Гайд для початківця: як полюбити Грузію

georgia

Коли Крим лишився нашим тільки ментально, а Європа стала надто дорогою для української кишені, інтерес до мандрівок у Грузію різко зріс. Ми вже розповідали про захопливий автостоп до «країни життя» Сакварело, а нині пропонуємо інсайд місцевого життя – у форматі невеликого словника (статті читати у довільному порядку).

Абхазія й Осетія

«Звідки ви? З України? У вас зараз там війна? У нас те саме було», ─ приблизно так починалося кожне наше знайомство у Грузії. Дві наші країни – яскравий приклад того, як біда об’єднує, адже не лише спільні цінності, спільність культури (прилетівши до Грузії, ми не відчули зміни країни – наче до Криму потрапили), а й спільний «гальмівник» свободи дає нам змогу чудово розуміти одна одну.

Нині Абхазія й Осетія – це болючі для Грузії теми. Їхати туди не радять, а перетнути кордон можна тільки в один бік: якщо у Грузію через Абхазію в’їхати можна, то навпаки ні. Існує також пункт пропуску Верхій Ларс, переїзд по якому відкритий у певні години, однак там часто трапляються гірські обвали.

Реклама

Бахмаро

Гори, гори, гори. Кавказ. Море і гори – що може бути прекраснішим?

Багато хто їде сюди заради останніх. Відомими гірськими курортами є Сванеті і Бахмаро. Однак тут треба теж бути обережними: взимку деякі гірські поселення повністю вкутує снігом – метрів із 8 глибиною, так що тут люди просто не живуть.

Так, у Бахмаро з кінця вересня не знайдеш жодної живої душі (крім міліціонерів, як нам повідомили). Місцеві мають тут літні дачі і живуть протягом певного періоду. Кажуть, що навіть стійких будинків не зводять: можеш повернутися весною, а його просто-напросто вже нема.

georgia

Віза

Туристична віза до Грузії не потрібна. Раніше ви могли перебувати в країні до 90 днів, однак із вересня цей період скоротили, здається, до 60.

Штамп у паспорт вам ставлять безпосередньо на кордоні, а митники усміхаються і запитують про справи – українською мовою. Принаймні, так було в нас.

Гості

Особливий феномен у Грузії. Гостю віддадуть останнє, навіть бідні сімʼї зроблять усе, аби він почувався комфортно.

Якщо ви хочете бути ну дуже нахабним туристом, то знайдіть якогось грузина і напросіться до нього в гості. Вас зустрінуть в аеропорту, постійно возитимуть і кормитимуть, запрошуватимуть на різноманітні учти і познайомлять з половиною друзів, у яких ви теж, у свою чергу, станете гістьми.

Грузинська гостинність, мабуть, перевершує українську, і скільки б часу ви не перебували в країні, якщо ви чийсь гість, то про вас подбають (хоч один наш друг і жартував, що статус гостя приїжджі мають тільки перші три дні перебування). Мати гостя – гарна прикмета для грузинів, а відмовити на запрошення – дуже негарна річ.

Особливо якщо ваші друзі – покоління 40+. Адже молодь зараз скрізь лінива і не дуже дотримується звичаїв.

georgia

Дороги

Коли ми їхали ідеальною дорогою з аеропорту до міста, то якось не дивувалися: і в нас так. Але направду потішило сполучення між містами: навіть гірські дороги до невеликих поселень акуратні – звісно, не європейський хайвей, але на ямах не танцюєш.

Тим не менше, їздять тими дорогами не дуже акуратно. Загальновідомий грузинський феномен – crazy drivers: їм абсолютно байдуже на перехожих, на дорожню розмітку. Бачу ціль – не бачу перепон. І жену під 130.

Хоча міра «божевільності» водіїв також залежить від міста. Так, у Тбілісі більш зважають на ПДР, а от у Кутаїсі кожна друга машина – розбита.

Тим не менше, усі тут пристібають паски безпеки. Без паска безпеки – штраф.

Жінки

«Де ваші жінки?» ─ таке питання ми часто ставили своїм друзям. Більшість чоловіків тут – або розведені, або мають коханок. Це, мабуть, така гарна ілюзія, що вони цінують жінок понад усе. Так, до заміжжя вони нам і гори звернуть, і на вуха навішають тонни локшини. А далі – треба було думати раніше.

Жінки при застіллях переважно не помітні: їсти приготували, на стіл наставили – і вільні. Одягаються вони часто строгіше від чоловіків. Особливо це помітно в Аджарії – напівмусульманському районі Грузії, де можна влітку натрапити на роздягненого чоловіка і закутану по самі вуха жінку.

Звичаї

Основа Грузії. Хоч світ і змінюється постійно, хоч і в Грузії (особливо у містах) до традицій вже не ставляться з такою пошаною, як раніше, але все ж життя тут тримається на усталених нормах, які вироблялися довгі роки. Так, вічними тут є застілля і тости, повага до старших, сім’я. Грузія прекрасна своїми традиціями, і хоч іноді від них трошки страшно (як особливо у далеких гірських поселеннях чи близьких до Турції аджарців), однак їх варто поважати. Будь-яка країна живе доти, доки живуть її традиції.

georgia

Кутаїсі

Кажуть, що це – місто «ворів у законі». Колишня столиця Грузії, це не зовсім охайне, але миле містечко. Коли ми першої ночі шукали тут хостел, чоловік, у якого ми запитали дорогу, ледь не відправив нас у бордель. Як уже згадувалося, тут найбожевільніший дорожній рух, і багато автівок – розколошкані.

Тим не менше, тут свій особливий шарм: ринкові райончики, відбудована мальовнича церква Баграті на підвищені, з якої видно все місто, залите світлом ліхтарів, центральна площа з фонтанами, маленькі крамнички.

До речі, смітити на вулиці для грузинів – норма. Вони вільно можуть їхати у потязі і викинути через вікно пляшку. Смітників на вулицях украй мало.

Ларі

Дуже підступна валюта. Здавалося б, Грузія, майже ми, що там може бути неочікуваного. Але курс ларі в Україні і Грузії – дуже різниться. Так, в Україні ми могли купити ларі за 4,5 грн, тоді як у Грузії дешевшого, ніж за 7 з копійками, знайти не надійтеся.

І це при тому, що на кожному кроці тут – український Приватбанк. Кажуть, що останній повівся в країні дуже хитро, і тепер кожен другий грузин у нього в боргу: Приват свого часу видавав тут дешеві і швидкі кредити, які, однак мали божевільні проценти.

Михайло Саакашвілі

Не запитуйте грузинів про Саакашвілі – вам не захочуть говорити правди. Половина населення його ненавидить, а половина – каже, що ненавидить. Так, про всяк випадок.

Адже Саакашвілі належить ряд важливих реформ у країні, і саме він подолав хабарництво. Однак через певний час Президентові стало нудно, і він вдався до старих дідівських методів – фізичного знищення опонентів, кумівства. Через це його так возненавиділи, що тепер у рідній країні Саакашвілі – персона нон-грата.

Тим не менше, кажуть, нинішній президент набагато кращим не є: курс країни змінили в інше русло, а в урядові структури починають приходити геть некомпетентні особи.

georgia

Озургеті

Озургеті – малесеньке містечко недалеко від моря. Всього години півтори їзди.

Воно – центр Гурії. Гурійці вважають себе найкрутішими грузинами, оскільки тут народилося багато відомих людей, а сам край є приємний і благодатним.

До речі, всі грузини – дуже різні, й область області не рівня. Вивести портрет якогось «типового» грузина майже неможливо – і зовні, і за характерами вони дуже різні.

Поліція

Ви, мабуть, чули, що всі поліцейські офіси в Грузії мають прозорі стіни. Аби хабарів не брали. Навіть більше: ви можете прийти в дім юстиції і скористатися тут вільним інтернетом, посидіти в мережі, дати дитині якусь забавку – кожен офіс облаштований і як зала очікування. Хороший крок для налаштування довіри до міліції, мені здається.

Кажуть, за 15 хвилин тут можна отримати грузинське громадянство, за годину – зареєструвати власну фірму. Ти просто приходиш у дім юстиції з потрібними документами і займаєш живу чергу. Брати з тебе «додаткову плату» за якісь послуги бояться – раптом ти спеціально підісланий їх перевірити.

Однак корупція тут тримається на інших схемах – кумівство викорінити важко.

Рошен

«Рошен», «Рошен» is everywhere. Ми були шоковані з грузинських супермаркетів, адже більшість продукції тут – українська чи російська. Полиці заставлені нашими «Садочками», цукерками, печивом, молочкою, олією, шоколадом, тоді як місцевих аналогів не так і багато. Раз я навіть бачила на вулиці холодильник нашої «Руді» (хоч грузинське морозиво куди смачніше). Ми зрозуміли, куди все-таки експортується українська продукція.

Тож заходьте в супермаркет і почувайтеся, як дома.

Тим не менше, ціни на продукцію порівняно з нашими тут кусаються. За звичайний йогурт доведеться викласти до 3 ларі, за сік – 3-4. Ціни на шоколад – коло двох ларі.

Georgia

Супра

Застілля себто. Святая святих для кожного грузина. Нам жартували, що коли в тебе закінчуються гроші, ти просто їдеш до когось із друзів на гостину – товаришу можна подзвонити о 2 ночі, і він зобов’язаний накрити стіл і чекати на тебе.

Кажуть, застілля тут ледь не щодня. Неодмінний атрибут кожної супри – вино. Грузини переважно п’ють біле, легке вино й обов’язково домашнє або розливне. Вино у пляшках тут купувати не прийнято.

Аби супра не перетворилася у п’янку, кожен бокал (себто невеликі стопки, трохи більші від горілчаних – у грузинів) повинен супроводжуватися тостом. Перший – за те, що бог дарував світу мир, останній – за всіх святих. Між тим порядок тостів довільний, усе вирішує тамада. Цікаво, що прийнято пити за відсутніх на застіллі, особливо хворих, немічних, ув’язнених, і за померлих.

Як я вже написала, пити без тосту – це п’янствувати. Тост повинен висловити кожен, хто сидить за столом, хоча б два слова.

А ще грузини дуже правильно підходять до їжі, і якщо фрукти зірвані позавчора – це вже старі фрукти. Особливо смачний тут сир, домашній сулугуні, є багато приправ. Топова страва в Грузії – хачапурі (з сиром – 1-1,3 ларі). Подруга казала, що й м’ясо у них значно смачніше від нашого, однак мені з моїми вегетаріанськими схильностями, на щастя, не вдалося цього перевірити.

Тут дуже популярні українські супи й борщі, однак мало салатів. Грузини люблять кукурудзяні коржики, на кожне застілля викладають сулугуні, популярними є пасти з перетертого з горіхами сиру, овочеві рагу.

Якщо грузин обідає або вечеряє в ресторані, він не доколупується до кожної страви, а замовляє, що душа бажає, а потім офіціантка просто каже йому ціну. З нею сперечатися не прийнято.

Грузинські супри можуть починатися вранці і закінчуватися ввечері.

Georgia

Тбілісі

Столиця. Дехто ганить Саакашвілі, а дехто навпаки хвалить за те, що він серйозно зайнявся будівництвом: реставрував багато старих споруд, а ще – скрізь понатикував нових, модерних мостів і висоток. У Тбілісі такого особливо багато. Але важко сказати, чи скрізь воно є органічним.

А ще тут – велика кількість туристів. Тбілісі дуже вирізняється від інших міст, воно більш інтернаціональне, більш розкуте.

У Тбілісі дешеве тексті: маршрутки коштують близько 0,8-1 ларі, а таксі – 3-4. Тому місцеві переважно так і пересуваються.

До речі, грузинська молодь майже не знає російської, на відміну від старшого покоління. Тобі охочіше пояснять дорогу англійською.

Урекі, Кобулеті, Батуми

Перші два – невеликі поселення біля моря типу нашого Піщаного, Берегового. Тут той же колорит і та ж, майже радянська естетика. Однак в Урекі унікальні пляжі – з чорного піску, магнетиту, який має надзвичайні лікувальні властивості.

Однак тільки в окремих місцях, як нам пояснили місцеві. А довірливі туристи будь-де обтирають тіло тим піском, вірячи, що він панацея.

Батумі ж – місто для тих, хто приїздить відпочивати на море. Тут часто можна зустріти росіян чи українців. Уся інфраструктура міста підлаштована під туристів. Особливо багато тут кафе української кухні.

А також Батумі – місто портове. Майже тобі Ялта.

Форель

Кажуть, якщо придивитися до маленьких водоспадів на гірських річках, то кожні 10-15 хвилин там форель вистрибує.

Грузини переконують, що ніде більше не водиться така форель, як у них, смачно її готують і пропонують гостям.

Хабар

Як ми уже писали, неприпустима для більшості грузинів річ. У якийсь момент тут просто провели різку реформу, де кожного хабарника карали, постійно перевіряли держслужбовців і освітян, підсилаючи до них людей із пропозицією зробити щось за «подарунок». Грузини досі пам’ятають і бояться: но-но, так не можна.

Georgia

Церкви

Серед грузинів дуже багато щирих християн. Церкви тут на кожному кроці, особливо багато є історичних місцин із храмами на високих пагорбах, які поєднували і роль і сакральної, й оборонної споруди. Деякі з них збереглися з давніх часів, але більшість – відбудовані. Багато зводиться і нових.

Особисто мені грузинські церкви монументальністю нагадали католицькі храми.

Покровителькою Грузії вважається Ніно – Свята Ніна. Дуже поважають тут Діву Марію й архангела Гавриїла. Чи не кожен грузин носить на шиї хрестик.

Чаша

Спеціальна посудина для вина в Грузії називається піала. Це не дуже глибока мисочка, з якої п’ють, роблячи так зване алаверді – передаючи один одному.

Ще в Грузії люблять пити з рогу, але то завдання для витривалих. Нам розповідали про літр вина і більше, випитих залпом. Підступність рогу в тому, що коли тобі його наливають, то можуть запропонувати: не хоч пити – постав. А як же ти його поставиш, коли в нього дна немає?

З піали п’ють як вино, так і чачу. А грузинська чача – це дуже особлива річ.

Шлях

Найоптимальніший шлях до Грузії – літак. Можна ще кораблем, але це займе коло двох днів, а за ціною не дуже то й відрізнятиметься. Також іноді трапляються автобуси – через Єреван.

У Копітнарі, що одразу біля Кутаїсі, літає «ВіззЕйр». Це економ-аеропорт. Рейси до Грузії є з багатьох міст України. Найдешевші колись були з Донецька.

Якщо бронювати на найближчі дні, то квиток обійдеться у 1400-2000 грн, укінці листопада ви можете полетіти за 1119 грн, а у березні за 700. Майте на увазі, що квитки на вихідних значно дорожчі.

Фото: planb.ua, inter-travel.ge.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus