Що робити, коли нічого не хочеш робити

man

Учора погода була занадто чудова, щоб, нарешті, сісти за текст (підготовку до іспиту, тестове завдання на роботу, новий урок з німецької). Хотілося лише зависати на газоні. Сьогодні вона занадто для того огидна. Хочеться лише кублитися в ліжку. Позавчора болів живіт. Завтра приїжджає подружка з Мадейри. А текст сам себе не напише! Іспит теж не розсмокчеться. Рятуйте, хто може!

Ці 10 лайфхаків для натхнення вистраждані довгим і нудним досвідом. Збережи в закладки, дописуй власні й передай наступному(-ій) стражденному(-ій).

1. Коли треба, але страх як не хочеться

Є такі завдання: ніби й не заважкі, однак настільки неприємні, що готовий(-а) робити будь-що, але тільки не це. Наприклад, маєш заповнити якусь важливу і потрібну довжелезну анкету. Ти вже всіх, кого міг/могла, прокоментував(-ла) і коменти відлайкав(-ла). Ти вже і посуд перемив(-ла). Навіть сковорідку, що було визнано винятковим чудом і внесено в календар червоним! О, тепер терміново треба фікус пересадити. Але коли над головою постійно висить дамоклів меч, це чомусь псує настрій, затьмарює блиск пательні – і навіть фікус сумно підсихає.

Що робити? Дати собі ще рівно 9 хвилин на прокрастинацію, ввімкнути якийсь сигнал, сісти. І почати. Цей крок найважчий. Далі піде легше. Коли треба проковтнути жабу, краще ковтати її цілком. А коли, нарешті, подолаєш, то все довкола розцвіте свіжими кольорами, і фікус проспіває «Імперський марш» на твою честь.

Реклама

2. Коли потрібна підпірка

До речі, про марш. У кожного, мабуть, є якісь підбадьорливі речі. Послухаєш – і настрій веселіший. Чи подивишся – і киснути ніяково.

Що робити? Збирати! Завести собі на робочому столі папку «Чарівна пігулка», куди скласти смішнющу пародію на медитацію, від якої в тебе аж сльози покотилися, пінгвінів улюбленої художниці з пінтереста, трек, який нагадує тобі найкращий вечір у твоєму житті, влучну цитату з Пратчетта. До колекції докладати, за необхідності відкорковувати.

3. Коли треба почати щось масштабне

Курсовик навіть цікавий тобі тематично. Але він якийсь завеликий. З якого боку підійти до тієї глиби, і не второпаєш. Суконні мундири давно скасували, талони на прийом у лікаря теж, а от страх першого аркуша чомусь досі ні.

Що робити? Що-небудь. Чистий аркуш, на який додано бодай щось, уже чистим не є, то й страху випромінювати не повинен. Почати можеш із будь-чого. Скопіювати кілька потрібних статей. Завести папку на драйві й жбурнути туди ці статті. Додати їхні назви в список літератури. Створити файл «Чернетка.docx» і надрукувати там: «Таким чином нам достеменно відомо, що». Слона, на відміну від жаби, їдять шматочками. Структурування і планування, звісно, потрібне. Але для старту згодиться й інша дія. Тоді втягнешся.

4. Коли терміново потрібен креатив, а тобі не до нього

Треба вигадати назву для проєкту на вчора! А всі результати попередніх брейнштормів годяться лише для того, щоб називати притулки для кошенят із розумовими розладами. І де її взяти, ту креативність, тут і зараз?

Що робити? Спочатку накопичити сировину, потім видихнути й відпочити. Проглянути купу референсів, нагуглити сто запитів типу «101 найкреативніший неймінг», прочитати пару статей про активізацію частин мозку, що відповідають за творчість… І піти гуляти. Бажано далеко. Бажано без гаджетів. Бажано, щоб навколо було гарно, незнайомо і можна було добряче повтикати (на воду, гілля, хмари тощо). Виспатись. І при цьому не обмірковувати судомно настирливе завдання. Коли наші звивини заповнюють гігабайти, їх треба перетравити. Щоб зернятко проросло, для нього треба звільнити місце.

5. Коли креативність потрібна як клас, але вона чомусь дещо згасла

Узагалі ти самотужки робиш такі доповіді, що їх приходять послухати аспіранти з інших факультетів. Це все явно магнітні бурі й ретроградний Меркурій, але те, що виходить останнім часом, ніяково покликати послухати навіть нудьгуючу мишу з підсобки.

Що робити? Пробувати щось новеньке, чого ще не робив(-ла) досі. Тоді вмикаються нові нейронні зв’язки. Нейрофізіологи радять, для прикладу, чистити зуби і брати ложку іншою рукою, а не тією, що зазвичай. Відшукати інший шлях додому. Саме час узятися за якесь нове хобі, до якого все не доходили руки. Це теж розширює обрії. Причому не лише в тому напрямку, в якому дієш. Ти на курси бариста записався(-лася), аж тут раптом резюме написалося. Збіг? Не думаю!

hand

6. Коли думки ходять по колу

Починалося ніби добре, але десь на півдорозі застопорилося. Ідея забуксувала і загрузла в непотрібних подробицях. Висновки взагалі розмилися, ось-ось – і зникнуть.

Що робити? Танцювати! Ні, я не знущаюсь. Треба відійти від компа. Потягнутись. Порухатись. Пострибати. Пройтися. Взагалі такі паузи радять робити кожні пів години сидіння в позі шахового коня. Але навіть коли чесно вирішив(-ла), забуваєш. «Підвисання» нагадує: кров перестала надходити до потрібних ділянок! Терміново розтрусити плечі й покрутити шиєю. Тільки не різко, бо тиск не зрозуміє.

7. Коли за поточкою не вистачає часу на масштабне

Здоровий глузд і мотиваційна література давно нашіптували тобі, що варто створити план дій на ближчі пів року. Але кожного дня сиплються нові завдання, чатики пищать, аж розриваються. І ніби все воно дрібне, але в сумі виходить здоровезний віз цієї дрібноти, і він затуляє дорогу до глобальних роздумів.

Що робити? Дещо схоже на п. 4. Вольовим рішенням призначити собі цілий день на важливі рішення. І постановити не братися в той день за поточку. Всіх причетних попередити. Зазвичай за один день нічого не розвалюється, навіть коли здається, що воно це точно зробить. Вимкни чати і вируш у якесь нове місце: важливі рішення краще обмізковувати в небуденній обстановці.

8. Коли забагато завдань одночасно

Іноді берешся за купу справ і часу й сил ніби вистачає, але ця купа виглядає надто загрозливо і вмикає тривожність. А тривожність вимикає послідовність та ефективність. А їхня відсутність тривожить. Далі все йде цими замкненими рейками.

Що робити? Відмітити в гугл-календарі найважливіші пункти помаранчевим чи бузковим кольором (бо червоний надто тривожить) і братися за них у найплідніші для тебе проміжки дня. Після цього неодмінно зробити щось приємне. А тоді вже братися до решти пунктів, перед тим десять разів поспіль глибоко вдихнувши-видихнувши: «А це вже факультати-и-ивно!».

Взагалі глибоко вдихати-видихати десять разів поспіль вельми корисно, не тільки коли сердишся і чекаєш, поки охолонеш. Зайву нервовість також усуває. Але це, видається, занадто просто і теж постійно забувається. А «нагадайки», як-от браслети чи стікери, зливаються з довкіллям і перестають нагадувати. Придумуй собі щоразу нові: то малюнки маркером на вікні, то додатки в телефоні. Спочатку це розважить, а за місяць звичка закріпиться.

9. Коли знаєш, що любиш відкладати справи

Прокрастинація іноді вмикається і не тоді, коли щось тобі особисто дуже осоружне, як у п. 1. Вона як Портос, який бився, тому що він бився: вмикається, тому що може. Є купа корисних книжок і статей про те, як її долати… Але, може, взятися за них після пересадки фікуса, га?

Що робити? Використовувати її на благо. Наприклад, знаєш: якщо маєш якусь роботу, при будь-якій нагоді хапатимешся за щось інше. То візьмімо дві роботи! Одну менш приємну і менш важливу. Тоді прокрастинувати від неї допоможе та перша, більш приємна і потрібна. Отакий шах і мат тобі, хитра психіко, від хитрішого інтелекту!

10. Коли просто страшенно лінь

Я все це знаю. Все розумію. Але не хочу, та й по всьому!

Що робити? Експериментувати! Є така ідея (британські вчені явно її підтвердять, але лінь шукати): коли проблема повторюється, то безсердечна еволюція намагається підштовхнути нас до знаходження свіжих рішень. А свіжі рішення знаходяться в процесі проб.

Один раз можна полінуватися і подивитися на результат. Можливо, відпочинок в обнімку з мопсом та арахісом освіжить так, що усвідомиш, що організм аж кричав: вимагав ліні як перезавантаження. Можливо, ні. Тоді можна спробувати щось інше. Знайти цікавіший спосіб виконати завдання (не написати текст, а намалювати комікс). Оголосити у фейсбуку збір порад від друзів (серед купи підбадьорливого спаму трапляються корисні перлини). Просто понити об когось (таку потребу теж може маскувати апатія). І, бач, уже новий виток розвитку!

Я ось, для прикладу, написала мотиваційну статтю і вже відчуваю себе неабияким коучем. А мені всього лише лінь було братися за великий шмат редактури, то я і скористалася десятим пунктом, сказавши собі: «А слабо просто зараз накреативити десять засобів від некреативності?».

Підхоплюй челендж!

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus