Маніпуляція історією як інструмент геополітики

history_684

Інформаційна війна ведеться не тільки через маніпуляцію конкретними подіями, а й образами, символами, міфами. Особливо вдало діють намагання перетягнути на себе покривало історії. Тож саме таку тему ми поставили перед учасниками Журналістської кузні «ЖУК», яка нещодавно відбувалася в Києві. Далі – текст однієї з учасниць, киянки Яніни Корнієнко.

«Дивлячись в історію, як у дзеркало, я намагаюся змінитися на краще і змінити своє життя».

Плутарх

Історія – рушійна сила нашого світу. Людина, котра знає свою історію, здатна будувати прогресивне майбутнє, опираючись на попередній досвід. Проте нерідко історія стає зброєю в руках досвідчених правителів, і використовується як засіб геополітики. Інтерпретуючи історичні факти та поняття, держави здатні керувати територіями, маніпулювати свідомістю людей в своїх геополітичних іграх. Тож ми вирішили розглянути декілька показових ситуацій з періоду нової та найновішої історії. СРСР VS. Німеччина


«СРСР VS. Німеччина» або «СРСР feat Німеччина»?

Результатом катастрофічних подій ХХ-го століття, котрі відбулися в Європі (Перша світова війна, більшовицький переворот в Росії, Друга світова війна), було створення двополярного світу з протилежними економічно-політичними системами. Радянський союз контролював Східну Європу, як захисник та визволитель її від нацизму. Vivat СРСР! Все б то нічого, якби тогочасний радянський уряд сором’язливо не упустив той факт, що в серпні 1939 року, перед самим початком війни, в Москві був підписаний таємний пакт про ненапад, коли Польща була розділена між СРСР та Німеччиною, а потім, у вересні, договір про дружбу і кордони. Деталі цих договорів чудово відомі кожному сучасному десятикласнику, проте в другій половині ХХ століття для того, аби контролювати територію Європи, насаджуючи соціалістичний режим, Радянський союз не вбачав за необхідне розкривати цей маленький секрет світові.

Путін і Медведєв покладають квіти до пам'ятника Маннергейму


Реклама

Подвійні стандарти: Маннергейм і Путін

Карл Густав Еміль Маннергейм – царський російський офіцер, противник радянської влади, фельдмаршал, верховний головнокомандуюч армією Фінляндії у війні з СРСР на боці Німеччини, брав активну участь у блокаді Ленінграду (детальніше ─ «Лінія Маннергейма»). Архівам належать фото, де Маннергейм впевнено і непохитно тисне руку Гітлерові. Здавалося б, як Маннергейм, який має бути ворогом народу, зрадником і фашистом, удостоївся такої честі: покладання квітів до свого пам’ятника у Фінляндії самим Президентом Росії. На фото чітко видно як пан Путін, у здоровому глузді і з повною відповідальністю, разом з паном Медвєдєвим вшановують пам’ять фельдмаршала Маннергейма, людини, котра тримала облогу Ленінграду в часи Другої світової війни. До слова, Володимир Володимирович та Дмитро Анатолійович народилися в Ленінграді, де за часів блокади загинуло, за різними підрахунками, від 300 тис. до 1,5 млн. людей. Нестор Махно


Більшовики і Нестор Махно

На відмінну від Карла Маннергейма, українські діячі Нестор Махно і Степан Бандера не удостоїлись вшанування їхньої пам’яті російськими політиками. Безумовною причиною цьому є геополітичні плани Радянського союзу і сучасної Росії. Нагадаємо що, в часи громадянської війни відбувалося протистояння між більшовиками і білогвардійцями. Махно не належав ні до тих, ні до інших, він контролював територію Гуляйполя та Катеринославщини. В більшовиків не вистачало сил протистояти білогвардійцям, і вони звернулися за допомогою до Нестора Махно, забезпечивши його військо зброєю. Армія Махна відтіснила білогвардійців до Криму. За легендою він був нагороджений орденом бойового червоного прапору, котрий йому в 1919 році дав Троцький за взяття Маріуполя. Але зовсім скоро стало зрозуміло, що, захопивши владу, більшовики виявилися звичайними розбійниками, котрі грабують і вбивають мирне населення. Тоді почалося протистояння між Махном і ними. Тож Нестор Махно став ворогом народу. На жаль, про той факт, що колись він був союзником, вже забули. Степан Бандера


Бандера між двох вогнів

Така сама ситуація стосується і Степана Бандери. Як звикли стверджувати в Радянському Союзі, а нині в російських ЗМІ, Степан Бандера ─ спільник нацистів, прибічник Гітлера, жорстокий бандит та й загалом «уособлення зла на землі». З приводу останнього кожен вирішує для себе сам, проте однозначно будь-який історик вам скаже, що Степан Бандера першочергово боровся з німцями. Його головною метою була незалежність України. А оскільки радянська влада їй теж загрожувала, протистояв Бандера обом цим силам. Брат Степана Бандери Василь загинув у німецькому концтаборі Аушвіц, а сам Степан перебував у концтаборі Заксенхаузені. Для того, аби втримати контроль над українськими територіями, задовольнити свої геополітичні плани, більшовицький уряд винищував усіх, хто боровся за незалежність України, називаючи їх бандерівцями та прибічниками Гітлера. Ленін


«Партия ─ ум, честь и совесть нашей епохи»

Прикладів зухвалого спотворення історичних фактів для побудови геополітики окремих держав існує безліч. На жаль, це відбувається і нині. Прем’єр міністр Російської Федерації Д. А. Медведєв нещодавно заявив, що Росія не надає жодних гарантій Україні щодо територіальної цілісності, промовчавши (або забувши?) при цьому про Меморандум про гарантії безпеки від 5 грудня 1994 р., про Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною від 31 травня 1997 р. Напрошується фраза Олдоса Хасклі: «Факти історії цікавлять нас тільки в тому випадку, якщо вони входять у наші політичні прагнення».

Підводячи підсумок сказаному, зауважимо, що вигідне переписування історичних подій є невід’ємною частина для побудови сучасної агресивної геополітики.
Фото: Fotki-yandex, Straikbol, Mega-stars, Ritmeurasia.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus