Тарас Шевченко: як роботодавці дивляться на оцінки

тарас шевченко

У рамках кампанії #оцінка_не_товар «Чисті виші» поспілкувались із засновником і керівником Інституту Медіа Права, співголовою Реанімаційного Пакету Реформ, відомим експертом-правником Тарасом Шевченком. Нам вдалося з’ясувати, як можна навчатися без хабарів навіть у корумпованому виші, що потрібно брати від навчання, аби досягнути справжніх успіхів у своїй справі та які випускники сьогодні мають шанси на хороше працевлаштування у громадській сфері.

Що Вам дала вища освіта?

Освіта була особливим етапом у моєму житті. Я закінчив юридичний і економічний факультети Київського національного університету імені Т. Шевченка. Дуже відповідально ставився до навчання, та оскільки заняття в нас були лише в першій половині дня, з другого курсу я пішов працювати. І більшість студентів-юристів саме так і будували своє життя: навчання плюс робота (практика).

Також для професійного зростання необхідно брати участь і в позауніверситетських освітніх заходах: відвідувати курси, тренінги, брати участь у короткострокових навчальних поїздках за кордон. Коли я був студентом, не задумувався про навчання в іншій країні, та коли потрапив на курс із медіаправа в Оксфордському університеті, в Бірмінгемський університет, то зрозумів, що наші виші сильні, та ще є куди рости.

Це стосується і рівня викладання, і формування у студентів практичних навичок, і продукування філософських концепцій. У тому виші, де я навчався, мені не вистачало якраз формування цінностей. Для молодої людини, напевно, саме це, а не отримання знань є найважливішим в університетській освіті. Хоча, мабуть, є інші навчальні заклади, в яких ціннісний компонент сильніший.

На жаль, у Київському університеті, як і у багатьох інших вишах, нерідко застосовувалися корупційні схеми під час вступної кампанії аж до запровадження ЗНО. Чи стикалися Ви з корупцією при вступі і під час навчання та як боролися з нею?

Я вступав на юридичний факультет Київського університету у 1994 році і можу сказати, що вступна кампанія була цілком і повністю корумпованою: вступали або «по блату» (через зв’язки), або за гроші. Я навчався офіційно сплачуючи за освіту по контракту. Тоді це коштувало 3 000 $, але потрібно було заплатити за всі п’ять років наперед. І це були всі заощадження моїх батьків. Під час подальшого навчання я жодного разу не стикався з вимогою дати хабар. Тоді такого не було. Зважаючи на те, що юридичний факультет та Інститут міжнародних відносин завоювали славу корупційних осередків, можу припустити, що подібні речі почали там процвітати уже у 2000-х рр.

робоче місце

Чому оцінка не товар, а бали не потрібно купувати?

Я думаю, що головний аргумент до того, чому оцінка не товар, − це якісь ціннісні речі. Якщо людина сповідує принципи демократичної країни та громадянського суспільства, то в неї в голові не вкладається, як можна платити хабарі за оцінки. Адже з раціональної точки зору, якщо спитати, чи можуть вони надати переваги, то, звісно, можуть! Так само, я думаю, багато хто хотів би заплатити, аби мати можливість отримати вищий бал за ЗНО, який би дозволив вступити у кращі виші. Тому певні стимули в нечесних людей будуть зберігатися.

Але нам потрібно розширювати коло чесних, справжніх людей, для яких цінність оцінки підкреслюватиметься тим, що вони навчаються в університеті, де бали не продаються апріорі. Саме тому як роботодавець я розумію, що, наприклад, оцінки, які отримують юристи в Могилянці, можуть бути нижчими, але важать більше, ніж ті, що отримують студенти-юристи в інших університетах. Звичайно, потрібно брати до уваги не лише результати навчання, а й те, який виш або яку школу закінчила людина. Тут багато факторів.

Але ж, наприклад, за кордоном роботодавці й університети часто дивляться на оцінки кандидатів?

Щодо навчання за кордоном, то мені важче коментувати. Адже я був учасником короткострокових програм, що розраховані на практиків. Тому там при відборі звертали увагу не на навчальні досягнення, а на діяльність та успіхи претендента вже після закінчення університету.

робота

Ви вже протягом 10 років очолюєте Інститут Медіа Права. Яких випускників берете до себе на роботу?

У нас в організації працюють близько 20 людей. Половина з них – юристи, а також менеджери, аналітики тощо. І мабуть, перше, на що ми дивимось, особливо, якщо людина нещодавно закінчила університет, – на місце отримання освіти. Потрібно все-таки пробувати вступати до кращих вишів, адже в майбутньому це гарантуватиме краще працевлаштування. Другий важливий фактор – це, звичайно, досвід роботи і те, що демонструвала людина на попередніх робочих місцях. Це і рекомендації, і можливості подзвонити й особисто дізнатися про кандидата в попереднього роботодавця. Якщо ми говоримо про журналістів або аналітиків, тут варто побачити надруковані матеріали та зразки робіт.

Важливий також досвід громадської роботи й активності. Від студентів або випускників очікувати досвіду роботи важко, бо їм насамперед потрібно вчитися. Тож цей показник повністю заміщається громадянською позицією та активністю. Для громадської організації це взагалі дуже важлива ніша. Якщо людина всі 5 років займалася виключно академічним навчанням, це вже мінус. Тому потрібно намагатися потрапляти на стажування, бути активістом, волонтером, працювати безкоштовно…

Моє перше місце роботи було безоплатним. Я з другого курсу працював помічником народного депутата на громадських засадах. І хоча я ходив на роботу щодня, не отримував за це винагороди. Вона з’явилася вже пізніше. Та ось таким чином можна суттєво покращити собі резюме, «карму» й отримати кращу роботу в майбутньому.

Як боротися з хабарництвом у вишах? Можливо, варто законодавчо захистити студентів – викривачів корупції?

Тут є два фактори. Перший полягає в тому, що запобігати корупції набагато простіше, ніж боротися з нею. Тобто потрібно зробити так, аби викладачі не вдавалися до корупційних дій, аби вони боялися цього. Щоб вони розуміли, що у цьому випадку є великий ризик втратити не лише роботу, а й свободу. Тут може бути достатньо п’яти резонансних судових процесів з ув’язненнями по всій Україні.

Тож не так важливо, аби кожен студент заявляв про факти корупції − потрібні гучні приклади, тоді система відрегулюється і рівень корупції зменшиться. Але з іншого боку, необхідна наявність критичної маси студентів, у яких є принципова позиція щодо цього питання, які не покинуть усе на півдорозі. А ще більш важливою є політична воля з боку держави й антикорупційних органів. Необхідний справедливий суд, який буде готовий ретельно та чесно розглянути ці справи й винести відповідне рішення.

Тому лише одного захисту викривачів (механізмів захисту студентів після викриття ними корупції, надання їм за це фінансової винагороди чи гарантування отримання диплому), на мою думку, буде замало. Має бути політична воля, має бути лідерство хоча б серед кількох студентів, готових піти до кінця, мають бути гучні процеси − з телебаченням, піаром, ті, що завершилися судовими термінами.

Фото: соцмережі, stock-up.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus