За новоюліанським календарем, свято Різдва Івана Хрестителя, яке пов’язане з народним святом Івана Купала, відзначають 24 червня (раніше це було 7 липня). Відповідно, дата Івана Купала також змінилася – тепер його святкують у ніч на 24 червня.
Як повідомляє Studway з посиланням на сайт «Рlitkar», коріння цього свята сягає дохристиянських часів. І досі тривають суперечки, ким був Купайло – слов’янським богом, міфічним героєм чи уособленням єдності, що проявляється в корені «куп-», який означає «збиратися разом». Є також версія, що назва походить від слова «купатися», адже в обрядах особливе значення мають вода і вогонь.
Традиції Івана Купала: давня спадщина українців
Свято Івана Купала було поширене на всій території України, хоча в різних куточках країни воно мало свої особливості. Подібні святкування існують і в інших народів: у поляків – Соботка, у французів – день святого Жана, у болгар – Яновден, у шведів – Мідсоммар, у словенців – день Вогню, а в албанців – день Полум’я.
Згідно з віруваннями предків, напередодні свята слід було збирати лікарські трави, бо саме в цей час вони нібито набирали особливої сили. Цілющі рослини потім зберігали вдома і використовували протягом року. Святкування відбувалося переважно біля водойм. У центрі дійства було «купальське дерево» – його прикрашали, навколо нього водили хороводи та співали. Однією з обов’язкових традицій було спалення або утоплення опудала Марени – символу зими, холоду і голоду.
Дівчата ворожили: плели віночки, ворожили на майбутнє подружнє життя, вгадували, коли вийдуть заміж. З приходом християнства свято набуло нового сенсу, але прадавні обряди збереглися й досі – особливо у формі народних гулянь.
Полум’я та вінки – символи свята Купала
Без великого багаття не обходиться жодне святкування Івана Купала. Люди стрибали через вогонь – наодинці або парами, взявшись за руки. Це вважалося ритуалом очищення: якщо закохані перестрибували, не роз’єднавши рук, то це віщувало їм щасливе спільне життя. Вогонь мав також оберегову функцію – він відганяв злих духів, які, за повір’ями, в цю ніч могли проникати у світ живих. Якщо жінка під час святкування не наближалася до вогнища – її могли вважати відьмою.
Ще один важливий елемент – купальські вінки. Дівчата плели їх із запашних трав, вставляли у них свічки і пускали по воді. За тим, як пливе вінок, ворожили на майбутнє:
- якщо вінок спокійно пливе, а свічка не гасне – весілля не за горами;
- якщо крутиться – ще рік дівуватиме;
- якщо тоне – цього року заміжжя не буде.
Хлопці намагалися виловити вінок дівчини, яка їм подобалась. Якщо їм це вдавалось – це вважалося добрим знаком для стосунків. Згодом такий вінок дівчина зберігала як оберіг.
Міфічна квітка папороті – символ магії Купальської ночі
Однією з найзагадковіших і найромантичніших легенд, пов’язаних з Іваном Купалом, є повір’я про цвіт папороті. Згідно з міфами, ця квітка розквітає лише раз на рік – саме в ніч на Купала. Той, хто її знайде, отримає надзвичайні здібності: зможе розуміти мову тварин, бачити майбутнє, знаходити скарби й лікувати хворих. Але знайти цвіт – не так просто: він нібито охороняється нечистою силою.
Саме тому ніч на Івана Купала вважається містичною, чарівною, повною передчуттів, мрій і надій – ніч, коли магія оживає в кожному обряді.
Нагадаємо, 24 червня свято іменин відзначають Андрій, Богдан, Іван, Костянтин, Лука, Олександр, Марія, Фаїна.
