Тепер знань можна набувати будь-де: ютуб-канали, інтерактивні музеї, онлайн-курси чи блоги в інстаграмі. Згідно з дослідженням, лише 11% українців щодня читають друковані книжки (для порівняння, телевізор дивляться 58%). Серед усього різноманіття жанрів науково-популярну літературу обирають 20% читачів, а 6% її купують. Хто ці 20%, чому вони обирають наукпоп і чи належиш ти до них, на «Книжковому арсеналі» пояснили науковець Антон, біологиня Ольга і видавчиня Катерина.
Хто читає наукпоп?
Катерина: Читач науково-популярної літератури – це людина, якій цікаво жити. Той/та, хто трішки залишається дитиною і хоче втамувати свій голод пізнання.
Ольга: Люди, які обирають наукпоп, відчувають себе особливими, адже кожного дня вони стають кращими, ніж були вчора. Читаючи таку літературу, ти виходиш за межі «попсового» рівня усвідомлення світу.
Антон: Наукпоп читають люди, які не бояться зануритися в невідому їм сферу. Адже коли ми чуємо, як Ілон Маск запускає в космос супутники, що роздають глобальний інтернет, то цікавість прокидається в кожного.
Реклама
Як обрати ідеальний наукпоп?
Ольга: Ті, хто купує науково-популярну літературу, зазвичай відкривають останню сторінку і перевіряють список джерел (наукові праці, які використав автор). Також варто погуглити: дізнатися, які ще досягнення має науковець, яких припускався помилок і який його авторитет у науковому світі.
Катерина: В українського науково-популярного ринку є одна перевага: ми не маємо права на помилку. Цей ринок дуже малий, тому все, що виходить українською, зазвичай якісне і цікаве.
Друкований наукпоп vs електронний: хто кого?
Антон: Паперові книги корисні самі по собі: наприклад, їх можна складати стовпчиком біля ліжка і вішати на них речі (на ютуб-канал чи планшет нічого не повісиш і муху ними не заб’єш). А якщо серйозно, то читання з олівцем і сам процес перегортання сторінок туди й назад набагато зручніші та ефективніші, ніж юзання «педеефів».
Катерина: Книга дозволяє простежити, як розвивається думка непересічної людини. З друкованими виданнями можна зупинитися, повернутися на декілька сторінок і переосмислити прочитане. Зрештою, перегортати ефективніше, ніж скролити.
Для чого нам «науковий патруль»?
Ольга: Іноді в книгарнях наукові книжки ставлять на полиці з езотерикою. Люди звертаються до обох видів, шукаючи відповіді на ті ж питання. Тільки хтось пояснює світ за допомогою генетики, а хтось малює зоряні карти. Напевно, нам потрібно започатковувати рух «За чистоту наукових поличок», щоб відрізняти справжню науку від псевдо.
Як стати наукозалежними?
Антон: Почати треба з маленької дози. Короткі відео на ютубі, наукові пікніки – це лише перші кроки, після яких люди починають ставити більше запитань і звертаються до наукпопу. І, звісно, треба, щоб ця книжка була цікавою і зрозумілою. Адже завдання науково-популярної літератури – не лише залучати і навчати, але й розважати.
Катерина: Не варто нав’язуватися людям і питати, чи не хочуть вони поговорити про Докінза*. Читачів треба поставити в такі умови, щоб вони самі бігали за наукпопом і ставили правильні запитання.
Ти й досі не вирішив(-ла), чи варто витрачати стипендію або зарплату на науково-популярну літературу? Ось ще декілька причин, чому варто це робити!
- Наукпоп – це такий собі гайдлайн по життю: хочеш знати походження речей, які тебе оточують, – візьми Гарфорда, шукаєш навігатора по своєму організму – Найт і Бюлер пояснять, як там усе влаштовано.
- Ніякого гугл-сміття, реклами та спаму: тільки факти й висококласний гумор (так, містер Фейнман справді жартує**).
- Це подарунок на всі випадки життя. Хто не хоче дізнатися, як улаштований мозок, звідки пішла людина або яке майбутнє сучасних професій?
- Це хороше прикриття в громадському транспорті. Ти можеш удавати, що читаєш «Егоїстичний ген» Докінза, а насправді аналізуєш особливості поведінки інших пасажирів.
- Наукпоп – це респектабельно та інтелектуально. Як і читання загалом. Є якийсь шарм у тому, щоб належати до особливих 11%, які читають, а не дивитися телевізор з іншими 58%.
* Річард Докінз – еволюційний біолог, популяризатор науки, автор книг «Наука для душі», «Егоїстичний ген».
** Мається на увазі книга Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман!».
Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.