Як працюється на круїзному лайнері

sea

Кілька місяців тому мій товариш Олег повернувся з піврічного плавання Середземним морем. Усі шість місяців він працював на круїзному лайнері Splendida компанії MSC Cruises. Зараз хлопець розповідає про дні, проведені там, натхненно і з захопленням, проте так було не завжди. Пам’ятаю, кілька днів перед від’їздом до Барселони, де відбувалася посадка на лайнер, Олег поводився так, наче от-от у нього розпочнеться зовсім інше життя. Так воно і сталося. З особистих спостережень можу сказати, що після півроку роботи і життя в морі на круїзному лайнері він повернувся впевненішим та амбіційнішим. І справа не у грошах (яких, до слова, немало на кораблі заробляють), а в досвіді й особистісному формуванні.

Про те, як потрапив у довготривале плавання, що робив і з чим повернувся, Олег розповідає «Студвею».

Oleg-kruts

– Розкажи нам про день/період, коли ти вирішив почати працювати на круїзному лайнері. Що тебе спонукало?

– Усе просто: я вирішив поїхати тому, що банально хотів побачити світ. А це реально цікава і корисна можливість подорожувати й водночас гроші заробляти. Для того, аби вирушити у звичайні мандри, у мене не було достатньо коштів, тож робота на круїзному лайнері стала ідеальним варіантом. Про таку роботу мені розповіла моя товаришка-іспанка, з якою я познайомився у волонтерському таборі. Відтоді я про це всерйоз задумався.

Окрім того, влаштуватися на роботу на круїзний лайнер значно простіше, ніж просто поїхати, скажімо, в іншу країну працювати. У нас є компанії, які все організовують. Їхати прямісінько на роботу кудись у країни Євросоюзу майже нереально, хіба на якісь сезонні роботи. Але в такому разі не буде фактичної можливості подорожувати.

– Працювати на круїзному лайнері – це не зовсім подорожі. Хоч він і курсує в різні міста, але чи є фактична можливість побачити їх?

– Те, наскільки ти можеш бачити міста, в яких зупиняється лайнер під час круїзу, залежить від посади. У мене така змога була: я міг виходити щодня на 3-4 години прогулятися містом, сходити на закупи та по інших робочих і відпочинкових справах. Спершу я так і робив: виходив і гуляв. Перші кілька місяців мене переслідувало велике бажання якомога більше побачити. Потім же сили поступово закінчилися.

– Як, власне, потрапити на лайнер?

– Є сайт cruiselinejob.ru. На цьому своєрідному форумі можна знайти всю необхідну інформацію про агентства, які влаштовують тебе на роботу на круїзний лайнер. На цьому ресурсі можна розібратися майже зі всім, знайти відповіді на всі запитання.

Oleg-kruts

Я обрав дві компанії, які мені сподобалися (одну в Києві, іншу в Одесі), відправив їм своє резюме, де вказав усі вміння та навички, робив акцент на подібному своєму досвіді. Якось я був у волонтерському таборі і ми будували театр на кораблі в нейтральних водах. Цей момент я використав на свою користь. У резюме зазвичай ми завжди вказуємо ті вміння, які будуть корисні для того, щоб влаштуватися на обрану роботу. От і я старався.

Відразу в резюме вказав конкретну посаду, на якій хочу працювати: flour runner. Я виконував допоміжні функції: допомагав, щось приносив тощо. Я не хотів працювати ні на барі, ні офіціантом, а обрати щось нескладне. До цієї позиції були прості вимоги: знання англійської мови на достатньому для спілкування рівні, стресостійкість та інші мотивуючі риси, а також можливість працювати 10-11 годин на день. Отож я надіслав резюме, і за кілька днів мені відразу відповіли з Києва та запросили на співбесіду.

Разом зі мною було близько 10-20 людей. Розмова велась англійською, і для неї повністю вистачало середнього рівня. Запитання були прості, здебільшого про особисті якості. Це був символічний тест, аби перевірити, чи зможу я комунікувати англійською. Потім ми узгоджували, чи обрана позиція мені підходить, чи, можливо, я хочу спробувати щось інше. Відразу там, на місці, мені повідомили, що все гаразд, я пройшов співбесіду.

Наступні кроки – це оформлення документів. Набір нескладний. Потрібно виробити паспорт моряка, що можна зробити в будь-яких морських портах України, а також сертифікат безпеки життєдіяльності на судні. У компанії надають усю потрібну інформацію. Для згаданого сертифіката потрібно пройти триденний тест, на якому вчать основ безпеки. Збір документів займає приблизно місяць.

Коли я виготовив усі документи, надіслав їх у компанію поштою, і мене записали в базу для пошуку круїзу – у так звану чергу. На лайнерах постійно відбувається заміна кадрів, тому набирають новий персонал.

Oleg-kruts

– А круїз обираєш самостійно?

– У компанії, на яку я працював, є круїзи різних маршрутів, тож ти не знаєш, куди потрапиш. Твоє завдання на цьому етапі – просто чекати своєї черги.

Через два місяці компанія написала мені, що є робота. Повідомили про це буквально за два тижні до посадки. Якщо в тебе немає візи, вона сприяє її виробленню, оформленню інших необхідних документів, медогляду. Це все ти робиш після повідомлення про посадку.

– Скільки коштує влаштуватися на таку роботу?

– Цій компанії я нічого не платив, ніяких внесків. Витрати на документи склали 2000 гривень. Це все.

– Куди ти врешті потрапив?

– Я потрапив на лайнер МSC Splendida. Він курсував Середземним морем. Це був семиденний круїз, який повертався в початкову точку, тобто рухався по колу. Наш маршрут: Генуя – Чівітавекія (порт біля Риму) – Палермо (Сицилія) – Лагулета (Туніс) – Барселона (Іспанія) – Марсель (Франція). Кілька разів маршрут змінювався. Перші три місяці ми їздили одним шляхом, потім зробили два спецкруїзи спеціально для французів, тож відвідали інші країни. Виїжджали також в Атлантичний океан.

Загалом мені вдалося відвідати 17 різних міст.

Oleg-kruts

– А як щодо життя на самому лайнері? Ймовірно, існували певні правила…

– Насправді було дуже багато різних правил. На пункті посадки на корабель на мене чекав міграційний агент, який поставив печатку, що я виїхав із Євросоюзу. Забирали закордонний паспорт, натомість виробили ID-сard. Із цією карткою я мав право без візи відвідувати майже всі країни. Хоча були такі, де не можна було виходити: скажімо, у Марокко нас не випускали. Але це формальності.

Щодо самого життя на лайнері, то було приблизно так: я прийшов у офіс, мені сказали, який у мене номер каюти. Показали лайнер, але спочатку ти абсолютно нічого не розумієш. Тебе водять якимись тунелями, а все, що ти розумієш, це просто який великий простір перед тобою. Перші два тижні взагалі не орієнтуєшся.

Увесь корабель поділений на сектори – це єдиний компас. У перший день мене помилково поселили з дівчиною з Гондурасу. Я думав, що це нормально. Але в той же день вона поскаржилась, і мене переселили. Тоді ж мені зателефонували в каюту інші українці, які працюють на кораблі. Вони знали, що я приїду зі Львова. Сказали: «Ми – українці, приходь до нас, приймемо тебе в сім’ю».

На лайнері є база, де можна побачити, хто коли їде, хто коли прибуває і з яких країн. Таким чином ми замовляли різні посилки з дому.

Потім мене поселили з хлопцем із Мадагаскару, у якого була дуже хороша посада – він працював із VIP-гостями. Зі мною він жив місяць, а потім на його місце прийшов інший. Пізніше я жив з українцем.

У нас була можливість переселятися, але лише до людей зі свого департаменту. Ти приходиш у офіс, кажеш, що хочеш переселитися, і тебе переселяють.

Oleg-kruts

– Багато українців працювало разом із тобою?

– На кораблі всього було 40-50 українців, переважно люди зі сходу і півдня України, кілька з центру. Західної України майже нема. У нас була їдальня для працівників, і там усі неформально сиділи за національностями.

Після Майдану та інших подій в Україні все дуже різко змінилося. Комусь було весело з того, що Леніна валять, а хтось навпаки плакав, коли чув про це. Були навіть люди, які рвали українські паспорти, а кримчанин, який уже закінчував контракт, не хотів повертатися додому, у Крим, і поїхав у Чернівці.

– А як ви розважалися?

– Кожного тижня в нас була «крю-паті» – вечірка для працівників. Були два бари спеціально для персоналу: для тих, хто курить, і для тих, хто ні. Ціни в цих місцях дуже демократичні. Там можна гарно посидіти, відпочити і випити пива після роботи. Раз на місяць влаштовували також великі вечірки на верхній палубі лайнера.

Щодо особистого життя – це справа кожного. На один лайнер неможливо потрапити навіть із другом! Таке можливо лише за умови, якщо ви чоловік і дружина.

Перші два місяці все було дуже круто. Потім пішло на спад, з’явилося багато стресу. Далі, за планом, настає критичний період. У кожного він минає по-різному. Із цим нічого не поробиш, його потрібно просто пережити, а потім усе знову йде своїм ходом.

Oleg-kruts

– Відомо, що робота на лайнері як мінімум середнього рівня оплати. Скільки ти заробляв, якщо не секрет?

– На лайнері я був шість місяців. Контракт у мене був на сім місяців, а розривати його в разі чогось я міг уже з другого місяця. Офіційна зарплата на моїй позиції – 1198 доларів (плюс я мав змогу отримувати чайові).

– Як зараз, повернувшись до звичного життя, ти оцінюєш свою мандрівку та роботу?

– Це дуже хороший досвід. Я рекомендую всім спробувати! Ти бачиш, що таке судно, як там працювати, розумієш, як жити без інтернету (там, до слова, він дуже дорогий – 40 євро за 24 години, і купують його лише для розмов по Скайпу). Ти потрапляєш у інший світ із іншими людьми. Це свого роду Ноїв ковчег. На кораблі збираються різні національності, і ти починаєш розуміти, як жити у світі з іншими не подібними до тебе людьми.

– Поїдеш ще?

– Можливо. Я не відкидаю такої думки. Зараз я не хочу цього робити. На кораблі мені здавалося, що я б міг робити щось більше. Є люди, які люблять і хочуть робити щось просте і кайфують від цього. Я ж хотів більшого. Якщо ти кваліфікуєшся на туризмі, то це саме те місце, де можна розвиватися і рости.

Але переважно на лайнері працювали люди, які приїхали банально заробити грошей. Комусь треба квартиру оплачувати, іншим дітей годувати. Потрібні гроші, одним словом.

– Що зрозумів для себе під час мандрівки?

– Я усвідомив, що хочу вчитися, здобути ще одну освіту. На лайнері ти точно знайдеш себе! Це неоціненний досвід.

Фото: Олег Круц, Тарас Круц, randrs.ru

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus