіст отримав 3 найпрестижніші премії у сфері медіа.
Першу Пулітцеровську премію Томас Фрідман отримав у 1983 році за опис трагічних подій у Сабрі та Шатилі. На той момент він працював штатним репортером The New York Times у Бейруті та Єрусалимі.
У 1988 американця вшанували тією ж нагородою за висвітлення перебігу першої палестинської інтифади. А третя премія Пулітцера дісталася Томасу у 2002 році за блискучі професійні якості репортера та вагомий внесок у боротьбу проти терористичної загрози.
У Твіттері журналіст публікує лінки на оригінали своїх статей у The NYT, інтерв’ю, подкасти та моменти з життя. Чіткість викладу думок, логічна послідовність і, найголовніше, простота – ось що робить Фрідмана цікавим і вартим уваги.
Том не просто харизматичний вусатий дядечко, він ще й майстер своєї справи. Хоча би свою колонку у The New York Times він веде регулярно. Зараз Фрідман упевнено користується власною авторитетністю, тому його матеріали більше схожі на публічний щоденник. Незважаючи на суб’єктивність текстів, Томас ніколи не нав’язує читачам свою думку, лише наводить резонні аргументи.
Основними темами його статей завжди були міжнародні відносини, світова торгівля, Середній Схід, глобалізація та екологія. Пропонуємо ознайомитися з деякими з них.
Успіх України неминучий
У цьому невеличкому матеріалі журналіст стисло, проте лаконічно описав ставлення до подій в Україні та до країни в цілому.
«Не знаю, як виглядитиме Україна через декілька років», − пише Фрідман, − але я певен, що це буде цілком інша держава. Я точно знаю це, бо українці досі не втратили віру у свою мрію».
Реклама
Прийшов час змін. Як зникатимуть Захід і Схід
Стаття, що розповідає про головну проблему сьогодення – майбутнє та його розвиток. «Наші лідери можуть уникати бесід щодо майбутнього скільки завгодно, та майбутнє все одно колись забажає поговорити з ними».
Як китайці спалюють гроші, а росіяни – їжу
Думки Тома Фрідмана про те, чому саме Путін анексував Крим і почав знищувати імпортні продукти, незважаючи на економічну кризу; яка країна стане наступною «іграшкою» президента РФ і чому персона Дональда Трампа може бути катастрофічно небезпечною для головної переваги США – плюралізму.
Стисла теорія про все на світі
Навесні 2014 року Фрідман завітав до Києва. Головною причиною для такого візиту стала, вочевидь, складна ситуація в Україні. Журналіст розповів про проблеми сучасності − безробіття, безжальний процес глобалізації та технологічну революцію. Що відіграло значущу роль в успіху Майдану? Що станеться, якщо продублювати зернятко рису 64 рази? Що таке бути лідером у сучасному світі? Про це й інше та плюс 5 порад для успіху – від колумніста The New York Times Томаса Фрідмана.
Фото: соцмережі.
Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.