(Не)тайм-менеджмент: (не)важливі техніки

tm

Якщо після серфінгу інтернетом за запитом «Тайм-менеджмент для сови / жайворонка / голуба» і прочитаної дюжини статей ти досі незадоволений(-а) відповідями, спробуй змінити кодові слова в пошуку. Наприклад, на такі: «Як організуватися, якщо ти дятел?». Якщо там буде тільки одна порада – сісти і зробити, а не гуглити, ЯК зробити – то це саме той матеріал, що треба. І хронотипи тут ні до чого.

Поділися, скільки слонів ти з’їв(-ла) шматками, щоб виконати величезний проєкт частинами і вчасно? Скільки бідолашних жаб ковтнув(-ла), щоб вирішити найнеприємніші задачі зранку і тішитися свободою решту дня? Скільки матриць Ейзенхауера ти накреслив(-ла), але так і не навчився(-лася) адекватно розподіляти завдання за пріоритетами, ба більше – читати «Ейзенхауер» правильно з першого разу? А може, замало ставив(-ла) таймерів для чергування відпочинку з роботою, як радить техніка «Помідор»? Чи ти просто днями гуглив(-ла), як знайти мотивацію?

Скільки кіл тайм-менеджментного пекла тобі довелось пройти, аж доки не натрапив(-ла) і на цю статтю? Якщо ти тут із надією знайти ще невипробувану чарівну паличку для «хочу все встигати, навіть коли лінуюсь», то згортай це віконце з купою тексту. Не марнуй часу. Тут не буде про мотивацію, натхнення, техніки тайм-менеджменту та поради, як досягти цілей. Не буде секрету, як стати успішною успішністю просто «повіривши в себе», «записуючи задачі у блокнот» та «правильно організовуючи свій час». Буде лише трошки нагадувань про дисципліну та пересилення самого(-ої) себе. (Момент, щоб згадати Коко Шанель із її «Якщо хочете мати те, чого ніколи раніше не мали, доведеться робити те, чого ніколи раніше не робили»). Щоб щось зробити, треба, насамперед, робити. Не зосереджуватись на підборі технік тайм-менеджменту, а практикувати її.

Може, якийсь нейробіолог у світі і знає, де та чарівна кнопка у мозку, на яку можна тицьнути, і мотивація ввімкнеться. Але поки цю кнопку налапали не всі, і досі визначають хронотипи, шукаючи оптимальну техніку тайм-менеджменту відповідно до свого пернатого покровителя.

Сови ставлять будильники з інтервалом у 5 хвилин, даруючи собі надію, що прокинуться вчасно. Жайворонків жодними пиріжками не заманиш досидіти на тусовці допізна (або заманиш, але потім ще доведеться будити нещасного і доправляти додому, щоб не робити цього після його пробудження вдосвіта). Голуби намагаються встигнути все і більше протягом світлового дня, щоб ранок і вечір присвятити демонстрації совам і жайворонкам провокативних сторіз, як вони легко прокидаються та швидко засинають. Але так, щоб не подумали, що він – прокрастинатор чи продав душу темним силам.

Чуєш, а може, ну його? І ці хронотипи – лише спосіб підвести всіх під один знаменник (гуманітаріям читати: «до спільного кореня»)? І техніки тайм-менеджменту – лише стандартизовані інструменти, які не працюють так якісно, як розповідають Великі і Прошарені (прим. то йдеться про коучів-мотиваторів)? Просто чергові шаблони та спосіб заспокоїти: «У тебе не виходить не тому, що ти не вирішуєш зараз нагальні справи замість втикання у монітор. Ні, звісно ж. Просто ти ще не знайшов(-ла) свою оптимальну техніку тайм-менеджменту. Підпишись на мій онлайн-курс / прийди на семінар, і я розповім, як не витрачати ресурси на всякі дурниці. Але спершу сплати, бо після не захочеш».

У чому сенс, брате / сестро, якщо не в техніках організації часу?

У самодисципліні. Щоб щось зробити, треба, насамперед, робити. Просто? Більш ніж. Але чомусь не так популяризовано, як техніки організації часу. Якби так сказати ще з двадцять років тому, це звучало б дивно. На початку ХХІ століття тільки набували актуальності soft skills, серед яких чільне місце посідала організація часу. Зараз же, після тисяч статей про техніки тайм-менеджменту, втратилась основна його мета – ефективно виконувати задачі. Натомість, на заміну прийшло «якнайбільше начитатись про техніки, прокрастинувати, виправдовуючись, що от-от навчусь і за півгодини вирішу всі справи». Уже так не працює. Працює тільки працювати.

Не гуглити, витрачаючи тонни часу на прокрастинацію та пошук чарівної пігулки, що вирішить усі проблеми твоєї самоорганізації.

Не фокусуватись на годинних процесах ознайомлення з техніками тайм-менеджменту, переглядах відео про мотивацію та історіях успіху інших.

Не складати списки задач довше, ніж треба часу на їхнє вирішення.

Не проходити кілька разів на місяць тестів на визначення хронотипу.

Просто змусити себе робити те, чого не хочеш (або хочеш, але «давайте після карантину / сесії / Великодня»).

Працюй, коли ти маєш працювати. Не витрачай часу, виділеного на роботу, на «знайти всі можливі і неможливі техніки, як вирішити всі задачі за час, що залишиться після моєї прокрастинації за пошуком, що я зараз набираю». Насправді, кожен уже має свої ефективні техніки тайм-менеджменту. Просто ми не фокусуємось на звичних процесах: якщо знаємо, що горить дедлайн, беремось за нього насамперед (матриця Ейзенхауера в дії). Якщо потрібно здати водночас кілька проєктів, де ще й кіт не валявся, здаємо першим той, де найзліший клієнт: собі дорожче потім перед ним виправдовуватись (от тобі й жабу з’їсти).

Тайм-менеджмент для вирішення задач, а не тайм-менеджмент для тайм-менеджменту. Сядь і зроби. І буде тобі щастя!

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus