Що надихало українських письменників

deresh-liubko

Любко Дереш. Фотограф: Дмитро Ларін/Українська Правда

Деякі українські письменники теж страждали від браку мотивації, були неорганізованими та безвідповідальними.
Вони швидко вигадували нове, полонили уяву читачів, але у повсякденному житті змушені були боротися з апатією до своєї творчості
Розповідаємо, що допомагало письменникам продовжувати писати. Можливо, це допоможе тобі подолати власні творчі бар’єри.

Іван Нечуй-Левицький

Автор відомої «Кайдашевої сім’ї» вів усамітнений спосіб життя і ніколи не був одружений.

Проте письменник любив природу. У дворі його флігеля був садок, невеликий ставок і пасіка. Нечуй-Левицький народився біля річки Рось і міг годинами сидіти на березі, мріяти про щось своє і спостерігати за течією.

Природа була порятунком письменника, надихала його на творчість. Людей же він уникав, бо вони вважали митця диваком.

Нечуй-Левицький дійсно мав багато дивних звичок: щодня він ходив гуляти одним і тим же маршрутом — по Володимирській вулиці до фунікулера і назад Хрещатиком додому — і завжди під парасолькою.

Спати письменник лягав рівно о десятій — навіть із власного ювілею він одного разу пішов у ліжко, не дослухавши вітальних промов.

У Києві про драматурга ходили анекдоти, що журнали він читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів.

Реклама

Марко Вовчок

Письменниця Марія Вілінська була дуже вродливою: чоловіки боготворили, кохали й проклинали її. Шевченко писав про неї так: «Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!», і неодноразово присвячував їй свої вірші.

Натхнення Вілінській теж принесло кохання. Її чоловік, фольклорист Опанас Маркович, збирав по Україні народні пісні та звичаї і прищепив цю любов Марії.

У Чернігові, Києві, Качанівці, Немирові Вілінська ходила по базарах і селах, слухала кобзарів та лірників, вивчала історію, мову і селянський побут, обряди й повір’я, записувала цікаві казки, прислів’я й загадки, щоб потім писати свої проникливі соціальні повісті й оповідання.

Михайло Коцюбинський

Автора «Тіней забутих предків» був дуже освіченим: знав дев’ять мов і багато читав. На навчання його надихнула дитяча закоханість у 16–річну дівчину.

Кохана не звертала на Михайла уваги, тому він вирішив за будь-яку ціну підкорити її, зокрема своїм інтелектом. Невідомо, як склалася доля закоханих, але саме момент закоханості став початком письменницького шляху Коцюбинського.

Також натхненням письменника були квіти. У творах українського сонцепоклонника читач може зустріти понад 200 назв різних рослин – квітів, дерев, кущів, польових рослин і городини.

З віком Коцюбинський зрозумів, що можна бути щасливим можна, залишаючись собою, не намагаючись когось вразити і закохати. Так він і робив: студіював мови, любив рослини і писав свої безсмертні твори.

Ольга Кобилянська

Кобилянську надихала психологія і філософія Ніцше. Письменниця часто писала про надлюдину, яку вигадав Ніцше. Така людина ніколи не падала духом і прагнула до самоствердження.

Іван Франко писав про Кобилянську: «… головну вагу творчості поклала на психологію, головною метою творчості зробила пробудження в душі читача певного настрою».

Любко Дереш

Твори Дереша — це суміш містики, фентезі та неформальної молодіжної субкультури. Він є автором книг «Остання любов Асури Махараджа» і «Миротворець».
Дереш переконаний, що натхнення в людей є завжди, для нього просто потрібен час: сісти за стіл, вимкнутителефон і почати писати.
Письменник ділить справи на чотири категорії: важливі і неважливі, термінові і нетермінові.

Любко Дереш міркує: «Якщо побудувати графік із прямих, що перетинаються, вийде чотири сектори: справи важливі термінові, неважливі термінові, важливі нетермінові і неважливі нетермінові. Якщо ви відносите літературну діяльність до важливих термінових, виділяйте на неї час щодня. Інакше ви поступово будете себе втрачати за повсякденною рутиною, поточними справами, які видаються важливими, а насправді такими не є».

Ліна Костенко

У Костенко був закоханий Василь Симоненко, а Дмитро Павличко якось розповів, що досі береже коробку сірників, куплених кілька десятиліть тому, аби прикурити їй цигарку.

Костенко смілива, працьовита і відповідальна — це допомагає їй писати.

Видавництва, з якими працює Ліна відзначають її вимогливість до себе. Вони розповідають, що письменниця не дозволяла собі здати книжку раніше, ніж вона сама собі скаже «книжка завершена».

Костенко любить японську приказку «Переможе той, хто витримає на 15 хвилин довше». Цьому принципу вона ніколи не зраджувала.

Важливо визначити, що саме буде мотивацією для тебе: природа, кохання, наука, філософія. Не варто також забувати, що окрім мотивації, письменнику потрібна дисципліна, яка допомагає працювати навіть у творчу кризу.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus