А я милого впізнаю за плейлистом

music1

Мистецтво – окремо, політика – окремо. Но это не точно!

Російська військова агресія проти України зачепила всі сфери життя, зокрема культуру. Президент Петро Порошенко у 2017 році підписав закон, покликаний захистити національний інформаційно-культурний простір та врегулювати проведення в Україні концертів російських виконавців.

Найцікавіша частина документа – Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, створений Міністерством культури України за поданням Служби безпеки України. До нього входять іноземні митці, відомі своєю антиукраїнською позицією, а також ті, що незаконно гастролювали в окупованих Криму, Донецькій та Луганській областях. Таким артистам забороняють в’їзд до України на 3 або 5 років.

Наразі «чорний список» налічує 131 позицію, серед них багато російських виконавців: Матвій Мельников (Мот), Василь Вакуленко (Баста), Олексій Долматов (Guf), Леван Горозія (L’One), Вадим Самойлов (лідер гурту «Агата Кристи»), Андрій Лисіков (лідер гурту «Дельфин») та інші. Список постійно доповнюють.

Мінкульт пояснює свої дії інтересами національної безпеки. Ми поцікавилися, чи вважають російську музику небезпечною молоді українці.

music2Вікторія, 18 років
Слухає: Діана Арбеніна, «Ночные снайперы», «Крематорий», Nautilus Pompilius, «Сурганова и Оркестр»

Я повністю розділяю музику та політику. Музика – одна з основ культурного розвитку суспільства. Складати так звані «чорні списки» цілком недоречно, особливо якщо йдеться про виконавців, чиї пісні аполітичні й не мають прихованого послання.

Забороняти всесвітньо відомим виконавцям в’їзд до України – жахливе рішення. Особисто мені це завдає величезного дискомфорту: слухати їх я не перестала, але щоб потрапити на концерт улюбленого гурту, доводиться їхати до іншої країни. Це невигідно і для української економіки: люди виїжджають на концерти за кордон і під час візитів залишають там чимало грошей.

Українська музика не може слугувати альтернативою, хоч би якою якісною вона була. Усе одно будуть ті, кому подобаються російські виконавці.

Микола, 21 рік
Слухає: Віктор Цой, «Сплин», «ДДТ», «Порнофильмы», «Аффинаж», «Дельфін»

Як на мене, музику й політику варто розділяти. І кожен сам вирішує, яких виконавців слухати, а яких ні.

«Чорний список» Мінкульту – неоднозначне явище. Я родом із Донбасу і на власні очі бачив, як люди піддавалися пропаганді й переходили на бік ворога, тому розумію, чому такий список доцільний.

З іншого боку, на початку минулого століття вже були два режими, які пояснювали всі свої дії національними інтересами. Достатній привід, щоб задуматися. «Чорний список» – це форма цензури, нехай і з добрими намірами. Ми цивілізована демократична країна і не маємо вдаватися до таких методів. Після 27 років незалежності час кожному навчитися робити свій усвідомлений вибір: для інтересів національної безпеки це буде значно корисніше, ніж такі списки.

Сказати, що якісна українська музика нівелювала б вплив російської, не можна. Це мистецтво, тут не діє принцип «незамінних немає». У нас багато чудових артистів, та це не означає, що потрібно відмовлятися від творчості закордонних митців.

music3Вадим, 29 років
Слухає: «Агата Кристи», «Смысловые галлюцинации», «Танцы Минус», «Сплин», Олександр Розенбаум, Баста

З огляду на вік я слухаю багато музики «тих часів», і часто вона закордонна, зокрема російська. Я люблю ту музику, бо вона асоціюється в мене з безтурботним дитинством, із тими часами… Мені не важливо, який співак виконує ту чи іншу пісню: важлива сама пісня, мотив, музика, спогади, які «накочують» під час її прослуховування.

Але концерти в окупованих Криму, Донецькій та Луганській областях перед учасниками терористичних формувань не повинні сходити з рук. Тому існування «чорного списку» й заборона в’їзду в Україну видаються мені виправданими.

Виконавці й політика для мене нероздільні, а ось музика існує окремо і від політики, і від виконавця. Наведу грубий приклад: якщо мені подобається пісня, нехай навіть Кобзона, я і надалі слухатиму її, ловитиму приємні спогади. Втім, це не заважає мені ненавидіти самого виконавця. Плазувати перед тими, хто стріляє в українців… Він зробив свій вибір.

Тому я слухав, слухаю і слухатиму будь-яку музику, яка мені подобається, не звертаючи уваги на виконавця, і водночас займатиму найжорсткішу позицію щодо артистів залежно від їхніх політичних та ідеологічних переконань.

Дмитро, 20 років
Раніше: більшу частину плейлиста займали російські виконавці

Я перестав слухати російську музику, коли почалася окупація Криму. Крім того, я в той момент перейшов на українську, тож намагався слухати українських виконавців, щоб «закріпити» це. Щоправда, дещо російське досі слухаю, але рідко: чисто для ностальгії, і лише кілька треків.

Гадаю, артисти мають на своїх фанатів величезний вплив у медійній сфері. Якщо вони проросійські, то й їхня творчість чи публічні виступи показуватимуть проросійську позицію. Виконавці, як-от Мот і Guf, так чи інакше пропагують і толерують окупацію Криму та війну на Донбасі. Але гроші не пахнуть, їм не хочеться втрачати український ринок.

Виконавцям, які порушили законодавство України й виступали в Криму, має бути заборонений в’їзд сюди, принаймні на час війни. Вони мають зникнути з українського медійного простору, щоб хоча б частково зменшити свій вплив на формування думки українського суспільства. Саме тому я підтримую заборону в’їзду і внесення цих виконавців до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України.

Чи може українська музика змінити ситуацію? Вона вже її змінює. Але це доволі тривалий процес, бо злізти з російської «голки» не так просто і не всім хочеться.

Дана, 20 років
Раніше слухала: Діма Білан, Поліна Гагаріна, МакSим, «Градусы», Григорій Лепс

Після Революції гідності у 2014 році я почала відчувати певну відповідальність і відтоді не слухаю російської музики. Я вирішила принципово підтримувати все, зроблене в Україні: від капців до музики.

girl4Я розумію, що потрібно відмежовувати владу й армію, які вдерлися на нашу територію, від звичайного населення та діячів культури. Але гастролювати в Криму й заявляти, що Крим ніколи не був українським, – політична пропаганда. Коли в Росії почнуть розділяти пропаганду й культуру, тоді і я почну розділяти політику й музику.

Серед тих, хто не перестав слухати російську музику, є два типи людей. Перші слухають все: і українське, і російське, і американське. Такі люди розуміють, що музика – щось глобальне, вона не обмежується мовою та кордонами.

Другі вважають, що російське та українське – дві половини одного цілого. Кожен має право на власні політичні погляди, однак я ніколи не зрозумію, чому підтримують «братній народ», але не підтримують власний. До таких людей я ставлюся упереджено, навіть негативно. Мій патріотизм змушує підтримувати українське та ігнорувати все, що виходить з конвеєра країни-окупанта. Розумію, що любов до батьківщини нав’язувати нікому не можна, але інколи дуже хочеться.

Сергій, 25 років
Слухає: «Ласковый май», «Технология»

Я живу в такому регіоні (Харківська область – прим.), де кілька століть панувала російська культура. Мене виховали на російській поп-музиці. Слухаю переважно радянські гурти, але є й виконавці часів незалежної Росії. Я намагаюся викорінити цю звичку. Як альтернативу дедалі більше слухаю українську музику, бо знаю, що наше все одно краще за сусіднє.

Сучасну російську музику не слухаю принципово. Це пов’язано не лише з політичною ситуацією, а й з якістю російської попси: жахлива музика, примітивні тексти й виконавці, частина з яких приховано прославляє президента РФ.

На мій погляд, російські виконавці, які порушили українське законодавство й перетнули кордон Криму не через материк, а літаком з РФ, – вороги українців, як і українські співаки, що виступають у країні-агресорі. Цим самим вони підтримують злочинні дії російського президента. Тому я підтримую санкції, введені СБУ та Мінкультом щодо таких людей. Порушив закон України – не маєш права приїжджати сюди. Усе просто.

Людей, які не зважають на політичні обставини і далі слухають російське, я вважаю людьми «без роду й племені». Це говорить про те, що вони не асоціюють себе з усіма українцями й не хочуть мати ні культурних, ні будь-яких інших зв’язків з країною, у якій живуть. Потрібно бути українцем не лише за паспортом, а й за духом.

Дмитро, 27 років
Раніше слухав: Віктор Цой, Земфіра, «ДДТ», «Сектор Газа», «Чиж и Ко», Nautilus Pompilius

Період, коли я слухав російську музику, був недовгим, але він був. І в принципі, я цього не соромлюся. Тепер російської музики не слухаю: вона себе віджила. У цьому плані політика тут ні до чого. Звісно, я можу натрапити на якийсь хайповий трек чи кліп на YouTube, але це вже давно не викликає в мене жодних емоцій, навіть негативних. А це, напевно, найгірше – музика, яка не викликає емоцій.

Крім того, у музиці почали з’являтися нові імена. Навіщо слухати російський сурогат, якщо в нас є набагато кращі артисти? Цей комплекс меншовартості потрібно вичавити із себе. Гадаю, заборона в’їзду до України російських виконавців і викорінення їх з ефірів та інформаційного поля допоможе українцям почати цінувати своє і стати більш цивілізованими.

Принцип «музика поза політикою» – туфта. Політики в музиці може бути більше, ніж самої музики. Артисти – найліпші потенційні агітатори, люди за ними тягнуться.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus