Гра в люстрацію

lustration

Останнім часом люди взяли на себе функцію сторожових псів громадського спокою та почали масово викидати політиків у смітники, мотивуючи це тим, що очищувати владу потрібно вже сьогодні і зараз. Гра грою, та 9 жовтня Президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про очищення влади», ухвалений Верховною Радою 16 вересня поточного року.

Думка експерта

Хоча закон про люстрацію – ледь не вимога номер один учорашніх майданівців і людей, що виходять на мітинги під державні структури, не все в ньому ідеально.

Закон «Про очищення влади» не зовсім коректний, бо, як зазначив Олександр Кохан, журналіст громадського телебачення «Поділля», він «дещо ліберальний стосовно людей, які брали участь у великій вітчизняній політиці, адже стосується лише тих, хто обіймав керівні посади протягом 2010 року від 25 лютого по 26 лютого 2014 року». Тобто згідно із Законом «Про очищення влади», враховуються не всі чиновники, які повинні пройти процес люстрації. Отже, такий відбір вважається не зовсім об`єктивним.

Цю тенденцію можна було простежити на прикладі підготовки до парламентських виборів, що відбулися 26 жовтня: до влади сьогодні прагнуть одні й ті ж люди.

На думку Олександра Кохана, так званий закон про люстрацію потрібно доопрацювати та відкоригувати: «Уже після парламентських виборів має запрацювати механізм очищення влади, адже гречкосії-мажоритарники, що балотувалися по одномандатних округах, знову хотіли завоювати довіру людей пачкою гречки чи банкою згущеного молока. Це зовсім неприйнятно. Таких людей узагалі не можна допускати до виборчого процесу. Тобто це теж потрібно передбачити в додатках до закону і в його практичному виконанні».

lustration

Реклама

Історичний досвід очищення влади

Якщо говорити про явище люстрації, то варто спершу пояснити, що це. Згідно з Тлумачним словником української мови, люстрація – це процедура перевірки державних службовців на предмет їх співпраці зі злочинним чи окупаційним режимом після зміни влади. У процесі люстрації скомпрометовані особи усуваються з посад із забороною обіймати державні посади в майбутньому; службовцям може надаватися амністія в обмін на інформацію чи добровільну відставку.

Низка посткомуністичних країн провела люстрацію в той чи інший спосіб. Наприклад, знаковою подією люстрація стала для Чехії, Угорщини, Німеччини, Словаччини, Польщі, країн Прибалтики. У кожній із них по-різному відбувався процес очищення, зокрема, шляхом недопущення до керівних посад людей, які співпрацювали з минулим політичним режимом. Власне, і зараз можна помітити стрімкий розвиток кожної з «полюстрованих» країн.

Приклад класичного процесу люстрації – коли в 1991 році парламент Чехословаччини прийняв Закон «Про незаконність комуністичного режиму». В акті зазначалося, що Комуністична партія ЧССР, її керівництво та члени несуть відповідальність за методи здійснення влади в період з 1948 до 1989 років. Як наслідок – жителям Чехословаччини стали доступні досьє комуністичних спецслужб. Усі, хто підпадав під дію закону, втрачали на 5 років право обіймати посади в керівних органах держави.

У 1991 році на шлях очищення державних органів стала Польща. Журналіст Петро Герасименко вважає, що там люстрація набула ліберального характеру і за мету мала не покарати, а морально очистити людину. «Якщо політик сам зізнався у співпраці зі спецслужбами, йому ніщо не загрожуватиме і своєї посади він не втратить. Але якщо людина вирішила приховати деякі факти свого минулого, її позбавлять права на 10 років обіймати будь-які державні посади. Вона навіть не зможе стати журналістом чи вчителем», – зазначає дослідник.

Якщо останні країни пройшли процес люстрації наприкінці минулого століття та закріпили результат на початку ХХІ, то Грузія пережила реформи всередині держави відносно нещодавно. Процес люстрації в цій країні мав за мету ліквідувати корумпованих чиновників на усіх рівнях та покарати високопосадовців-хабарників і «невірних» правоохоронців. Якщо чиновник не міг підтвердити законності свого майна, то змушений був негайно звільнитись.

У 2010 році у Грузії парламент ухвалив «Хартію свободи», яка закріплює всі вимоги для люстрування колишніх працівників КДБ, представників Компартії та інших кадрів, що співпрацювали з комуністичним режимом. Власне, така позиція на перший погляд здається занадто жорстокою. Та хіба можна впровадити якісь зміни без наполягання на них? Звісно, ні.

lustration

Думки студентства

Максим Гузій, студент-юрист Одеської юридичної академії:

«Маю великі сподівання на те, що Закон України «Про очищення влади» не буде черговим «порожнім» законом, а виконуватиметься належним чином. Мабуть, це найбільша проблема сучасності. Наша влада полюбляє приймати закони та нормативно-правові акти, але до їх виконання, на жаль, не доходить.

Особисто мені подобається сама схема очищення влади, прописана законодавцем, зокрема, що спершу відбуватиметься люстрація в Міністерстві юстиції, а вже згодом Мін’юст люструватиме інші відомства».

Станіслав Грещишин, студент-історик Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

«Дуже часто, коли люди говорять про люстрацію, вони думають про вкрадені гроші або втрачені можливості в розвитку країни. Але в тій ситуації, у якій ми перебуваємо зараз, найперше, про що потрібно думати, – збереження життя хлопців, які помирають через те, що до них вчасно не доїжджають медики, що не надають їм необхідної допомоги, що не отримують грошей, які повинні отримати, або тому, що про них забувають.

Закон, який прийняла Верховна Рада України, є, радше, моральною перемогою, аніж гарантією якогось успіху, оскільки дуже складною є процедура очищення всіх гілок влади та державних органів від непрофесійних і некваліфікованих кадрів. Тим паче в країні, де панібратство для багатьох є звичною справою».

lustration

Владислав Макарчук, студент-журналіст Київського університету імені Бориса Грінченка:

«Ставлення до закону про люстрацію в мене позитивне, тому що це певне очищення влади. Але закон спірний: його підписав Турчинов, а в якому вигляді він потрапить на підпис Президентові – незрозуміло. Оскільки була внесена велика кількість поправок, людей не повідомили, як діятиме процес очищення влади.

Я вважаю, що люстрація повинна відбуватися шляхом обговорення громадськості. Тобто люди повинні знати, як діятиме закон, на кого він поширюватиметься».

Що ж, Закон «Про очищення влади» підписаний, Люстраційний комітет на чолі з Єгором Соболєвим має всі повноваження та інструменти для перевірки «смотрящих у мантіях» та усунення «невірних» із керівних посад, газета «Голос України» вже опублікувала закон про люстрацію – де-юре підґрунтя для змін сформоване. Але чи відбудуться вони де-факто – залежить не тільки від тих, хто приймає закони, а й від людей, які ці нормативно-правові акти сприймають. А гру у смітникову люстрацію варто припинити, інакше будь-які спроби реформувати наше суспільство зазнають карколомного фіаско.

Ілюстрації: torange.biz, slovoidilo.ua.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus