Шкідливі поради для освоєння в новому колективі:
 6 помилок героїв серіалу «Друзі»

friends (1)

Тобі точно доводилося освоюватись у новому колективі: в школі, університеті чи на роботі. Ми спробували розібрати, яких помилок можна припуститися за таких обставин, і згадали персонажів «Друзів». Обговорили їхні успіхи і невдачі, на яких можна навчитися, з практичним психологом, керівником магістерської програми «Клінічна психологія з основами когнітивно-поведінкової терапії» Українського католицького університету Олександром Аврамчуком.

Помилка №1. Регулярно виходити з колегами на «перекур»

Пам’ятаєш, як Рейчел пропускала всі плітки компанії, коли ігнорувала щоденні вилазки колег на перекур? Ох і настраждалась тоді вона… Виходить, часом варто відкласти принципи і перебрати трохи звичок від працівників добре сформованого колективу?

Реальність. Коли ми приходимо в нову групу, то хочемо максимально до неї наблизитись. Так, люди схильні наслідувати типові для більшості дії: перекур, похід до бару щоп’ятниці, регулярне кавування, привітання у формі обіймів… Шкідливе не тільки те, як наш організм реагує на зміни, а й те, що нав’язані звички не є нашими, внутрішніми.

Варто звернути увагу на ідентичність. Ідеться не про те, ким ми є, а про те, яке уявлення складаємо самі про себе. Зміна ідентичності – нормальний процес, адже людина стикається з викликами нового колективу, де має себе припасувати. Утім, інколи переймаються речі, які насправді створюють дискомфорт, провокують бути не тим, ким себе відчуваєш.

Нещирість нового члена швидко виявляється. Згадай, як важко було Рейчел знайти правильні слова про свій досвід куріння. Натомість колектив приймає позицію зграї: придивляється, намагається розкусити, виявити ворога. У результаті штучність спричиняє недовіру і формальність у спілкуванні, а дискомфорт «вірусно» передається іншим.

Реклама

Помилка №2. Намагатися сказати «так» усім запрошенням та ініціативам

Забудь про відмови! Якщо всі зібралися провести вихідні за містом – їдь, не роздумуючи. Коли колега просить допомогти з непосильним завданням – навіть не думай уникнути. Твоя відданість роботі підтверджується тільки таким чином, тож завжди будь на передовій – як Моніка, котра завжди намагалася взяти лідерство на кухні: на роботі в ресторані чи вдома в спільній квартирі. Згадай її грандіозні вечері до Дня подяки чи домашні цукерки, якими дівчина намагалася пригостити всіх сусідів.

Реальність. З одного боку активність – дуже похвальна річ, яка допомагає утвердитись і швидко налагодити комунікацію. Однак її межі мають бути реалістичними. Часто люди починають наслідувати приклади успішних членів групи, щоб знову ж таки спробувати підлаштуватись під лідерів.

Звісно, не варто вдаватися і до протилежних крайнощів, адже ігнорування пропозицій колективу теж може вийти боком. Наприклад, якщо регулярно відмовлятись від походів на каву, є ймовірність, що наступного разу запрошення вже не буде. Це може вплинути і на самооцінку, адже реакціям колег складно буде знайти пояснення.

«Високі показники свідчать про відкритість до інших, готовність іти на компроміс, проявляти альтруїстичну поведінку тощо. Проте інша риса – нейротизм (у високому спектрі) корелює з емоційною чутливістю, низькою стійкістю до стресів і може свідчити про схильність людини до тривожних станів, депресії чи емоційного вигорання. Людям із високим рівнем нейротизму важко адаптуватися в колективі, і в них слабшають риси, включені до поняття Agreeableness. Вони не використовують ті ресурси, якими володіли до цього», – пояснює психолог.

Помилка №3. Надавати зовнішності першочергову роль

Одяг, зачіска і макіяж на новому місці мають бути бездоганними щодня. І не тому, що твоя робота пов’язана з модною індустрією чи ти змалку фанатієш від фешн-шоу. І тут аж ніяк не про Рейчел. Пригадай, як Джої сподівався отримати роль завдяки власній привабливості; популярністю серед жінок він користувався з тієї ж причини.

Реальність. Безперечно, привертати увагу для того, щоб адаптуватися – природно. Та що ми робитимемо після того, як привернемо увагу яскравою зовнішністю? Психолог радить спробувати усвідомити мету, на яку спрямована така поведінка. Наприклад, якщо людина одягає класний костюм, щоб спонукати людей з нею спілкуватися, підходити за порадою та загалом шанувати, це може свідчити про те, що вона шукає підтримки і хоче відчувати безпеку.

Якщо розглянутий варіант стосується більше демонстративності, то інший пов’язаний із внутрішнім нарцисизмом. У такому разі людина потребує самоствердження, щоб почуватися комфортно в нових умовах. Повністю впевнитись у результаті дозволяє лише позитивне визнання («Так, ти успішний!»), яке періодично потребує підкріплення.

Психолог називає маніпулятивним, «антисоціальним» тип поведінки, за якого людина намагається презентувати себе як негласного лідера, встановити правила гри. Коли інші їх дотримуються – вона розквітає. Головним є не формат схвалення, а закріплений статус, на який ніхто інший не може посягати.

Урешті прислів’я «Зустрічають за одягом, проводжають за розумом» показує, як середовище з часом адаптовує нас до своїх умов.

friends2 (1)

Помилка №4. Жартувати так, ніби востаннє

Гумор може стати найдієвішою зброєю: у незручних розмовах, щоранку при зустрічі з колегами чи при знайомстві з клієнтами. Можеш надихатися прикладом Чендлера, чиї підколи стали справжньою фішкою. Не бійся перебільшити – колектив зі здоровим почуттям гумору все зрозуміє правильно.

Реальність. У кожного з нас є свої психологічні прийоми захисту, яких ми навіть не усвідомлюємо. Гумор – часто саме такий прийом, аж до сарказму та іронії. Так, добрий жарт може «розтопити лід», але часто цим систематично спекулюють для полегшення комунікації. Така негнучка поведінка може свідчити про невпевненість чи відчуття тривоги, з яким не під силу впоратися.

Інколи сарказм свідчить про те, що ми настільки виснажені від особистих проблем, що наша нервова система бунтує і має єдиний варіант – іронізувати. Таке трапляється і коли людина освоюється в новому середовищі. Однак не дає позитивних наслідків.

Помилка №5. Хотіти стати другом усіх і кожного

Пригадай фіаско Роса, коли той оселився в будинку навпроти Моніки та відразу впав у немилість сусідів через власну нетовариськість. Натомість Фібі вдалося швидко стати місцевою. Не повторюй помилок Роса: бачиш новий колектив – пірнай з головою в дружбу!

Реальність. Насправді дуже важливо вибудовувати добрі стосунки з тими, з ким займаєшся спільною діяльністю. З іншого боку, слід розрізняти професійні та особисті типи стосунків. Прийом, який часто застосовують у школі: представся перед класом і розкажи про себе щось особливе, – такий вчинок дозволяє налагодити довіру.

Часто ми не знаємо людей у новому колективі і не можемо передбачити мети близького спілкування. Так можна потрапити в пастку, надто відкриваючись та ділячись особистим досвідом. На початку радять не перестрибувати етапу обережності, адже надана інформація може навіть ненавмисне бути використана проти нас. Надалі ж партнерські стосунки потребують налагодження, що допоможе нашому зростанню. Чи можливо одразу стати ліпшими друзями? Радше ні: прив’язаність має розвиватись із часом.

Порада №6. Гнути свою лінію до останнього

Пригадай чарівну Фібі, яка своєю безпосередністю і щирістю здобувала серця. Але як же випадок, коли вона грала на гітарі в кав’ярні та її музика не подобалась власнику закладу, через що її звільнили? Тоді Фібі не засмутилась і продовжувала грати на вулиці. Упевненість цієї дівчини варто наслідувати?

Реальність. Звичайно, за своїми мріями варто стежити. Коли ж мрії перетворюються в конкретні цілі, ми досягаємо успіху, незалежно від того, наскільки виправдалися наші очікування. Труднощі адаптації в новому колективі можуть бути пов’язані саме з невиправданими очікуваннями.

Як ми часто вважаємо, початок роботи чи навчання на новому місці стирає минуле і розпочинає все з чистого аркуша. Водночас зміна обставин та умов лише згладжує певні життєві кути і перешкоди. Коли фантазії про успішне майбутнє перетинаються з реальністю, доводиться докладати більше зусиль, щоб не втратити бажання рухатися далі.

Реалістичні очікування зменшують розчарування, але і не оберігають від нових викликів. Якщо мрії співвідносяться з життєвими цілями, долання труднощів загартовує, дозволяє оцінити можливості та розглянути альтернативні шляхи.

P.S. Якщо чекаєш реальних порад…

Кожен колектив – спільнота з власними правилами гри. До чого ж тоді точно слід бути готовими? Однозначно, до певної перестороги до нового члена. Така групова реакція минає з часом, коли оточення припиняє придивлятись і шукати підводні камені.

Намагайся одразу, але не різко виставляти межі, за які ти не готовий перейти. Психолог розповідає з викладацького досвіду: «У моїй групі були люди, які не любили рукостискання чи обійми при зустрічі. На перших же заняттях вони на це вказували, але – робили це щиро. Треба вміти казати «ні»: неагресивно, але чітко».

Остання універсальна порада: не наражатись на конфлікти у перший же день. Це точно не допоможе встановити добрий контакт із колективом. Зберігай спокій та будь собою!

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus