«Ти по-дорослому сьогодні виглядаєш»: шкільні інсайди від покоління Z

робоче місце

До Дня знань ми поговорили з п’ятьма школярами з різних сімей, шкіл та областей України і поставили їм чотири однакові запитання. Всі історії реальні, але будь-які збіги з твоїм особистим досвідом – абсолютна випадковість.

Єлизавета Корнієнко, 17 років, у 2019 році закінчила Донецьку школу №1 смт Донець Харківської області.

lizaЩо тобі найбільше подобалося в шкільному навчанні?

У школі я найбільше любила читати, особливо тексти із зарубіжної літератури. І вчити напам’ять вірші. Щоправда, українська література зовсім не подобалася: в ній мало цікавого і жодного розмаїття.

А що найбільше не подобалося?

У вчителях не могла терпіти упереджене ставлення до себе зокрема і загалом до учнів. І досі не розумію, чому те, що ти відрізняєшся від інших, повинно стати приводом для кпинів і образ. Те ж саме можу сказати і про однокласників: постійні приниження і несприймання мене через мою артистичність і фотогенічність, через те, що я виділялась, не хотіла бути такою, як усі.

Що б ти змінила, якби на один день змогла стати директоркою школи?

Я б дуже хотіла зробити школу місцем, у яке хочеться йти. В першу чергу звільнила би окремих учителів, до п’яти осіб, і замінила би їх на молодих і активних, які би змогли розвинути в дітях любов і цікавість до навчання.

Які плани після школи?

Планую відразу піти працювати, розглядаю варіант роботи графічним дизайнером або фотомоделлю.

Реклама

Ярина Могиляк і Соломія Петриняк, 12 років, учениці 7 класу Ліцею №70 Львівської міської ради м. Львова.

Що тобі найбільше подобається в шкільному навчанні?

Ярина: Мені подобається, коли вчителі не просто щось розказують, а намагаються зацікавити учнів іншим методом навчання, наприклад, короткометражний фільм, презентація.

solomiaСоломія: Люблю усне опрацювання теми уроку, коли кожен може висловити свою думку й обговорити її з класом. Навіть інколи ми можемо зіграти в гру на тему уроку, розділившись на команди. Хто краще і якісніше відповість на запитання, той отримає найбільшу кількість балів і стане переможцем.

А що найбільше не подобається?

Ярина: Я не переношу, коли вчителі мають якихось улюблених учнів, вони виділяють їм більше уваги, а деяким, можливо, і підвищують оцінки. Думаю, у всіх дітей є така проблема, як цькування, коли вас можуть ображати однокласники. Мені здається, що на це треба не зважати або старатись подружитись зі своїми кривдниками.

Соломія: Я найбільше не люблю у вчителях невміння зацікавити учнів. Адже, коли учень не є зацікавлений уроком, він відмовляється працювати на уроці. Йому нічим зайнятись, і він починає відволікати інших учнів від роботи в класі. І це те, що мені найбільше не подобається в однокласниках. Коли хтось перестає дотримуватися правил поведінки на уроці, здіймається галас, при якому неможливо працювати. Через це результат роботи не виходить якісним. А ще я ненавиджу творчі роботи на англійській. Тому що все, чим ми займаємося на уроці, – це пишемо. А мені б хотілося більше говорити англійською. На мою думку, так набагато легше вивчати мову.

Що б ти змінила, якби на один день змогла стати директоркою школи?

Ярина: Було б класно, якби на території школи зробили кілька лавок. Усім так було б зручніше. Ще можна поміняти ставлення до домашнього завдання, наслідувати приклад Фінляндії: там учні встигають робити домашку на уроках, і в результаті з’являється більше часу для особистого життя. Я б також скоротила навчання з п’яти до чотирьох днів, щоб знову ж таки було більше часу на сім’ю і друзів. Також класна ідея – проводити більше уроків на вулиці. А ще можна змінити кількість учнів у класі! Адже так більше дітей братиме участь в активності на уроках, а вчителю так буде зручніше організувати процес. Останнє, що б я зробила, – змінила шкільне харчування, як це вже намагається робити Євген Клопотенко.

Соломія: Я б зробила побільше екскурсій природою, містами України. Адже так набагато цікавіше навчатися, та й час проводити веселіше. І ще я б увела в розклад урок поведінки на уроці. Він допоміг би нам стримувати себе, вміти справлятися зі своїми почуттями.

Які плани після школи?

Ярина: Звичайно, я хочу вступити до університету і в майбутньому стати дизайнером інтер’єру. Якщо не вийде, то перекладачем з англійської на українську або навпаки. Ще я дуже захоплююсь фотографуванням і була б не проти стати фотографом.

Соломія: Поки я не знаю, де і на кого хочу навчатися, але перебуваю в пошуку справи, якою хотіла б займатися в майбутньому.

Жорік, 15 років, навчається в одній зі шкіл Ужгородського району Закарпаття.

Що тобі найбільше подобається в шкільному навчанні?

Найбільше люблю фізкультуру. Коли ми бігаємо, підтягуємось, качаємось. Дуже люблю футбол.

А що найбільше не подобається?

Те, що вчителі мене взагалі не навчають. Я із сім’ї ромів, а до нас не ставляться, як до звичайних дітей. Учителі не знають моєї мови, ми не можемо з ними порозумітися. А я хочу бути грамотним, як і будь-яка інша людина. Однокласники можуть ображати, обзивати циганом. Хоча в класі нас, ромів, четверо, ми відчуваємо себе зовсім не захищеними.

Що б ти змінив, якби на один день зміг стати директором школи?

Я б дуже хотів змінити наших учителів. Перше правило, яке ввів би: заборона на образи й матюки. Дуже хотів би, щоб і вчителі, і інші учні зрозуміли, що я така ж людина, як і вони, що я теж хочу навчитися читати, писати і бути з ними нарівні. Я б у першу чергу навчив учителів говорити і поводитися з дітьми.

Які плани після школи?

Я б відразу пішов працювати. Хотів би стати таксистом.

Олександр(а) Гончаров(а), 14 років, навчається в 10 класі школи «Афіни» м. Києва (орфографія імені та прізвища збережена за бажанням героя – прим. ред.).

sashaЩо тобі найбільше подобається в шкільному навчанні?

В четвертому класі батьки перевели мене в приватну школу «Афіни». З висоти десятого класу не можу згадати про свою першу школу нічого, окрім величезних натовпів галасливих дітей і лінійок з гімном України під палючим сонцем. В «Афінах» же все по-іншому. Тут нас вчать основ самопрезентації, дебатів, самоорганізації, починаючи з перших класів. Наприклад, минулого року я всі заліки з історії закривала фінальною презентацією. Триместр про історію Росії завершився кількома парами про ХХ століття, проведеними мною особисто, а історія Великої французької революції – посібником про те, як украсти суму, що перевищує ВВП Франції, і побути другою людиною в країні при чотирьох урядах.

У своїй школі мені найбільше подобається атмосфера. Коли можна просто зайти у вчительську запропонувати організувати дебатний турнір. Щороку нам повторюють: якщо ми підемо до університету, через п’ять років навряд чи знайдемо роботу за спеціальністю, на якій навчалися.

До однокласників також ставлюся з любов’ю і повагою. Я знаю, що за потреби можу звернутися до них за допомогою в будь-якій сфері.

Одна з найкращих речей, які є в цій школі, – це занурення в процес. Навчання – це зрежисована гра, де протягом п’яти днів нам доносять певні ідеї. Останнє занурення було присвячене професіям майбутнього, де три дні було відведено на запитання «Що я хочу?», «Що я можу?» і «Що мені треба?». Ми розраховували свої місячні витрати, зіставляли це з фінальною зарплатою, уявляли, що проходимо співбесіду. Мені здається, це дуже показово, адже моя школа – про життя, про майбутнє, про побудову реалістичних очікувань і планів. А ще про допомогу в їх реалізації.

А що найбільше не подобається?

Єдине, що мені б хотілося змінити, це дати більшу автономію учням. Ще більшу. Адже я щиро не розумію, навіщо мені сидіти не потрібну і не зрозумілу мені пару хімії, якщо в цей же час мій улюблений викладач читає лекцію про обожнюваного мною Маяковського. Підручник я можу ж і вдома прочитати. Це б я і змінила, якби могла на один день стати директоркою «Афін».

Які плани після школи?

Після здобуття середньої освіти логічним виглядає навчання в університеті. Але це не означає відмову від роботи. Будувати чіткі плани зараз дуже необачно, адже, коли я закінчу університет, професії, якій я вже присвячу, як мінімум, чотири роки життя, може і не бути.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus