Що треба знати про кар’єру, коли починаєш її будувати?

78654889_2536346363107736_5624413695934201856_n

Засновниця й СЕО кар’єрного порталу Happy Monday Анна Мазур написала книгу про професійний розвиток «Кар’єра без драм і травм». У ній вона розповідає, що хотіла б знати про кар’єру 10 років тому. У блозі для Studway Анна ділиться своїми порадами.

Здається, що про кар’єру й пошуку себе я знаю все, але так було не завжди. Були часи, коли я обирала професію не за власним бажанням, а під впливом оточення. Я хотіла ідеальної картинки успіху, яка насправді була мені чужа.

До 30 років я змінила з десяток професій, намагаючись реалізувати себе й поступово знайомилася зі своїми справжніми бажаннями.

Я вдячна своєму досвіду за те, що він привів мене туди, де я почуваюся на своєму місці. Але є речі, які б мені хотілося знати про кар’єру 10 років тому, аби трохи пришвидшити цей шлях.

78654889_2536346363107736_5624413695934201856_n

Фото: Анна Мазур/Facebook

Покликання не існує

Свого часу я все чекала, що ось-ось прозрію, раз і назавжди чітко визначу, яким шляхом маю рухатись, і йтиму ним до кінця життя. І знаєте що? Не прозріла й досі.

Сучасний світ змінюється настільки швидко (і ми разом з ним), що лінійний розвиток кар’єри вже практично неможливий. Що б ви не обрали сьогодні, завтра це може розійтися з вашими цілями, стати неактуальним або перестати приносити задоволення — і це окей.

Зрештою, я вирішила не чекати на готові відповіді, а реалізовувати себе якнайповніше в кожен момент життя — ризикувати, пробувати, помилятися (не без цього), аби тільки не чекати склавши руки й не обмежувати себе одним-єдиним міфічним покликанням.

Навіть улюблена робота не завжди в задоволення

Різноманітні історії успіху й культ ідеальності в соцмережах трохи викривили наше розуміння реальності: здається, що дійсно «своя» робота приносить суцільну радість, а якщо ні, то треба шукати нову.

Мені знадобився певний час, аби зрозуміти, що ідеальним буває хіба тільки капучино, тоді як робота, навіть улюблена — це про вирішення проблем, докладання зусиль і подолання труднощів.

Вона не може бути в кайф постійно. Іноді щось не виходить, дратує або засмучує, і це нормально. Головне — щоб такого не було в надлишку. Керуючись принципом Парето, скажу так: якщо 80% часу робота дарує вам задоволення, ви на своєму місці.

photo_2021-11-15 17.54.57

Не варто планувати далі, ніж на 2-5 років

Мало того, що від нас чекають вибору професії на все життя у 17 років, так ми ще й повинні це життя розпланувати, інакше подумають, що ми несерйозні, неамбітні й не далекоглядні.

Можливо, раніше планова економіка дозволяла бачити на п’ятирічки вперед, але сьогоднішні реалії — зовсім інші. Світ змінюється так швидко, що краще рухатися короткими відрізками й тримати руку на пульсі, ніж наполегливо прагнути того, чого за 10 років може взагалі не існувати.

Тож дозвольте собі з легким серцем планувати на 2‒5 років, не більше. Передбачити, яким світ буде далі й де в ньому будете ви — просто утопія.

Ворк-лайф баланс — це не про 50/50

Я взагалі дуже не люблю термін «ворк-лайф баланс» саме через те, що він своєю назвою передбачає, по-перше, різке протиставлення життя й роботи, а по-друге — що ділитися вони мають рівно навпіл, інакше це ніякий не баланс. На мою думку, досягти ідеальної рівноваги не-мож-ли-во. А от досягти балансу особистого, який відображатиме ваші поточні пріоритети — цілком.

Для цього потрібно визначитися, що зараз є для вас найважливішим. Якщо це робота — працюйте. 10‒12 годин, на вихідних і свята (якщо, звісно, маєте змогу й сили). Коли я в 22 роки працювала в компанії, з якої могла йти о 18-й, мені було вкрай дискомфортно. В мені «палав» вогонь, я хотіла встигати більше, досягати швидше.

З часом пріоритети будуть змінюватися, це природно. Головне — орієнтуватися на те, яким бачите своє життя саме ви, а не якесь там «колесо життєвого балансу».

«Не виходить зараз» не означає «не вийде згодом»

Ми часто відмовляємось від якоїсь діяльності, бо не вийшло так швидко й легко, як нам уявлялось. Але ж саме так працює ефект Даннінга-Крюгера: після перших вдалих спроб із новою справою, ми стаємо менш упевненими в собі, поки не потрапляємо в «долину смерті» — стан, коли здається, що ми абсолютні профани. Багато хто кидає справу на цьому етапі, так і не дізнавшись, що ще трохи зусиль — і вони б почали досягати реальних успіхів.

Тож наступного ​​разу, як опинитесь у «долині смерті», раджу спитати себе: «А мені взагалі цікаво? Так, зараз у мене не виходить, але чи хотілося б, аби вийшло?». Не поспішайте опускати руки — натомість спробуйте пройти ще трохи вперед і перевірити, на що ви здатні.

Моя кар’єра — в моїх руках

Ймовірно, вам, як і мені, на шляху зустрінуться люди, статті, книжки, які вказуватимуть, що ви повинні робити зі своєю кар’єрою. Але справа в тому, що насправді ми нікому нічого не винні. Тільки собі — бути щасливими й робити те, що подобається.

У тому, як будувати кар’єру, немає ані правильних відповідей, ані готових рецептів. І ніхто, крім вас, не знає, як вам будувати кар’єру. Зрозуміти це просто зараз — означає взяти відповідальність за свій розвиток на себе, а не перекладати її на батьків, викладачів чи роботодавців.

Книжка «Кар’єра без драм і травм» — саме про це. Там немає відповідей, ким вам бути чи як отримати роботу. Але з неї ви дізнаєтесь, як шукати себе, яку кар’єру можна збудувати, як рухати її вперед та отримувати від цього задоволення.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus