Як студент змонтував фільм про війну на Сході

Із початком подій на Майдані, анексії Криму і згодом страшних бойових дій на сході змінилася кожна сфера побуту і політики України. У школах посилено запроваджують курси військової підготовки: юнаків вчать поводитися зі зброєю, а дівчат – надавати першу медичну допомогу. Змінилися важелі в політиці, і на новий рівень вийшла культура – усе про війну, усе про відвагу та незалежність.

якименко1

Український кінематограф також дав про себе чути. Ми вже писали про кінооб’єднання «Вавилон 13», що з перших днів Майдану фільмувало громадський спротив, а згодом переїхало знімати на схід. До кінематографічного процесу долучалися всі зацікавлені: професіонали, технічні працівники і навіть студенти. Останні, як ми пам’ятаємо, зробили чимало для пробудження суспільства.

Один із таких студентів, який по-своєму долучився до боротьби, вже довго мешкає на півночі Німеччини. Нещодавно вийшов його другий повнометражний фільм про війну на сході України «На лінії вогню». «Студвей» порозмовляв із 19-тирічним хлопцем про те, як йому вдалося змонтувати стрічку, як живеться українцеві нині в Німеччині і чи збирається він повернутися на батьківщину.

Молодий режисер Сергій Якименко не був у зоні АТО, проте своєю працею також зробив чимало для історії та інформування суспільства за межами України.

– Сергію, розкажіть, чому і як ви з родиною опинились у Німеччині?

– Зараз я студент, навчаюсь у Північній Німеччині в місті Шверин на графічного дизайнера. Переїхав сюди з батьками давно, коли ще був маленьким. Причини для зміни місця проживання бувають різні. У нас, напевно, проста – пошуки кращого життя. Але це не зовсім про мене. З роками в мені прокинулася велика любов до України, яка зараз сильна як ніколи. Після навчання я хотів би повернутися назад на батьківщину, реалізувати себе там, побудувати своє життя. Це, імовірно, буде нелегко, але в житті все нелегко. Мені здається, це нормально.

– Ви були на Майдані?

– Під час Майдану я, на жаль, не був в Україні, не мав можливості. Я спостерігав за всіма подіями біля екрана. Після Майдану, влітку, я був у Львові, що надало мені сили. Львів узагалі таке місто, куди хочеться знову і знову повертатися та більше не їхати звідти!

якименко2

– Розкажіть про Ваш перший фільм як режисера.

– Матеріали на перший фільм я збирав у мережі. Займався цим понад два тижні. Моя перша кінострічка – про Євромайдан, називається «Ціна демократії». Переглянути фільм можна на платформі Vimeo чи у Ю Тьюбі або просто в пошуковій системі знайти за назвою. Цю стрічку змонтував, аби потім показувати нашим дітям, внукам, як саме будувалася нова Україна. Якщо простіше сказати – для історії. Ідея змонтувати фільм у мене з’явилася після перегляду «Помаранчевого неба». Тоді я подумав: «Чому б не зробити кінострічку про Євромайдан?» Саме так я почав творити фільми.

– Для якої аудиторії і навіщо ви змонтували другу стрічку – «На лінії вогню»?

– Кожен робить те, що вміє: хтось батьківщину захищає, дехто волонтером працює. А я про цих геніальних людей і героїв фільми створюю. Стрічку «На лінії вогню» я теж зробив для історії, аби показати, якою є війна насправді, а не яку зображають у героїчних фільмах. Тут усе по-справжньому: бій, зброя, втрати, переживання рідних. Фільм я присвячую нашим героям, які захищають рідну землю. Можливо, в один чудовий день сяде батько поруч із сином, покаже йому цей фільм і скаже: «Бачиш, синку, ось так ми захищали нашу Україну». Ця кінострічка не обмежується аудиторією. Вона зроблена просто для людей, яким болить доля України, як і мені.

– Ви організовували покази своїх стрічок на території Німеччини?

– Так. Я разом із творчою групою Artmaidan їздив у місто Кіль і там показав фільм «Ціна демократії». Публіка реагувала емоційно, але без слів. Проте коли ти бачиш обличчя людей, то тут, я думаю, не потрібні слова. Творча група Artmaidan складається з чотирьох дівчат, які співають і читають вірші про Україну. Вони їдять різними містами і куточками Німеччини та показують/розказують, яка чудова Україна. До речі, відео з Кіля можна переглянути на моєму каналі в Ю Тьюбі – SJ PRODUCTION.

– Який матеріал використовували для створення фільму «На лінії вогню»?

– Телеканал «Еспресо ТБ» давав мені багато матеріалів із місця бою. Крім того, начитував тексти і давав цінні поради. Різноманітні матеріали дали мені також Громадське ТБ, «Вавилон’13», військове телебачення. Я за це їм дуже вдячний.

– Як німецькі студенти реагують на ситуацію в Україні?

– Я, звичайно, розповідаю про те, що відбувається в Україні, але німці не такий відкритий і емоційний народ, як українці. Як то кажуть, мовчання золото. Тому мені бракує підтримки. Хоча я знаю німців, які активно займаються волонтерством, розуміють, що війна близько, тому підтримують і допомагають Україні. Але, на жаль, таких одиниці.

Що саме ви хотіли розповісти фільмом «На лінії вогню»? Яку головну думку/тезу намагалися показати/довести?

– На початку стрічки «На лінії вогню» є одна теза – «Патріот піде до кінця». Саме вона показує дух українців! Тільки з духом патріотизму ми переможемо в цій війні.

– Хто вам допомагав у створенні стрічки?

– У створенні фільму мені допомогли телеканали, що надавали кадри, а також моя подруга Юля з групи Artmaidan (вона начитала вірш «Герої не вмирають»). Створення кінострічки тривало два тижні, і це лише монтаж. Загалом процес тривав десь місяць.

– Які плани на майбутнє? Над чим плануєте працювати як режисер?

– Наскільки я бачу, людям подобається моя робота, тому і надалі робитиму та монтуватиму фільми. Сподіваюся, колись і сам буду знімати. Єдине, чого мені бракує наразі, то це коштів на техніку. Зараз головне – щоб закінчилася війна і настав мир! А там вже буде видно.

Роботи молодого режисера також можна знайти на його сайті – www.sj-production.at.ua.

Фото: Сергія Якименка, скрін стрічки.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus