Що робити, якщо твої плани змінилися через карантин?

carantine

Раз на 5 років у світі стається щось глобальне: кризи, війни, природні катастрофи, пандемії. Щороку в новинах ми чуємо про падіння літаків чи автомобільні аварії. І щодня з нами трапляється купа маленьких проблем, на які ми гостро реагуємо: ламається техніка, запізнюються автобуси, скасовуються зустрічі і так далі. Ми намагаємося контролювати ситуацію і не любимо, коли щось іде не за сценарієм. Але що робити, коли зміна планів не залежить від нас?

Важливо розуміти, що вихід завжди є. Розповідаємо тобі історії героїв, які змогли впоратися зі скасованими івентами, поїздками за кордон і перенесеним навчанням. Якщо у тебе так само змінилися плани через карантин, ми підготували для тебе поради психолога, як не впасти у відчай та прийняти нову реальність.

Андрій Бобак

andriy«Я є президентом міжнародної молодіжної організації AIESEC, яка відправляє студентів на стажування та волонтерства за кордон і працює у 126 країнах світу. Багато наших процесів зупинилися через небезпеку коронавірусу. Окрім волонтерств, ми також займаємося маркетингом та організовуємо різні події. Зараз ми не можемо піарити наші можливості та припинили онлайн-активності. Зменшується кількість аплікантів, які подаються на стажування, щоб приїхати до нас. Плюс у нас були заплановані івенти, які ми мали проводити у квітні й травні. Деякі з них скасовуються, інші переносяться. На нас як на організацію ця ситуація з карантином і коронавірусом серйозно вплинула. Ми мусимо робити перепланування та змінювати підхід до роботи».

Чи вдалося вже перелаштуватися та сприймати нову реальність?

«Більшою мірою так. Уся наша робота в організації перейшла в онлайн. Багато речей змінилося, дещо нам довелося скасувати, але ми продовжуємо працювати. Я особисто почав по-новому формувати свій графік. Більше приділяю часу саморозвитку. Загалом, намагаюся взяти по максимуму позитиву з цієї ситуації, хоч вона і завдала деяких прикрощів. Я не засмучуюся, бо звик, що все постійно змінюється».

Що порадиш людям, плани яких змінилися через карантин?

«Просто пам’ятати про свої цілі. У житті часто може йти щось не так, але це не означає, що треба відмовлятися від своїх мрій».

Реклама

Таня Андріюк

tanya«Я мала взяти участь у програмі Mitacs Globalink Internship. Це 12-тижневе наукове стажування в Канаді. З 15 травня по 11 серпня я мала досліджувати тему міжкультурної освіти в Університеті Віндзора (Онтаріо). Дедлайн подачі на програму був ще 18 вересня, а процес збору документів, написання мотиваційних листів тощо зайняв досить тривалий проміжок часу. У грудні я дізналася, що пройшла, а в лютому отримала офіційний Award Letter, де були описані всі фінансові умови, стипендія тощо (а умови там дуже приємні). Тоді я зібрала пакет усіх документів і подала на візу. Для мене приємний бонус ще мав бути в тому, що Віндзор – місто, куди я мала їхати, – розташований на кордоні із США, куди в мене також є дійсна віза. Тобто за 15 хвилин можна було дістатися до Детройта, за 3 години – до Чикаго, а нічним автобусом можна було доїхати навіть до Нью-Йорка. Ну і, звичайно, Канада, Торонто, Ніагарський водоспад і все те, що за звичайну стипендію і підробіток репетитора навряд чи я змогла б собі дозволити».

Як ти поставилася до того, що стажування скасували?

«Коли дізналася про скасування програми – це був шок. Не так через гроші, як через саме розуміння того, яку неймовірну можливість у мене забрали. І найобразливіше те, що я просто не можу нічого вдіяти! Адже, по суті, навіть звинувачувати немає кого. Чи вдасться пройти її пізніше – не знаю, адже це все-таки літнє стажування, і воно лише для студентів 3 курсів. Тому просто сподіваюсь на якусь альтернативу, можливо, дозволять пройти онлайн чи якось так. Я надіслала чеки за візу та авіаквитки, зараз чекаю на зворотну відповідь, як і сотні інших студентів з усього світу.

Якщо чесно, я навіть не через це так засмутилася, коли прийшов лист, у якому повідомлялося про скасування стажування. Просто після успішного закінчення цього стажування можна було від Mitacs отримати грант на навчання на магістратурі в Канаді. Разом зі студентами з різних країн, які беруть участь у програмі, я написала колективну петицію з проханням залишити хоча б цей привілей. Побачимо, що із цього вийде. I keep my fingers crossed, як то кажуть».

Чи вдалося вже перелаштуватися та сприймати нову реальність?

«Забути про це точно не вдасться, занадто великими були очікування. Перші 3 дні я не могла впоратися з почуттям пустоти всередині. Але водночас у мене залишається маленька надія на магістратуру та онлайн-стажування. Зараз я більше зайнялася самоосвітою. Усе одно я пишаюся, що змогла пройти на цю програму. Як то кажуть, усе, що не робиться, – усе на краще. Намагаюся жити за цим принципом».

Чи будуєш ти нові плани на майбутнє?

«Зараз трохи небезпечно будувати плани на літо, бо досі незрозуміло, коли відкриють авіасполучення і кордони. Можливо, вийде поміняти авіаквитки і поїхати деінде або податися на короткострокове волонтерство десь у Європі. Була ще думка зареєструватися на екзамен із японської».

Що порадиш людям, плани яких змінилися через карантин?

«Не засмучуватись. Якщо ще немає серйозних планів, то не покладати ніяких надій, щоб потім не так було образливо.

Спробувати переключитися на інше: спорт, кулінарію, зайнятися самоосвітою – варіантів не так уже й мало.

Пошукати нові можливості. Можливо, це доля так розпорядилася, щоб подарувати вам ще кращу можливість (стажування, поїздку або волонтерство)».

Ліза

«Я вчусь у Бамберзі та паралельно працюю офіціанткою в одному кафе. Планувала приїхати до Києва лише на два тижні, але коли їхала сюди, зрозуміла, що доведеться залишитися на довше. Я написала своєму начальнику, що не приїду. Кафе і так зачинено на карантин, тому проблем не було. Шкода, що я не встигла підписати договір, який підтримує студентів, що не мають роботи під час карантину. Але невідомо, чи мені взагалі виплачували б компенсацію, оскільки я іноземка. Ситуація з навчанням досі невідома. Можливо, семестр почнеться на 2 тижні пізніше і форма навчання буде дистанційною. Улітку я планувала повернуся до Німеччини, але плани доведеться змінити».

Іванна Качмар

«Я навчаюся в Німеччині. Через карантин я не змогла продовжити візу та поїхати туди, тому змушена сидіти вдома. Але є і позитивні моменти – моя сім’я поруч. Ми стали дружніші, робимо все разом. Також якби я поїхала, не змогла б потрапити на похорон бабусі і підтримати рідних. У Німеччині також зараз карантин, навчання немає, оскільки там інша система і семестр почнеться з 20 квітня. Кордони закриті, тому невідомо, коли зможу повернутися назад. В університеті говорять, що планують зсунути навчання на травень або зробити його онлайн. Тож я поки що чекаю на відповідь. Улітку я планувала поїхати до Австрії та Швейцарії, зрозуміло, що тепер не вдасться».

Марія Вижва, психолог

mariaЯк реагувати на зміну планів, які не залежать від нас самих?

«Так склалось, що більшості з нас подобається все контролювати – це створює ілюзію безпеки та стабільності. Справді, ми можемо впливати на багато речей, але не на все. Тож якщо щось іде не за планом, то це викликає широкий діапазон почуттів – від роздратування та злості до безсилля та апатії. Усе залежить від масштабів змін і наших можливостей. Якщо є впевненість, що зможемо це подолати та впоратись, тоді переживання не такі сильні; а от якщо втрати, які ці зміни приносять, завеликі, тоді людина стикається з почуттями, схожими на ті, що відчуваємо, коли переживаємо втрату (шок і заперечення, гнів та образа, почуття провини, страждання та депресія, прийняття та адаптація).

Змусити себе відчувати або не відчувати певну емоцію неможливо. Та й «правильної» реакції не існує. Здоровим буде шлях прийняття себе з усіма почуттями та переживаннями. Відома психологічна порада «якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї» тут також працює».

Як перелаштуватися і приймати нову реальність?

«Для того, щоб прийняти нову реальність, потрібен час, і для кожного цей період буде різним. Прискорити процес неможливо, а тому доречніше дихати глибоко, пити смачні напої (не зловживати алкоголем) та говорити з кимось про свої відчуття. Не треба намагатися зараз ефективно проводити час. Але це як варіант, щоб упоратися з тривогою».

Чи варто будувати плани на майбутнє, коли нічого не відомо і все може змінитися? Як правильно це робити?

«Плани як вид контролю дають нам упевненість, що ми на щось впливаємо. У випадку зі світовою пандемією та карантином передусім важливо прийняти ситуацію і змиритися, що життя тепер інше і ми кардинально змінити нічого не можемо. Точніше можемо робити те, що від нас залежить (мити руки з милом, уникати скупчень людей, лишатися вдома). Це не означає, що потрібно впадати у відчай і поставити хрест на майбутньому. Життя триває, просто в новому форматі. Ось його і потрібно враховувати, будуючи плани. Можна стежити за новинами, прислухатися до експертів, проте варто бути дуже чутливим до себе та зупинятись, коли відчуваєте перебір інформації чи напад паніки».

Як не впасти в депресію тоді, коли твої плани порушилися?

«Звичайно, якщо втрати від зміни планів значні, переживання горя не уникнути. Краще за все звернутися до фахівця, щоб проговорити цю ситуацію. Якщо немає можливості – хоча б обговорити це з близькими. І тут головне – не заперечувати свої почуття, не підбадьорювати завчасно, а дати можливість «виплакатись». Енергія, що вивільниться у такому контакті, дасть змогу з’явитися новим почуттям і силі продовжувати».

Як заспокоїтися та перелаштуватися? Можливо, почати займатися якимись практиками або поговорити про свою проблему?

«В умовах самоізоляції важливо не втрачати контактів з іншими людьми (звичайно, не зустрічаючись особисто) – організувати онлайн-вечірку чи спільний перегляд фільму. Більшість психологів і психотерапевтів зараз консультують онлайн, а також проводять прямі ефіри та коментують ситуацію. Найголовніше – не залишатися сам на сам у цій ситуації або знецінювати її (говорити собі щось типу «Ну і що? Усі це зараз переживають, нічого страшного» і т. д.)».

Які є універсальні поради для тих, хто не знає, як вийти зі стану, коли нічого не хочеш робити через зміну планів?

«У ситуації, коли вплинути на зовнішнє середовище неможливо, варто змінити фокус на себе. Прислухатися до своїх почуттів, емоцій. Психотерапевт Шерон Мартін радить зосередитись на «тут і тепер», можливо, медитувати, провести час на природі, уникаючи думок про проблеми, взагалі постаратись не думати ні про що, відкласти телефон. Допомогти собі повернути рівновагу зможуть заняття йогою чи спортом, прибирання у квартирі або тепла ванна».

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus