Cкетчноутінг: як намалювати ідею

скетч

Конспектувати менше, але запам’ятовувати інформацію краще. Про сутність скетчноутінгу й те, чому він народився з розчарування, дізнаємось із ілюстрованого посібника Майка Роуді «Візуальні нотатки».

Народження скетчноутінгу

«Я був вкрай невдоволений записами, які робив під час різних конференцій та зібрань, − розповідає ілюстратор Rework, автор блогу The Sketchnote Army Майк Роуді. − Роздратованість і стрес лише зростали, коли я намагався зловити кожну деталь бесіди й занести її до блокноту. Потім до цих записів я ніколи не повертався».

У таких умовах скетч (нотатка, що об’єднала малюнок і текст) виявився надзвичайно простим і зрозумілим способом відтворення інформації та вираження власних думок та ідей.

Основу скетчноутінгу (від англ. scetch – начерк, ескіз і noteзанотовувати, примічати) складає так звана теорія подвійного кодування. Саме за рахунок того, що мозок обробляє ідеї у вербальному та візуальному режимах, застосовуючи одночасно зір та слух, інформація запам’ятовується легше й надійніше.

Реклама

Роль активного слухання

Скетчноутінг починається з розвитку вміння слухати, оскільки скетчі створюються в реальному часі, коли ви слухаєте лекцію, промову, презентацію чи берете участь у нараді. Для того, аби створити якісну візуальну нотатку, дуже важливо уважно вислухати мовця, зрозуміти його ідеї.

Активне слухання полягає у фокусуванні на доповідачеві, абстрагуванні від усього, що може відволікати, та повному зануренні у промову. Ваша мета – не зважати на малозначимі подробиці, а сконцентруватися на головних тезах, аби мати змогу перетворити їх на слова й картинки.

Із часом я навчився затримувати ідеї в «буфері обміну» моєї свідомості – це місце, де я зберігаю попередню ідею у той час, коли слухаю наступну. Іноді я використовую «кеш-пам’ять» разом з ідеями, що зафіксовані на папері, аби простежити зв’язок між ними та відтворити цілісну картину.

скетч2

Скетчноутінг – не заняття мистецтвом

Навіть якщо ви не здатні намалювати пряму лінію, ви можете навчитися робити візуальні нотатки – потрібна лише практика.

Скетчі – це своєрідні візуальні карти, побудовані на важливих думках, які мозок збирає та приховує під час бесід, нарад, поїздок тощо. Тобто сутність скетчноутінгу полягає не у вмінні гарно й точно намалювати певний об’єкт, а в можливості перенести на папір, зафіксувати й повідомити головну інформацію.

Гарна структура скетчу – це м’ясо, а краса зображення – лише соус.

Як створити скетч?

Моделі скетчів або найпопулярніші способи розташування інформації у скетчах, що допоможуть швидко розвити навички скетчноутінгу:

  1. Лінійна модель: скетч відображає інформацію по діагоналі з верхнього лівого кута до нижнього правого кута сторінки (на зразок друкованої книги). Така подача інформації чітко структурована й подібна розповіді. Вона легко сприймається читачем.
  2. Променеподібна модель: скетч нагадує велосипедне колесо із «втулкою» посередині та спицями, що виходять із неї. У центрі променеподібного скетчу може бути ім’я, портрет мовця чи основна тема. «Втулка» може бути асиметричною, це надасть природності. Проте такий скетч інколи важко зрозуміти, оскільки інформація організована складно й нелінійно.
  3. Вертикальна модель: скетч схожий до лінійного, інформація подається єдиним потоком зверху вниз, доступно та зрозуміло для читача.
  4. Траєкторна модель: скетч створює своєрідний шлях для інформації по вертикалі, горизонталі чи діагоналі. Така модель може бути представлена зигзагом, s-подібною траєкторією, w-подібною траєкторією чи будь-якою іншою. Зручна для зображення процесу мислення або події в її покроковій послідовності.
  5. Модульна модель: скетч розділяє простір на сторінці на окремі частини або модулі. Кожен модуль містить окрему інформацію чи демонструє ідеї різних людей.
  6. Модель хмарочосів: подібна до модульної, але за цією моделлю скетч поділяє сторінку на серію довгих вертикальних панелей, які містять різну інформацію. Така модель підходить для круглих столів, під час яких люди розмовляють у різний час. Для створення хмарочосу намалюйте вертикальну колонку для кожного спікера та додайте зверху його ім’я чи портрет. Після цього вписуйте важливі коментарі кожного учасника до відповідної колонки.
  7. Модель попкорну: дозволяє розташовувати інформацію у довільному порядку. Тема та ім’я спікера можуть знаходитися на сторінці будь-де. Така модель зосереджує більшу увагу на фіксації інформації, а не на її розташуванні. Проте випадкове розміщення інформації може ускладнювати сприйняття скетчу.

Фото: соцмережі.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus