Машиніст поїзда: зосередженість і відповідальність

потяг

Для затятих мандрівників Україною електрички і поїзди – це чи не найзвичніший транспорт. Але мало хто проходив далі першого вагону і потрапляв до машиніста. «Студвею» ж вдалося потоваришувати з ним і розпитати про тонкощі професії не менше, ніж про шеф-кухаря чи дизайнера.

ПІБ:Дубченко Ігор Аркадійович.

Місце роботи:Укрзалізниця, машиніст дизель-потяга.

Досвід роботи:26 років.

Місце навчання:Одеська дорожна технічна школа машиністів.

Дизель-поїзд «Умань─Черкаси─Умань» їде 12 годин (такою є і зміна однієї бригади). Це потяг приміського сполучення, і, хоч він не виїжджає за межі Черкаської області, довжина маршруту становить більше 500 кілометрів.

Піднімаюсь сходинками в перший вагон, але повертаю не праворуч, як усі пасажири, а ліворуч — у кабіну машиніста. Тут і відбувається все управління поїздом. У кабіні два стільці, панель управління, позаду плакат зі схемами — підказка для машиніста.

Якщо потягу більше 20 років, то машиністу належить мати двох помічників. Усі троє постійно злагоджено взаємодіють. Нашому поїзду вже майже 30, тож знайомлюся не лише з паном Ігорем, а й його колегами. В одного з них, Сергія, сьогодні день народження, а він із самого ранку на роботі. Але зміна закінчиться о 19:10, тож ще встигне відсвяткувати.

Тож ми рушаємо. Принагідно запитую машиністів, чи у поїзді безпечно: вік усе-таки поважний. Ігор Дубченко працює машиністом усе своє життя і запевняє: вік машини його не лякає, головне — досконало її знати й розуміти. Тим паче, що весь приписний рухомий склад депо вже давно перевищив свій термін експлуатації.

машиніст


«Машиніст відповідає за життя людей. У дизелі він вважається начальником потяга»

Потяги різні, і робота машиніста на кожному специфічна. Є швидкісні, пасажирські, вантажні й приміські. У кожного з них різна довжина маршруту.

Графік роботи машиніста сформований на місяць вперед. Основна вимога — між поїздками має витримуватися інтервал у 16 годин, щоб бригада могла відпочити. Також не можна працювати більше двох ночей підряд. Зміна може починатися о сьомій ранку, другій годині дня, або й о четвертій ранку. На лютий норма машиніста — 160 годин.

Машиніст має знати розміщення платформ, профіль руху, місця, де потрібно зменшити швидкість, а також конструкцію локомотива.

У пасажирському потязі, в тому числі й приміському, машиніст відповідає за життя людей. У дизелі він вважається начальником потяга, відповідає за провідників, помічників і пасажирів.

«Якщо комусь із пасажирів стає погано — викликаємо через радіостанцію швидку до найближчої станції, — говорить Іван Дубченко. — Якщо станція далеко, намагаємося самі допомогти. У поїзді завжди є аптечка, підручні засоби для першої допомоги. Я не медик, звичайно, але елементарні речі знаю: непрямий масаж серця чи штучне дихання».

залізнична колія


Реклама

«Машиніст поїзда не може мати проблем зі здоров’ям»

В Україні освіту машиніста можна отримати в залізничних коледжах або в технічних школах машиністів локомотивів, які є в різних областях. Список навчальних закладів можна переглянути на офіційному сайті Укрзалізниці. У коледжах навчання триває 3─4 роки, у школах — до одного року. Після навчання потрібно щонайменше шість місяців пропрацювати помічником машиніста.

Машиніст поїзда не може мати проблем зі здоров’ям. У нього має бути гарний зір і слух, здорове серце й міцна нервова система. Він повинен бути стійким до стресів й емоційного напруження. Перед кожним рейсом машиніст проходить медичний огляд. Перед поїздкою — жодних гулянок, тому що з запахом спиртного не просто не пускають до роботи, а й можуть звільнити. За вживання алкоголю на робочому місці можна потрапити до в’язниці.


«Якщо помічник із машиністом не можуть знайти спільну мову — вони не зможуть разом їздити»

Бригада має бути перевіреною, усі повинні довіряти одне одному. Провідники не прив’язані до певного машиніста, але за кожним машиністом закріплений помічник або два. Вони проходять огляд психолога, щоб він з’ясував, чи можуть вони разом працювати, адже не всі люди сходяться характерами. Якщо помічник із машиністом не можуть знайти спільну мову — вони не зможуть разом їздити.

Ігор Аркадійович розповідає: «Двічі на тиждень ми повторюємо інструкції, накази, конструкцію машини, телеграми й ознайомлюємося зі сповіщеннями, які надходять від вищого управління. Обговорюємо, як відпрацювали, які в кого були несправності й хто як із ними справлявся, ділимося досвідом і знаннями».


«Якщо помічник машиніста заснув, то машиніст спить давно»

Так кажуть у народі. Але насправді засинати нікому з них не можна, і це ретельно контролюється. Під локомотивним світлофором розміщується попереджувальна світлова сигналізація — червона лампочка, яка засвічується кожні 30─40 секунд. Машиніст постійно має натискати кнопку, щоб вона не світилася. Лампочка світиться червоним упродовж семи секунд, і якщо машиніст її не вимикає, починає дзвеніти дзвінок. Це теж триває сім секунд, якщо ж машиніст знову не реагує — поїзд зупиняється.

У кабіні також є своєрідний «чорний ящик» — вимірювач швидкості, у якому є стрічка, покрита спеціальною рідиною. На ній фіксується час і швидкість поїзда, а також усі дії машиніста. Після прибуття до кінцевого пункту машиніст здає цю стрічку, і її розшифровують.

потяг


«Важко збивати людей, осад у душі неминучий»

«Важко під кінець робочого дня. Ще важче, коли щось ламається, а тобі потрібно їхати далі. Починаєш нервуватися, а всі хвороби від нервів. Це найгірше. Усю зміну потрібно бути напруженим і зосередженим. Ну, й важко збивати людей, осад у душі неминучий, — розповідає Ігор Аркадієвич. — Розбив вагон, локомотив — усе це можна поновити, але життя людини не має ціни. У моєму житті були випадки, коли під поїздом гинули люди. Це надзвичайно важко морально. А що я міг зробити? Гальмівний шлях ─ 400─500 метрів, тобто якщо навіть я побачив людину за 300 метрів, то зупинити цю машину вчасно нереально».

Якщо поїзд наїхав на людину, машиніст повинен зупинити локомотив. Помічник, якщо він має більше, ніж півроку досвіду роботи, повинен вийти й оглянути місце аварії. Якщо людина потребує допомоги — викликають швидку або її забирають у поїзд, щоб довезти до найближчої станції. Якщо ж допомога вже не потрібна — машиніст має забрати тіло з колії й повідомити про інцидент на найближчу станцію. Саме через такі випадки машиністові та його помічнику потрібні міцні нерви. В іншому випадку бригада може відмовитися вести потяг, і її замінюють на іншу.

«Часом люди самі кидаються під поїзд, проте вони не розуміють, що машиніст ні в чому не винен, але отримує великий стрес, — пояснює пан Ігор. — Трапляється, що після такого люди взагалі йдуть із професії».

Позитиву, все ж, професія приносить чимало.

«Я бачу всі пори року в усій красі. Часто зустрічаю схід сонця, чим мало хто може похвалитися. Бачу не лише ліси й поля, а ще й Дніпро, бо часто їжджу мостом через річку. От нещодавно, наприклад, спостерігав, як інеєм покрилися дерева, казка просто, — згадує приємні моменти машиніст. — А ще — спілкування з людьми. Вони часто розказують, що про нас думають. То вагонів їм мало машиніст причепив, то холодно в поїзді. Усе ж мені приємно, коли на кінцевій люди просто дякують за те, що довіз».

машиніст_потяга_5


Рівень заробітної плати

Зарплата машиніста поїзда стартує з шести тисяч гривень. Надбавки нараховуються залежно від досвіду роботи, довжини маршруту й кількості вагонів.

Фото: автора.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus