Сексуальна освіта: що до чого і для чого

sex-education-1

За запитом «sex» Google видає 4,86 мільярда результатів. Та навіть без цього зрозуміло, що тема сексу хвилює чи не кожну людину протягом життя. А щоб отримувати відповіді на свої запитання системно, людство вигадало освіту. То що ж вона розкаже нам про секс?

Сексуальна освіта в Україні

Тут мав би бути аналіз української сексуальної освіти, її переваг і недоліків, оцінка її ефективності.

Окремих уроків статевого виховання українська система освіти не передбачає, але деякі питання висвітлюються в курсі біології та основ здоров’я.

Згідно з програмою з біології, що була затверджена 2017 року, тема «Розмноження та розвиток людини» вивчається у 8 класі, і виділено на неї орієнтовно 4 години. Її зміст охоплює:

  • будову та функції репродуктивної системи;
  • статеві клітини;
  • запліднення;
  • менструальний цикл;
  • вагітність;
  • ембріональний період розвитку людини;
  • плаценту, її функції;
  • постембріональний розвиток людини;
  • репродуктивне здоров’я.

Але як саме ці пункти викладають у школах? Основне джерело інформації – це підручник. Тому давай глянемо, що пропонують підручники, рекомендовані Міністерством освіти і науки України, складені за новою програмою.

Опис жіночої та чоловічої репродуктивних систем завжди супроводжується детальними схематичними зображеннями. Проте у випадку із жіночою системою це стосується лише внутрішніх статевих органів і молочних залоз, а от вульву не зображено в жодному підручнику. Великі та малі статеві губи згадуються у п’яти підручниках із восьми, клітор – у шести (в одному – лише на схемі). При цьому в одному випадку зазначено, що клітор – це орган чуття (О. В. Костильов, С. П. Яценко), в іншому він описаний як орган статевого чуття у вигляді горбика довжиною до 1,5 см (С. В. Страшко, Л. Г. Горяна, В. Г. Білик, С. А. Ігнатенко), в усіх інших – жодних пояснень немає. Тобто якщо про клітор і розповідається, то мається на увазі лише його голівка; щодо інших частин (тіло, ніжки) і їхнього розташування інформація відсутня. Наявність гімену і його захисної функції зазначена тільки у підручнику Страшка: тут він названий «дівочою плівкою», проте не описані його форми і властивості.

Усі підручники надають широкі знання про статеві клітини, менструацію, процес запліднення, перебіг вагітності, пологів, вплив шкідливих звичок на стан плода. Деякі автори розповідають про штучне (екстракорпоральне) запліднення.

Параграфа про репродуктивне здоров’я немає лише у Страшка; в інших авторів він містить інформацію про захворювання, що передаються статевим шляхом (далі – ЗПСШ) і ВІЛ. Але контрацепція як така згадується не всюди, а презервативи – тільки у половині підручників. Основним засобом попередження ЗПСШ здебільшого називається статева стриманість. Види протизаплідної контрацепції описує один посібник (Н. Й. Міщук, Г. Я. Жирська, А. В. Степанюк, Л. С. Барна). З деяких підручників учні також дізнаються про вакцинацію від ВПЛ (вірус папіломи людини).

У курсі «Основи здоров’я» питанням статевих стосунків, ЗПСШ, ВІЛ і їхнього запобігання найбільша увага приділяється теж у 8 класі. Усі автори розповідають про секс із точки зору ризиків і наслідків раннього статевого життя. Не зважаючи на це, презервативи згадані тільки у двох книжках із чотирьох, про інші види контрацепції – ані слова.

На уроках основ здоров’я учням також пояснюють різницю між поняттями «стать» і «ґендер», говорять про ґендерні стереотипи та їхню шкоду, важливість уміння відмовляти, сексуальне насильство. Щоправда, насамперед наводяться поради для дівчат, як запобігти зґвалтуванню: вони стосуються їхньої поведінки й зовнішнього вигляду. Замало уваги приділяється особистим межам і важливості їх поважати, особливо коли це стосується чужого тіла. Тобто підручники скоріше вчать, як не стати жертвою сексуального насильства, аніж вчать його не чинити.

Якщо узагальнити, то шкільна освіта пропагує здоровий спосіб життя, гармонійні стосунки, рівноправність, відповідальне ставлення до здоров’я, зокрема сексуального, спонукає не починати статеве життя зарано. Але як убезпечити себе і партнера(-ку), якщо ти вже займаєшся сексом, майже ніде не зазначено. Контрацепція представлена тільки презервативами, якщо про неї взагалі йдеться. Учні не здобувають знань і навичок ані щодо правил використання кондомів, ані їхнього вибору, ані можливих алергічних реакцій, ані способів захисту під час сексуальних практик, відмінних від класичного пенісо-вагінального контакту. Оминає програма і протизаплідні засоби та екстрену контрацепцію. Питання сексуальної орієнтації не розглядається, гомосексуальні особистості згадуються тільки як соціальна група з підвищеним ризиком зараження ВІЛ. До того ж бракує інформації стосовно жіночих статевих органів, що не несуть прямої репродуктивної функції. Здебільшого секс розглядається виключно як інструмент продовження роду.

sex-education-3

Реклама

Сексуальна освіта у світі

Тепер виникає питання: а чи існує десь краща секс-просвіта і який вона має вигляд? Насамперед на думку спадають країни Північної Європи. У Швеції, наприклад, обов’язкові уроки статевого виховання запровадили ще у 1956 році. Сьогодні маленькі шведи вивчають основи пубертатного дозрівання і розвитку тіла у п’ятому класі, коли їм приблизно 11 років. У восьмому класі вони вже дізнаються більше про сексуальне здоров’я і ЗПСШ, а у дев’ятому – фокусуються на стосунках, почуттях і коханні. У старшій школі теми сексуального здоров’я і ґендерної рівності вже не виносяться в окремі уроки, а інтегруються у програми з біології, історії та інших дисциплін.

Данія ввела обов’язкову секс-освіту в 1970-х роках. Вона починається у дітей з п’ятирічного віку, а основна програма має бути викладена ще до того, як учням виповниться 15 – із цього віку легально розпочинати статеве життя. Значна увага приділяється соціальним і психологічним аспектам сексуальності. Окрім шкільного курсу, у Данії популярна кампанія «Тиждень Шість», впроваджена товариством «Sex&Samfund» (з данської – секс і суспільство). Шість – тому що в данській мові це омонім до слова «секс». Щороку тиждень присвячується конкретній темі, у яку занурюються не лише учні, але і їхні батьки.

Позитивний досвід є і в Західній Європі. У Нідерландах сексуальна освіта починається з «Весняної лихоманки» (англ.) – тижня уроків зі статевого виховання у дитсадках. Так, тут першу інформацію про романтичні стосунки діти отримують у 4 роки. Комусь може здатися, що це зарано, але ж ніхто не розповідає малечі, як займатися сексом. Акцент робиться на стосунках між людьми, особистих межах і всьому, що допоможе захистити дитину від сексуального насильства. Пізніше, восьмирічним розповідають про самоідентифікацію і ґендерні стереотипи, а в 11 років школярі дізнаються детальніше про контрацепцію та сексуальну орієнтацію.

Початок статевого виховання в Німеччині варіюється від регіону до регіону, але у 8 – 9 років такі уроки мають уже всі діти (а в Берліні – у 5 років). Програма охоплює теми зростання, зміни тіла й емоційного складника під час статевого дозрівання; сексуальної активності та біології репродуктивного процесу; партнерства і сексуальної орієнтації; загрози сексуального насильства та ЗПСШ. Деякі школи запрошують батьків до початку занять, щоб відповісти на їхні запитання, провести для них «тестовий» урок або почути їхні побажання щодо курсу.

Що говорять цифри?

Поглянемо на проблеми сексуального здоров’я людей в Україні та світі з погляду статистики.

За даними євростату, у 2015 році частка дітей, народжених дівчатами-підлітками (до 20 років), становила менше ніж 2 % у Швеції, Данії та Нідерландах. В Україні у 2017 році цей показник склав 5,2 % (звіт укрстату «Демографічна ситуація в Україні у 2017 році»).

Станом на 2016 рік ВІЛ або СНІД було виявлено у 0,9 % дорослого населення України (15–49 років). У Швеції та Нідерландах – у 0,2 %. Тільки 26 % української молоді віком 14–34 років правильно визначають шляхи запобігання передачі ВІЛ.

Проте є і чим потішитись: частка молодих українців, що використовували презерватив під час останнього статевого акту, – 80 % серед хлопців і 73 % серед дівчат (опитування 15-річних підлітків 2014 року). Це один із найкращих результатів у Європі.

sex-education-2Загалом більше 1 мільйона людей в усьому світі заражаються ЗПСШ щодня.

Що стосується ефективності секс-просвіти, існують дослідження, що підтверджують пряму залежність між великою кількістю випадків підліткової вагітності та ЗПСШ і низькою якістю статевого виховання в школах. Ідеться про США, а точніше – про штати, у яких секс-просвіта базується на принципі утримання. Тобто, учням розповідають про ризики, пов’язані із сексуальними стосунками, але єдиним методом їх уникнення називається повна відмова від сексу до шлюбу.

Попереджений – значить захищений

Мабуть, найпоширеніший страх перед сексуальною освітою – це упередження, що через неї діти зарано почнуть займатися сексом. А відповідно, зростуть ризики, пов’язані з їхнім репродуктивним здоров’ям. Але статистика показує нам зворотну картину. То чому так відбувається і чому секс-просвіта – це важливо?

Залякування не працює

Як би не намагалися вітчизняні підручники навести страху перед сексом – підлітків він цікавить. Безперечно, потрібно закладати їм думку про те, що будь-які інтимні речі мусять відбуватися лише з обопільною згодою, готовністю і бажанням, а не під натиском партнера(-ки), оточення чи стереотипів. Проте так само важливо навчити їх сексуальної безпеки. До того ж це може не знадобитися саме зараз, але всі підлітки подорослішають, а проблеми ЗПСШ, ВІЛ і небажаної вагітності так само гостро стоять і для дорослих.

Утримання – це не контрацепція

Не займаєшся сексом – не завагітнієш. Із цим важко сперечатися. Але людина винахідлива, особливо коли чогось дуже бажає. Підлітки часто замінюють «класичний» статевий акт іншими сексуальними практиками, що не призводять до запліднення (оральний, анальний секс і т. ін.). Вагітністю вони справді не закінчаться, а от ЗПСШ чи ВІЛ – легко. Тому всі (і дорослі також) мусять знати, як і які саме захисні засоби потрібно використовувати при різних взаємодіях, як їх підібрати і де знайти. А ще – як часто і які обстеження проходити, аналізи здавати.

Замовчування факту його не змінює

Тема ЛГБТ досі неприйнятна і навіть болісна в українському суспільстві. Проте всі громадяни, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації, мають право на освіту і знання, що убезпечать їхнє здоров’я. Розповідь про особливості використання контрацепції під час одностатевих стосунків не підштовхне до них гетеросексуальних підлітків, але може врятувати ЛГБТ-підлітку життя. Не менш важлива інклюзивність в освіті й для психологічного здоров’я учнів.

Секс не лише для продовження роду

Підручники з біології розписують процес запліднення детально на декількох сторінках і мовчать про те, як йому запобігти. Але людина частіше займається сексом, не маючи на меті завести дитину. Тому інформація про протизаплідну контрацепцію вкрай потрібна, щоб відповідально ставитися до планування свого життя.

Із цієї самої причини треба говорити і про сексуальну насолоду, сексуальність і пов’язані з нею стереотипи. Саме через необізнаність виникають комплекси, нагуглені діагнози і відчуття неповноцінності.

Вони все одно дізнаються

Офіційні шкільні матеріали вперто ігнорують слово «секс». Та більшість восьмикласників самі вже давно його знають. І все, про що їм не розповість учитель(-ка), підручник чи батьки, вони будуть шукати самостійно. Добре, якщо знайдуть щось справді корисне, а як ні – набиватимуть ґулі на власному досвіді. На щастя, адекватної інформації у відкритому доступі стає дедалі більше: лікарі, сексологи й інші фахівці ведуть блоги з практичними порадами і відповідають на хвилюючі запитання. Але вони не зможуть відновити довіри підлітка до родини, школи і світу загалом.

Ілюстрації: Анастасія Бабаш.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus