За лаштунками Київського університету ім. Бориса Грінченка

фото

Про Київський університет імені Бориса Грінченка донедавна мало хто знав. Нині ж це виш, куди хочеться вступати. Так, цього року на бакалаврат у навчальний заклад подали близько 16 тисяч заяв, що становить майже 1% усіх абітурієнтів країни. «Студвей» дізнався, як навчають у ньому гуманітаріїв.

Якість освіти

Виш існує з 1874 року. Спершу він був педагогічним, а у 2009 році став Київським університетом імені Бориса Грінченка. Тут є Інститут післядипломної педагогічної освіти, Інститут суспільства, Інститут людини, Педагогічний інститут, Інститут мистецтв і Гуманітарний інститут. При університеті функціонує також коледж.

У навчальному закладі готують спеціалістів за такими напрямками: гуманітарні науки, економіка та підприємництво, журналістика та інформація, культура, менеджмент і адміністрування, мистецтво, міжнародні відносини, педагогічна освіта, право, системні науки та кібернетика, соціальне забезпечення, соціально-політичні науки, фізико-математичні науки, фізичне виховання, спорт і здоров’я людини.

У головному корпусі розташувався Гуманітарний інститут. Тут вивчають українську та іноземні мови, журналістику, медіакомунікації та фізичне виховання. Колектив викладачів доволі кваліфікований, хоча і молодий. Наприклад, на кафедрі англійської філології вік більшості педагогів – 30 – 35 років, а на кафедрі романо-германських і східних мов – до 30 років.

Багато викладачів Київського університету імені Бориса Грінченка прийшло з «Поплавка», деякі приїхали з інших міст або є колишніми випускниками вишу. «Свіжа кров» принесла нові методики викладання та інший погляд на вже відомі речі: викладачі орієнтуються більше на практичний бік опанування тими чи іншими предметами. На кафедрі реклами та зв’язків із громадськістю, до прикладу, постійно влаштовують зустрічі з відомими журналістами та піарниками. Самі викладачі – практики, тому розповідають про все з власного досвіду. За їхньої участі студенти мають нагоду проводити різноманітні практичні проекти, відчувати себе рекламістами, парниками чи редакторами.

Звісно, вистачає тих, хто надто фанатично ставиться до своєї навчальної дисципліни. За розповідями студентів, такою є кафедра теорії, історії та методики викладання зарубіжної літератури, на якій викладачі не просто достеменно знають свій предмет, а й намагаються нав’язати його студентам: змушують вести нікому не потрібні читацькі щоденники, читати літературу, яка не завжди є у списку рекомендованої, напам’ять вчити те, що зовсім не треба.

Через недолугість освітньої системи годин на непрофільні предмети інколи забагато. Можливо, це стає причиною такого тотального навантаження. На таке ставлення студенти, звісно, нарікають. Мовляв, навіщо їм так багато вчити зарубіжну, якщо в дипломі буде написано «Філолог англійської та німецької мов». З одного боку, так, справедливо, бо ніхто не змушений вчити те, що йому не потрібно, а з іншого – після таких викладачів хоч щось у голові може залишитися.

Неоднозначне ставлення у студентів викликають й інші викладачі. Так, у соцмережах є різні думки щодо педагогічного складу Гуманітарного інституту:

kubg

kubg

Навчання в інституті на іноземній філології дає змогу опанувати, окрім англійської, німецьку, іспанську, італійську, японську, турецьку та китайську мови. Студенти навчаються за сучасними підручниками, які викладачі розробляють самостійно або замовляють із інших країн. Наприклад, турецьку мову вивчають за турецькими підручниками, якими спудеїв забезпечує викладач турецької мови Бурак Оксана Сергіївна. За її допомоги майбутні філологи мають змогу відвідати Туреччину й опанувати мову цієї країни на практиці.

Така система навчання актуальна і для інших філологій. Викладачі іноземних мов здебільшого не українці, а носії мов, яких запрошують у виш викладати. Для кожного студента є багато предметів на вибір: соціологія, культурологія, логіка, правознавство, міжстатеві відносини, психологія, міжкультурна комунікація, мовна картина світу й інші. Однак через жахливу неорганізованість траплялися випадки, коли студенти на зимовій сесії складали всі 9 предметів, а на наступній відпочивали. Таке рандомне розкидання дисциплін і невідповідність навантаження можливостям сприймання студентами дезорганізовують навчальний процес.

Знаково те, що розклад занять змінюється щотижня. Це незручно для студентів, але добре для викладачів, які працюють не тільки в КУ, а й у інших вузах чи деінде. Тобто університет піклується не тільки про тих, хто навчається, а й враховує думки тих, хто навчає.

У Київському університеті традиційно не дві, а чотири сесії. Тобто до звичних екзаменаційних тижнів узимку та влітку додаються ще тиждень восени і навесні. Така система спрощує, на перший погляд, складення іспитів, тобто розділяє навантаження, а з іншого боку – не встигаєш втягнутись у навчання, як на початку листопада думаєш про нові екзамени.

Реклама

Корпоративна культура

Студенти відзначають, що в Київському університеті ледь не святинею є корпоративна культура – сукупність унікальних ознак, в основу яких покладені цінності, що визначають філософію діяльності особи.

У випадку університету імені Бориса Грінченка в основу корпоративної культури вишу закладений принцип лідерського служіння. Цей тип лідерства концентрується на особистісному зростанні та добробуті людей і спільнот, із якими спілкується лідер. У той час, як традиційне лідерство передбачає одну людину на вершині владної піраміди, лідери-служителі розділяють владу, намагаються вирішити проблеми інших і допомагають людям рости, розвиватися та показувати найкращі результати.

Київський університет піклується про кожного студента. Бувало, що коли студентів відраховували кілька разів за погану поведінку чи неуспішність у навчанні, їх потім поновлювали і вони навчалися далі.

Корупція

Зі слів студентів, корупції в університеті нема. Якщо ти комусь захочеш дати хабар – не вдасться: або тебе виключать із вишу, або звільнять викладача, який захоче взяти гроші. Та про конкретні випадки студентство воліє мовчати з невідомих причин. Тільки й залишається, що читати гнівні відгуки про університет у мережі:

kubg

kubg

Тож краще вчитись і здавати все вчасно, аніж через лінощі потім лікті кусати. Ось що про корупцію в університеті каже студентка Гуманітарного інституту: «За четыре года я ни разу не платила и не слышала, чтоб кто-то давал взятки. Однажды директор увидел, что мы готовим подарок на экзамен (конфеты), так устроил жёсткий разбор полётов».

Відкритість

В університеті для кожного студента відкрита вся документація. Тобто якщо ти бажаєш дізнатися, скільки цього року виш витратив коштів на ремонт, нове технічне обладнання, скільки взяв у борг або, навпаки, віддав – про все розкажуть у бухгалтерії.

Також існує персональний рахунок університету, на який кожен студент має змогу зробити добровільний внесок. Якщо вам хтось колись скаже, що це – в обов’язковому порядку, не слухайте! Тільки благодійність. Уся звітність про витрату цих коштів є на офіційному сайті університету, а також у його керівництва.

Вартість навчання не дуже різниться від інших закладів. Наприклад, бакалаврат на англійській філології розраховується так: перший рік навчання – 9000 гривень, другий – 9500, третій – 10000, четвертий – 10500. Підвищення вартості навчання на 500 гривень відбувається на кожному факультеті, незалежно від спеціальності. Магістратура на спеціальності «Медіакомунікації» коштує 9000 гривень у перший рік навчання, відповідно 9500 – у другий. В університеті навчається близько 8 тисяч студентів.

Така ціна адекватна, враховуючи рівень технічного забезпечення університету. Головний корпус обладнаний смарт-дошками, майже 30% аудиторій комп’ютеризовані для поліпшення навчального процесу. Також у ньому на першому поверсі функціонує зал для тренувань і басейн. У певні дні (понеділок і середу) з 15 до 16 години відвідування залу та басейну безкоштовне. Також є власний телецентр, де студенти можуть опанувати практичний бік таких спеціальностей, як «Журналістика» і «Медіакомунікації».

Їдальня в головному корпусі велика, але надзвичайно дорога. Керівництво пояснює це тим, що обладнання на кухні орендоване, а не придбане університетом, тому ціни зависокі на всі страви.

Гуртожитків університет не має, тож щороку поселення студентів стає значною проблемою. КУ орендує гуртожиток на вулиці Кіквідзе, 35 у Київського національного університету технологій і дизайну. Через те, що кожного року кількість охочих навчатись на першому курсі в КУ збільшується, водночас стає більше і проблем із поселенням цих осіб. Через погану організацію цього процесу студенти змушені до середини вересня чекати на своє місце. Відповідно ціна за проживання в гуртожитку підвищена — 3000 гривень за рік.

Словом, Київський університет імені Бориса Грінченка — дійсно хороший освітній заклад, що заслуговує уваги. Попри всі негативи, що в ньому трапляються, виш дає ґрунтовні знання, створює умови для належного навчання студентів, а також слугує прикладом для наслідування.

Зображення: автора, static.panoramio.com/

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus