Що там з волонтерством в Україні?

image1

Волонтерство? Це класно, але де його шукати і чому це радше новинка, аніж традиція? Незважаючи на те, що існують Telegram-канали, Facebook-сторінки й новини від друзів, знайти можливість творити добро досі буває складно. Учасники проекту «Агенти волонтерства» громадської організації Ukrainian Volunteer Service вирішили розібратися, у чому полягають проблеми волонтерства в регіонах. Провели масштабний аналіз.

image4

  • Організація – це команда, яка втілює соціальні проекти, щоб вирішити важливу проблему в суспільстві. Від запровадження фемінітивів до зоозахисту, від неформальних онлайн-уроків до молодіжної політики;
  • Активісти – це громадяни, яким не все одно, що відбувається в суспільстві, не тільки на словах.

Не поспішай тікати!

Молодь пакує валізи. За вікном відплив інтелектуальних сил у великі міста і за кордон. Маємо своєрідну безпорадність у суспільстві, йому не вистачає мотивації. Де шукати юнацький запал творити зміни? Ідейники шукають реалізації в Києві. Найбільше організацій у регіональних центрах: Київ, Одеса, Львів, Дніпро, Харків, Ужгород, Полтава, Кропивницький домінують. А як же бути маленькій Боярці?

Один із наймолодших «агентів волонтерства» Дмитро Канєвський певен: «У Києві багато можливостей для мого розвитку, але я хотів би, щоб вони були і в моєму місті (Боярка Київської області – прим. ред.). Я не хотів би, щоб весь відтік мізків ішов винятково до столиці, в той час як інші міста будуть як п’яте колесо до воза».

Не варто поспішати покидати рідну область. «Ми просто зобов’язані розвивати малі міста. Не можемо жити у 25 обласних центрах і вважати, що це ціла Україна», – пояснює Софія-Юлія Сидоренко, менторка центральної команди «Агентів волонтерства». Щоб назвати Україну сильною, недостатньо більше 20 одночасних подій у столиці. Потрібно діяти ширше – поза містами-мільйонниками.

Реклама

Не шукати програміста для сайту

Ініціативи творять власну історію руками волонтерів. Як відшукати тих безкорисливих, у яких горітимуть очі? І чи легко новачку знайти тих, хто дасть можливість заробити плюсик до карми? Молодь ставить лайки у Facebook і зберігає у вкладках важливі сайти. Тому найкращий шлях достукатися до потенційного волонтера – з’явитися на екрані його гаджета. «Агенти волонтерства» дослідили, у скількох організацій є сайт.

image3У малих містах і селах ситуація з цим ще не дуже-то надихає. Наприклад, у Баштанці Миколаївської області, Малині Житомирської області та Заліщиках Тернопільської області жодна організація не має свого сайту. Інвесторам із великих міст чи з-за кордону буде непросто відшукати «невидиму» організацію.

«Агенти» переконалися, що навіть у великих містах є чимало корисних ініціатив, які не мають сайту чи активних сторінок у соцмережах. Це точно зменшує їхні можливості, бо в такому разі складніше надихати результатами проектів, аби ще більше охочих доєдналося до спільноти. Сайт і соцмережі – це сталий зв’язок з аудиторією.

Проте завжди є дві сторони медалі. Потенційні партнери з цього ж міста можуть просто завітати в гості. І про сайт ніхто й не згадає.

Але чи справді необхідний власний сайт (який потребує коштів), якщо всі новини невеликих містечок завжди «на язиці» в жителів? Кожна організація повинна обговорити і зважено вирішити, чи потрібно їй це.

Не забувати про вподобайки, поширення, дзвіночки

Вимкнути будильник, проскролити Facebook та Instagram… Ранок уже давно не розпочинається з кави. Якщо організація не має сторінки у Facebook, то її наче й не існує. Умотивована молодь часто зупиняється в пошуках можливостей через банальну причину: вона не знає, що вони існують. «Агенти» порахували, скільки українських організацій зрозуміли принадність соцмережі Facebook.

image5

image2Очікувати, що люди прийдуть на твій захід, оминаючи найлегший шлях комунікації з ними, – те саме, що організовувати івент для себе. Іноді організації діють надто локально й тихо: настільки тихо, що ніхто й не бачить їхнього впливу. Написати в місцеву газету чи у Facebook начебто нескладно. Коли звідусіль чути про «зраду», дуже бракує радості за маленькі «перемоги». А вони є. Їх особливо багато в соціальних проектах, покликаних покращити життя суспільства. Тому з кожним лайком містяни дедалі більше помічають зміни й хочуть долучитися. Соцмережі формують спільноту, сім’ю однодумців.

Не переоцінювати сили

Значна частина активістів вважає волонтера надлюдиною. Наприклад, в Ужгороді 40% активістів стверджують, що волонтери будують країну. Насправді волонтери не створюють конституцію і не проголошують незалежність. Волонтер – не депутат із портфелем нових законів. Волонтер – це простягнута рука допомоги. Наприклад, склалася така ситуація: у місті випало дуже багато снігу. Завданням міської ради буде організувати посилене очищення вулиць, а волонтери долучаться до роботи працівників комунальних служб, узявши лопату до рук і не вимагаючи за це плати. У Західній Європі це норма, в Україні – рідкість.

Під час дослідження «Агенти волонтерства» помітили, що про волонтерів іноді говорять химерно й неправдиво. Часто організації губляться в термінах: волонтер – це не раб. І не робот із мільйоном функцій одночасно: від роботи на рецепції до проект-менеджменту, від танців і розваг до благодійних внесків. Половина активістів так і каже: «Обов’язком волонтера є безоплатна праця». І який же тут комфорт, коли тебе використовують, а не залучають? Волонтери нічим не зобов’язані перед організацією. Вони прийшли, щоб допомогти, спробувати себе в чомусь новому чи просто познайомитися. Вони не збираються працювати замість організаторів. Тому не варто очікувати мультифункціонального комбайна замість волонтера.

Не боятися волонтерів

image6Також активісти нарікають на безвідповідальність і невмотивованість волонтерів. Треба змінювати ракурс. Завжди є люди, готові допомогти. Не волонтери «погані», а активісти недостатньо залучають, координують чи надихають. Як організація вчинила: залучила й подякувала чи використала й «до побачення»? Можливо, саме через брак зворотного зв’язку половина організацій відчуває дефіцит волонтерів.

image7Отже, що ми маємо?

  • Важливо створювати можливості в містах і селах: від малого до великого;
  • Більше розповідати про вплив волонтерської діяльності в онлайн і ЗМІ;
  • Не формувати рабовласницьку організацію, а розвивати волонтерів і не забувати дякувати.

Це – лише маленька частина кроків, що їх соціальні проекти можуть зробити для покращення волонтерства в усій Україні.

«Волонтерство – настільки легка річ, що реалізується в абсолютно різних формах: від великих, масштабних, титанічних проектів на тисячі людей до маленьких акцій. Кожна з цих дій заряджає. Це найпрекрасніше! Головне – почати й не втрачати цей заряд», – певен Роман Філіпішин.

Ілюстрації – Дарія Закревська, UVS

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus