Здавалося б, звичайна дія – сісти перед дорогою. Однак, за цим простим жестом ховається ціла низка вірувань, що сягають своїми коренями в далеке минуле. Чому українці з покоління в покоління дотримуються традиції «сідати на доріжку»? Давайте розберемося разом.
Як повідомляє Studway з посиланням на «Главред», існує кілька версій, які пояснюють походження цього звичаю:
– Наші предки вірили в домовиків – духів, які опікувалися домом та його мешканцями. Щоб домовик не образився на господарів, які збираються в дорогу та не поїхав разом з ними, люди перед від’їздом сідали на лавку або поріг, ніби запрошуючи духа залишитися в оселі.
– Перед далекою дорогою люди перераховували всі необхідні речі, щоб нічого не забути. Одночасно з цим часто читалася молитва, в якій просили благословення на дорогу та повернення додому.
– У часи, коли подорожі були тривалими та виснажливими, перед від’їздом люди намагалися зібратися з думками та набратися сил. Кілька хвилин спокою перед дорогою дозволяли морально підготуватися до подорожі.
– Існувало вірування, що під час подорожі людина несе з собою частинку енергетики свого роду. Сідаючи перед від’їздом, людина ніби підживлювалася цією енергією, щоб успішно здійснити свою подорож.
З часом багато вірувань втратили свою актуальність, однак традиція «сідати на доріжку» збереглася. Сьогодні цей жест має радше символічне значення. Це своєрідний ритуал, який передається з покоління в покоління та допомагає зберегти сімейні традиції. Незважаючи на те, що ми можемо не вірити в домовиків, багато хто все одно підсвідомо пов’язує цей жест з бажанням удачі в дорозі.
Нагадаємо, ми раніше розповідали, що віщує розсипаний цукор за народними прикметами: дізнайтесь, які зміни очікують на вас.