Простір для академічної творчості, або як написати есе

есе_фото1

Дати волю власній фантазії та бездоганно виконати поставлене викладачем завдання. Несумісні речі? Хіба? Пропонуємо вам другу частину із серії лайфхаків про те, як створювати академічні тексти. Сьогодні вчимося правильно писати есе.

Писати ті книжки, які б вам хотілося читати. Вигадувати ті світи, яких вам бракує.

Н. Гербіш

Крок 1: зрозуміти, що в есе можливо все

Якщо в середовищі суворих академічних норм десь і є незначний простір для творчості та яскравих експериментів, то це есе. Суб’єктивні враження, кучеряві метафори, чудернацькі асоціації, цитати з улюблених пісень і навіть розповідь від імені улюбленого персонажа з серіалу чи книги – використовуйте все, що заманеться. Втільте у своєму тексті те, що так довго не могли висловити під час «форматних» лекцій і семінарів, те, що не виразили за допомогою обмежених наукових категорій.

Реклама

Крок 2: не забувати про стандарти

Однак есе також має свою структуру. У найбільш креативних викладачів вимог до неї небагато чи взагалі немає. Проте в таких випадках уже починають діяти базові принципи здорового глузду. Отже, що потрібно пам’ятати:

  • Есе – це демонстрація вашого погляду на світ, втілена в письмову форму. Якщо не хочете отримати ярлик «людина, в якої проблеми з логікою», слід дотримуватися традиційного способу композиції тексту (вступ, основна частина, закінчення). Безумовно, можливі винятки: раптом ви вирішили використати прийом гіпертексту чи хочете проілюструвати текстові прояви постмодернізму.
  • Тож обираємо стиль і зміст есе в залежності від конкретного завдання, теми та цілей. Зазвичай есе як форма контролю використовується в гуманітарних дисциплінах, для того щоб перевірити наявність нестандартного й аналітичного мислення. Проте, вочевидь, виглядатиме недоречно, коли фізик, замість точних тез, почне використовувати філософські роздуми, або, навпаки, аналітик зосередиться лише на повідомленні якогось факту без його інтерпретації.
  • Використовувати плагіат – не поважати самого себе. Невже ви не маєте власноїточки зору? Тим паче, в порівнянні з курсовою чи рефератом, об’єм есе не настільки критичний, аби вдаватися до копіпасту.
  • Звертатися до будь-яких джерел не просто можна, а потрібно. Посилання на лідерів думки автоматично додасть вагомості вашому есе. Проте кожну таку фразу оформляйте як цитату, а всі використані джерела зазначайте у списку літератури.

есе_фото2

Крок 3: зібрати думки докупи

На цьому етапі можна довго чекати натхнення, а можна використати прийом «мозкового штурму». Чистий аркуш лише на початку вашої праці залишиться таким. Не слід цього боятися.

Уважно прочитайте запропоновану для есе тему. Які асоціації, порівняння, факти одразу спадають вам на думку? Запишіть їх у первісному вигляді, через кому чи у стовпчик. Відкладіть документ. Якщо є достатньо часу, можна звернутися до методу «інсайту» (від англ. insight – прозріння, раптове розуміння): забудьте про есе на декілька днів та продовжуйте читати літературу чи дивитися відеоматеріали, пов’язані з темою. Наш мозок працює таким чином, що через деякий час ви раптом зрозумієте та сформулюєте необхідні для есе ідеї.

Якщо викладач рекомендував певну літературу, знайдіть її. Якщо ні – самостійно подивіться попередні напрацювання з теми. Збережіть цитати, що вам сподобались у розпочатому документі, обов’язково зазначивши автора та джерело. Окремо продублюйте джерело у списку літератури.

Перечитайте ваші думки та обрані цитати. Можливо, ви побачите, що деякі цитати органічно доповнюють та ілюструють вашу точку зору. Саме час об’єднати їх. Подумайте про доречні приклади чи, якщо формат і тема есе дозволяють, пошукайте статистичні дані, проаналізуйте їх. Так крок за кроком наповнюйте ваше есе, поки не зрозумієте, що матеріалу достатньо. Тепер можна написати вступну частину (презентація, про що мова піде далі) та зробити висновки.

Зробити останню редакцію есе краще через деякий час після написання, коли текст і ваш мозок «трохи охолонуть». Зверніть увагу на те, чи збереглася логічна структура, чи відповідають аргументи зазначеним тезам, чи немає помилок. Подумайте: якби ви були викладачем, вам було б цікаво читати цей матеріал?

Крок 4: створити родзинку

Справжнє визнання – це коли ваш текст зберігають роками і демонструють іншим студентам як зразок. Необхідно, аби з-поміж тисячі есе викладач запам’ятав саме ваше. Для цього, власне, і призначена «родзинка».

Якщо дозволяє формат, особливістю може стати цікаве оформлення. Подайте текст у формі діалогу, листа, щоденника, автобіографії, п’єси – межі встановлює лише ваша креативність. Придумайте неочікуваний заголовок, «голосні» епіграфи, ілюстрації, для більш прогресивних викладачів можна створити навіть інфографіку. Запропонувати нестандартні ідеї та блискучий зміст – гарантовано звернути увагу на ваше есе.

Нещодавно ми вже розповіли вам, як написати курсову. Чекайте на наступну порцію корисних порад для створення  по-справжньому якісних академічних текстів.

Усім п’ятірок!

Фото: flickr.com

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus