Хто насправді вирішує майбутнє української освіти?

робоче місце

У всіх країнах ЄС працює мережа незалежних агентств, завдання яких – контролювати якість освіти у країні та надавати вишам акредитації та ліцензії. Вони немов міністерство в міністерстві. Нарешті і в Україні, завдяки новому Закону «Про вищу освіту», створили щось подібне – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Орган був сформований ще влітку, а роботу мав розпочати з 1 вересня. Та, як завжди, все пішло шкереберть. Новоспечені члени НАЗЯВО виявилися нащадками старої системи і встигли наламати дров. Кабмін фактично відразу заблокував роботу агентства, тож протягом наступних 4 років реформи студентам не світять. «Студвей» розібрався в тому, що сталося, та як бути далі.

Що на кону

На папері функції та можливості НАЗЯВО розписані дуже чітко та якісно − за європейським зразком. Тож (чисто теоретично) база для того, щоб відкрити нову главу в історії української освіти, готова. Якщо тільки на це буде ласка членів агентства.

studway_nyazavo

Що змінюється з появою НАЗЯВО? Цей орган створений, аби контролювати й гарантувати якість освіти, яку надають університети, а також робити їх діяльність прозорою. Як це повинно працювати на практиці? Розглянемо приклад. Раніше акредитації українським ВНЗ надавала спеціальна комісія − вона приїжджала до університету й переглядала стос документів. Іноді це доходило до маразму – самі працівники вузів періодично писали висновки за експертів комісії, бо хто хоче копатися у всіх тих папірцях. Таким чином отримання акредитації було питанням наявності у ректора зв’язків і грошей.

Тепер ситуація має змінитися. За законом «Про вищу освіту», акредитація вишів скасована взагалі – аби працювати, навчальному закладу потрібно отримувати спеціальну ліцензію (і загальну, і для кожної нової спеціальності окремо). Такі ліцензії видає тільки НАЗЯВО. Або не видає, якщо знаходять докази того, що нові програми неякісні чи у виші панує корупція. Процес ліцензування є прозорим − на сайті агентства зазначають прізвища експертів, результати перевірки вишу та рішення про надання чи відмову у видачі ліцензії. Інформація є публічною.

У Польщі, наприклад, створили Державний Акредитаційний Комітет. Він формує експертну думку щодо всіх законів і правок, які стосуються вищої освіти. Але в Польщі він працює, а в нас – ні. Чому?

робочий стіл

Реклама

Є одне «але»

Аби Агентство із забезпечення якості вищої освіти розпочало роботу, на початку червня потрібно було відібрати 25 його майбутніх членів. Критерії відбору були такими: люди з відмінною репутацією, які володіють іноземною мовою і мають досвід роботи у міжнародних проектах. На жаль, за експертними висновками, обрали зовсім інших кандидатів.

Виявилося, що до складу агентства увійшли як колишні корупціонери, так і ті, хто підпадає під закон «Про очищення влади» (люстрацію). Наприклад, одним із них став Віктор Бондаренко, відомий за часів екс-міністра МОН Дмитра Табачника, люстрований на посаді директора департаменту атестації кадрів Міносвіти.

Окрім того, членами агентства стали люди із «застарілими поглядами», не готові не налаштовані до змін, ті, які діють в рамках старої системи освіти. Більшість із них старшого віку, і вони дивляться на агентство не як на реформаторський орган, а як на стару книжку в новій обкладинці.

Міністр освіти Сергій Квіт одразу ж після формування складу НАЗЯВО оприлюднив заяву, де зазначив, що членами агентства стали «нові-старі» обличчя, через що орган не заслуговує на довіру суспільства.

«Абсолютна більшість обраних ні сном ні духом не чули про інноваційний підхід у реформуванні освіти, − розказує Єгор Стадний, директор Аналітичного центру CEDOS. − Я читав передвиборчі програми кандидатів до Нацагентства – це просто копіпаст зі списку їх повноважень. У них немає жодної стратегії розвитку. А першим їхнім завданням має бути обрання членів галузевих експертних рад (це мінімум 300 людей) і створення «Комітету з етики наукових публікацій», який покликаний боротися з плагіатом. Уявіть, яких людей вони туди оберуть?»

studway_nyazavo

На щастя, до складу НАЗЯВО потрапили не лише «старі-нові». 2 його членів − студенти, члени Української асоціації студентського самоврядування − Микита Андрєєв і Олена Руснак, котрі вже мають досвід роботи у подібних європейських інституціях.

«6 липня, через місяць після формування складу агентства, його члени провели несанкціоноване зібрання і обрали голову НАЗЯВО. Та чи мали на це право? Адже відповідно до Закону «Про вищу освіту» вони не мають повноважень робити це раніше 1 вересня, − коментує ситуацію Микита Андрєєв. − Представники студентства участі в цьому, звичайно, не брали.

Виходячи з цього, у нас є серйозні підстави для реформування дійсного складу. Важливо, що нас, студентів, сприймають несерйозно. Ми навіть не впевнені, чи були за останні 2 місяці збори Нацагентства – нас могли просто не повідомити».

Вихід є!

«Мети, що була закладена при створенні незалежної агенції, не досягнули. Маніпуляції, інертність, дезорієнтація, відсутність позитивного досвіду призвели до того, що МОН пропонуватиме Кабінетові Міністрів і Верховній Раді України внести зміни до Закону України «Про вищу освіту», − заявив Сергій Квіт.

робочий стілЗаконопроект №2280а дозволить знову переобрати членів Нацагентства, щоб уже новий склад відновив роботу. Уже 3 місяці він припадає пилом у Верховній раді, хоча двічі вносився в порядок денний. Кожного разу його розміщують у кінці списку законопроектів, тож проголосувати за нього просто не встигають − так роблять з усіма «нецікавими» ініціативами.

Не дивлячись на це, МОН активно його лобіює, і за законопроект швидше за все проголосують. Та це не вирішить головної проблеми: законопроект деталізує критерії – хто не може стати членом агентства (корупціонери, люстровані), а сама процедура переобрання членів залишається майже ідентичною, тож, імовірно, результат буде той самий.

Другий, кращий, швидший, але важчий спосіб – написати новий законопроект, який би постановив, що обирати членів агентства повинна незалежна комісія, що складатиметься з представників іноземних агентств зі схожими повноваженнями. Це можна втілити на прикладі того, як визначали керівника Національного антикорупційного бюро − всі засідання та інтерв’ю з кандидатами транслювали в інтернеті, а процедуру вибору схвалювали в ЄС.

Наразі такого законопроекту немає. Якщо уявити, що всі студенти одночасно загадають бажання зубній феї, аби його почали писати вже завтра, то за найбільш оптимістичним сценарієм законом він стане щонайменше через півроку. Наразі маємо те, що маємо, − НАЗЯВО не може ні почати працювати, ні переформуватися. Це глухий кут. Наступний хід за Верховною радою та Міністерством освіти.

Але це не привід засмучуватися. У Грузії, наприклад, аналогічне агентство запрацювало лише з третьої спроби − перші 2 його склади переобиралися у зв’язку з корупцією. Тож у нас є шанс показати кращий результат!

Інфографіка: Вікторія Положенцева.

Фото: stock-up.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus