Соул-бандуристка KRUTЬ: про вищу освіту, дисципліну і Євробачення

krut

У період коронавірусного каратину ми записали Skype-інтерв’ю з єдиною у світі соул-бандуристкою KRUTЬ, учасницею нацвідбору на Євробачення-2020 Мариною Круть. Зі своєї затишної київської квартири дівчина поділилася зі «Студвеєм» тим, як робила перші кроки в музиці, чому брала участь у талант-шоу і як сприймає українську вищу освіту.

Дивне фото у Вікіпедії

Чому воно там опинилося? Це дуже хороше запитання. Найімовірніше, це робота хейтерів. Раніше там була гарна, якісна фотографія, яку тільки недавно хтось поміняв. Але ми з цим розберемося.

Взагалі в мене небагато хейтерів. Після Євробачення, звичайно, людей, які намагаються мене вколоти і щось порадити, побільшало. Але загалом вони мало впливають на моє життя. Переважно вони пишуть речі на кшталт «Ти погано граєш на інструменті, нічого не вмієш», я не звертаю на них уваги.

Реклама

Перше знайомство з музикою

Займатися бандурою було моїм дитячим бажанням, яке батьки підтримали. Взагалі я завжди хотіла грати на арфі. Як називається бандура, я не знала, і в якийсь момент чомусь думала, що це та ж арфа, яка має трішки інший вигляд. В результаті арфа вдома в мене зараз таки є (у цей момент інтерв’ю Марина підходить до інструмента і з широкою усмішкою ніжно проводить пальцями по струнах) – можна сказати, що дитяча мрія здійснилася. Хоча граю я на ній небагато.

krut2

Про те, чому не вступила до університету

Можливо, я розчарувалася в музичній освіті, можливо, перегоріла, але вищої освіти в мене немає. Але її я б хотіла отримати, можливо, навіть і не одну. І, можливо, навіть не пов’язану з музикою. Я відкрита до знань і вважаю, що вищу освіту людина повинна отримувати тільки коли в неї є бажання. А в мене воно є.

Взагалі з освітою в мене склалися своєрідні стосунки. На мою думку, у музиці техніка відходить на другий план, головне – це естетизм. Його я вже встигла здобути за 15 років навчання в Хмельницькому музичному училищі. І витрачати ще 6 років на те, щоб просто «отримати корочку», я не хотіла. Безумовно, я мрію, як і всі музиканти, вступити до Каліфорнійського університету Берклі, але не впевнена, чи зараз це на часі. Єдине, у чому переконана, – вчитися й пізнавати нове ніколи не пізно.

Про дисципліну і роботу з командою

Спершу я просто написала кільком фрілансеркам, які погодилися мені допомогти. В результаті одна з них стала моєю піарницею. Також величезним натхненням і підтримкою для мене є мій саунд-продюсер Михайло Клименко (засновник гурту ADAM). Він допомагає мені робити аранжування пісень і загалом дуже підтримує у творчій діяльності.

Мене дуже підтримує мій хлопець, про якого я тільки-тільки починаю розповідати. Нещодавно виклала фото з ним в Instagram, після якого відписалося близько 300 осіб (сміється). Але я навіть рада, що та аудиторія, яка підписувалася на мене після хайпу від талант-шоу і якій я в якийсь момент, можливо, стала нецікавою, якраз і самоусунулась.

Музу покликати не можна. А от змусити себе сісти і попрацювати – можна і треба. Мені дуже пощастило: у нас у команді немає примусового писання пісень, які потрібно випустити під вихід альбому чи тур. При цьому дисципліна відіграє ключову роль у моїй повсякденній роботі над музикою, це дуже важлива навичка.

Про талант-шоу і Євробачення

krut3Після роботи в китайському місті Гуанчжоу, величезному мегаполісі з населенням у понад 7 мільйонів осіб, я повернулася до України. І зрозуміла, що в жодному іншому місті, окрім Києва, працювати і жити не зможу. Адже все відбувається тут, усі відомі українські музиканти живуть тут, крім хіба геніальних TVORCHI, які можуть творити неймовірно круту музику і в Тернополі. Отже, так я опинилася в столиці і вирішила розвиватися шляхом участі в музичних конкурсах.

Вважаю, що участь як в «X-факторі», так і в «Голосі країни» була моїм фіаско. Я не робила й половини з того, що могла. Пояснюю це зараз для себе тим, що мала внутрішній бар’єр до виконання чужих пісень. Після участі в талант-шоу точно зрозуміла, що конкурси – це не моє.

З Євробаченням же історія була іншою. Там я вже мала можливість показати свою музику. Безумовно, як і всі, я хотіла перемогти, але KRUTЬ найважливіше було потрапити до фіналу. Зараз, особливо зважаючи на ситуацію, що склалася, свою не-перемогу я радше вважаю вдалим результатом, аніж навпаки.

Світові й українські кумири

За естетикою мені дуже подобаються «ДахаБраха», SunSay, ті ж TVORCHI. Зі світових зірок… Знаєш, в якийсь момент я почула Біллі Айліш, і вона мені надзвичайно сподобалася. Причому я почала слухати її десь буквально взимку, уже після всього хайпу, який вирував навколо її постаті. Ніколи не слухаю те, про що всі говорять, просто тому, що не хочу зливатися з масою. Проте послухавши в грудні альбом «When We All Fall Asleep, Where Do We Go?», я зрозуміла, що цей хайп був абсолютно заслуженим, хоча пісня «Bad Guy» з усього альбому мені подобається найменше. У решті композицій, майже у кожній, вона просто неймовірна і руйнує всі стереотипи.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus