Ольга Котрус: як відпочиває людина-органайзер

котрус

Ми звикли прислухатися до порад тих, хто досяг успіху. Відомі бізнесмени, виконавці, фотографи й дипломати завзято діляться досвідом, розповідаючи, як треба працювати, аби стати Стівом Джобсом, який таск-менеджер використовувати, щоби бути як Біл Гейтс, та які слова повторює перед сном Марк Цукерберг. Ти начебто читаєш уважно, робиш так, як вони кажуть, працюєш усе більше, але твій перший мільйон ще навіть не надрукували. У чому ж проблема?

Давай подивимося правді у вічі: справа не в наполегливості чи тривалості робочого дня. Тяжко, багато та з любов’ю працюють не тільки успішні. Останні особливим чином розподіляють свій вільний від роботи час. Як саме? Читай.

Ми запускаємо спецпроект, у рамках якого щотижня розповідатимемо про те, що роблять у вихідні відомі українці та як дозвілля допомагає їм у роботі. Цього тижня – секрети блогера Ольги Котрус.

Про те, як розмежовувати роботу й дозвілля

Оскільки я фрілансер і за професією «людина, яка пише», моя робота – це ноутбук, а вільний час, відповідно, відсутність ноутбука. Та зараз я пишу книгу й витрачаю на це кожну вільну хвилину. Сказати, дозвілля це чи теж робота, не можу. Книга зараз − і те, і інше. Це просто найголовніше з того, що я роблю.

Реклама

Про те, як «перезаряджатися»

Якщо я справді втомилася (насамперед фізично), мені потрібен «горизонтальний» день. Просто виспатися, подивитися фільм, побути наодинці з собою. Я взагалі дуже люблю бути на самоті, це найкращий детокс.

Ще мені подобається ходити пішки − необхідна річ для гарного морального самопочуття. Просто гуляти самій по Парижу. Надихає і дає «підзарядитися» енергією.

Про організацію вільного часу

Я людина-органайзер, у мене завжди чітко розписані плани на день, тиждень, місяць, тому вільний час я також завжди планую. На вихідних потрібно узгоджувати плани з моїм бойфрендом Клеманом, через що імпровізації взагалі рідко трапляються. У будні інколи виходить закінчити справи раніше − тоді можна просто піти прогулятись. Але якісь побутові моменти, як-от зустрітися з подругою чи купити новий светр, у мене зазвичай сплановані.

котрус

Про те, де і як проводити вільний час

Якщо обирати між містом і природою, то мені краще відпочивається в місті (правда, в нього відрив від природи на моїй «шкалі вподобань» не надто великий). Якщо ж говорити про Париж, то тут немає такого контрасту. Французька столиця дуже душевна: тут можна розслабитися і на людній авеню, і в тихому парку так, як мешканці інших мегаполісів відпочивають виїхавши за місто.

Мій ідеальний вільний час – це тераса симпатичного кафе чи якийсь затишний сквер, де я можу просто сидіти та спостерігати за людьми. Парадні виходи на концерти чи якісь інші масові заходи в мене трапляються, проте не частіше, ніж раз на місяць. А рутинне дозвілля – це піти повечеряти в ресторан, відвідати виставку або просто гуляти містом.

Якихось серйозних захоплень у мене немає, проте маленьке хобі – малювання – зі мною з дитинства. Не те, щоб я ставила собі мольберт і займалася творчістю, та вдома завжди є фарби й можливість малювати невеличкі акварелі.

Про останню прочитану книгу

Я дуже часто перечитую Хемінгуея, тому в будь-який момент життя він завжди буде чимось, що я нещодавно читала. З нових книг останньою прочитала «Щиглика» Донни Тарт, цьогорічний бестселер. Робота чудова, дуже кінематографічна, і головний герой викликає емпатію. Я думаю, йому співпереживав кожен читач, який брався за цей роман. Десь у новинах бачила, що права на екранізацію «Щиглика» вже викупили, і мені дуже кортить подивитися цю стрічку.

котрус

Про останній побачений фільм

Питання складне для мене, адже я постійно дивлюся якісь фільми. Щось «грає фоном», поки я працюю (десь 80% часу). Минулого тижня закінчила перегляд усієї бондіани. Дуже люблю цю серію, проте виявилося, що багато чого не бачила – кілька епізодів із Роджером Муром, наприклад.

Минулої неділі ми їздили в Орлеан, я надихнулася і вирішила передивитися «Жанну д’Арк» з Мілою Йовович, і це була величезна помилка. Під час попереднього перегляду мені було років 12 і фільм здавався чудовим. А цього разу ми весь час перезиралися з Клеманом і трохи не розуміли, що взагалі відбувається на екрані.

Про спорт

Спорт – моє слабке місце. У мене все ніяк не виходить дійти до спортзалу, та й іншими видами фізичних навантажень я не дуже займаюся. Мені іноді здається, що в Парижі бігають усі, крім мене. Та пробіжки − теж не моє: стає нудно, починає нити коліно, виникають різні дрібниці, що дратують. Тому рятують лише улюблені довгі піші прогулянки, це мій вид спорту.

Про табу вільного часу

Я живу в гармонії з собою, тому якщо мені раптом захотілося полежати, я можу спокійно лягти й не корити себе за те, що дві години часу пролежу вдома на канапі. Але подібна можливість і, головне, бажання в мене виникають дуже рідко. Зазвичай я людина-вічний двигун: навіть на вихідних не люблю довго спати, пара зайвих годин, проведених вдома, пригнічують мене. Мабуть, просто пощастило: я не люблю щось собі забороняти й роблю те, що хочеться, а хочеться мені завжди чогось продуктивного.

Про мрію

Книгу, яку я зараз пишу, можна назвати моїм головним планом, метою, мрією в масштабі всього життя – і роботи, і вільного часу.

Фото: Ольга Котрус.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus