Історія українки в Китаї: робота вчителем, смажені пельмені і повернення додому

imgonline-com-ua-Resize-tZbpNDvDzeBknz

Це перша з трьох історій на Студвей про життя і роботу українок у Китаї.

Головна героїня – Карина, 28, поїхала у Китай, щоб викладати англійську мову, але повернулася в Україну, бо втомилася від смогу, чужої культури і нерозуміння.

Робота за кордоном

Карина почала працювати за кордоном ще під час навчання в Черкаському університеті.

Перша поїздка – за програмою Work and Travel у США. Там вона працювала касиром та офіціанткою.

Літо Карина також проводила за кордоном: збирала огірки у Фінляндії, працювала аніматором у Туреччині та Єгипті.

Вирішальний маршрут – переїзд у Китай, де Карина та чоловік Ярослав влаштувалися працювати вчителями англійської мови.

Робота вчителем у Китаї

Робота вчителем англійської у Китаї поділяється на дві категорії – в дитячому садочку або в тренінговому центрі.

У тренінговий центрі діти ходять після уроків у школі. Їх навчають там писати, читати і говорити.

У дитячому садочку для дітей віком від 3 до 6-ти років Карина проводила цілий день. Вона викладала англійську та гуляла з дітьми на вулиці.

imgonline-com-ua-Resize-xopOwH96Rw2Nv2

Робочий день починався вранці із зустрічі вчителів, де усі обговорювали план на день.

«Спочатку з дітками ми граємося, далі урок англійської, час на вулиці, обід і тихий час. Після обіду відповідальність брали на себе вже китайські викладачі, а я лише допомагала їм», – розповідає Карина.

Навчання відбувалося в ігровій формі – із інтерактивною дошкою та картками.

У китайських садочках немає сніданків: о 10 годині дітям дають фрукти, потім обід і після сну підвечірок.

Діти п’ють воду за графіком – тричі на день по 15 хвилин.

«Вода в китайській культурі важлива складова здоров’я. Вони завжди п’ють теплу воду», – розповідає Карина.

Китайська медицина

У китайських лікарнях пацієнти завжди мають вибір – піти в клініку західної медицини чи традиційної.

Якщо лікар бачить, що діагноз вимагає втручання антибіотиків, він може поєднати західну медицину і традиційну.

«Із традиційної китайської медицини я відчула на собі дію чаїв», – каже Карина.

Їх заварюють у лікарні або дрібнять у порошок і видають в одноразових пакетиках додому.

«Не можна просто прийти і сказати дайте мені корінець якогось дерева. Обов’язково є лікар, який вимірює спочатку твій пульс, дивиться на стан шкіри, ротової порожнини і лише тоді виписує рецепт», – розповідає Карина.

Проживання у Китаї

Враження від Китаю залежать від того, куди ти потрапиш. Якщо у маленьке містечко, то це може бути культурний шок.

Вперше Карина потрапила саме в таке місто, із населенням 500 тис. жителів, що у китайських масштабах дуже мало.

«Люди йшли і плювали на вулицях, діти ходили в штанцях з розрізами на сідницях, щоб справляти нужду. Ніхто не розумів англійську», – розповідає Карина.

imgonline-com-ua-Resize-MPU4FMhQ1WHYCMs

Проте у великому місті, Чунцин, усе було по-іншому: високі будівлі, вивіски англійською, краще обслуговування банків, нове та чисте метро і технології всюди.

Китайська їжа

«Моє серце вкрали китайські смажені пельмені», – розповідає Карина. «Це любов з першого шматочка. Їх готують на пару, варять, жарять та подають з різними начинками.

Китайські супи схожі на юшку: із грибами, томатами та шинкою. Також у Китаї відомий бульйон Інь-Янь. Його ставлять на вогонь і учасники трапези самі опускають туди м’ясо та овочі, готують, а потім виловлюють, вмокають у соуси та їдять.

У «Інь-Янь» половина страви була негостра, а половина – гостра.

За словами Карини, китайці не дуже люблять солодощі. Їхній торт – це просто бісквіт перемазаний кремом. На десерт дітям часто дають смажений банан у клярі і батат политий повидлом.

Китайський комунізм

Китайський комунізм не такий, яким він був у СРСР – влада Китаю адаптувала його під сучасність.

Присутність нової політичної реальності видно по людях: все, що скаже уряд – вони виконують, особливо під час карантину.

Китайський інтернет сам відбирає інформацію, а багато сайтів заборонені.

Проте це все помічаєш, коли довго живеш у країні. Якщо ж просто приїхати у Китай подорожувати, то комуністичний режим не відчуєш, – каже Карина.

Ставлення до іноземців

Уваги до іноземців, за словами Карини, було надто багато: «Незнайомці махають, тикають пальцями». Іноді люди штурхали знайомих і казали: «О, подивись іноземка іде».

Ставлення погіршилося під час пандемії, бо всередині країни розповідали, що інфекцію почали поширювати іноземці, які приїхали в Китай.

Іноземцям у Китаї складно відправити кошти онлайн, бо у країні для них діють банківські ліміти, а працівник банку має перевірити багато документів.

Також проблеми виникають із обміном грошей. Обмін доларів на місцеву валюту може зайняти до 3-х годин.

Оптимальний варіант – обміняти кошти прямо у аеропорту, оскільки курс всюди однаковий.

Ще іноземцям важко зареєструватися у додатках, якщо у них немає китайського ID, а також забронювати готель.

Перед бронюванням потрібно обов’язково уточнити, чи приймає він іноземців. У Китаї готель має отримати спеціальну ліцензію на поселення людей з інших країн.

Адміністрація зобов’язана зареєструвати іноземця у поліції та вказати, на який час він залишиться у готелі.

Повернення в Україну

З часом Карина визнала, що не зможе злитися з китайським суспільством:

«Ми розуміли, що якщо ми залишаємося вчителями, то розвитку для нас не буде».

Тому вона вирішила повернутися в Україну і реалізувати себе тут.

Карина відкрила свій магазин в Instagram і почала продавати силіконовий посуд для дітей.

«Я в Україні вже місяць і кайфую від цього: від свіжого повітря, від безкрайого неба», – каже Карина.

Їй подобається, що в Україні видно хмари, а не смог, і що тут спілкуються українською.

«Я втомилася бути за кордоном і бути незрозумілою», – каже вона.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus