На Майдані треба роздавати цукерки і робити добро – Ірена Карпа

Співачка, письменниця, журналістка Ірена Карпа то виступає у Харкові, то складає коломийки про владу на сцені київського Майдану, то годує людей вегетаріанським супом. Іменини теж не стали для неї приводом пропустити мітинг. Ми розпитали мисткиню, як часто її можна тут зустріти, що є найзворушливішим на Майдані і чи варто вдаватися до сили під час революції.

карпа

Нищити систему потрібно тихо і зсередини

 Зустрічаємося біля ЦУМу: Ірена у чорному пальто й сірій шапці. Поруч – її подруга, разом ішли до Майдану. Знайомимося. З даху нам кричать комунальники: розчищають сніг, а ми надто близько до будівлі. Відходимо до паркану, розмальованого рейтерами.

– Колись ви радили ставити владу на місце, вдаючись до дрібного хуліганства: побиття вікон у машинах, різних графіті… Чи після Майдану дотримуєтеся такої ж думки?

– Псування майна – дуже ефективна річ. Мій гітарист радив брати бензопили й електрокоси, спиляти в Межигір’ї огорожу, зайняти приміщення і сидіти там, чайок попивати. Хлопці казали на Банковій: «Мені мама люстро замовила. Або золотий унітаз. Без нього – не піду». Загалом, у мені багато років зріє ідея їздити з величезною купою зіпсутих яєць і помідорів у багажнику. А яйце для якогось мудака – дуже принизливо.

На мітингу багато людей проти того, що ми не можемо показати кулак. Положинський напівжартома сказав цілком серйозну річ: «Кому не терпиться силу застосувати, варто йти в партизани». Явно, лоб у лоб не треба (це дуже вигідний сценарій для Кремля, щоб розв’язати проти нас війну). Я не хочу, щоб нормальні люди постраждали.

Але якщо діяти зсередини, на рівні кетерінгу, перукарів уряду (якісь флешмоби для них влаштовувати), то можна нищити тихо і непомітно, хитрішими способами. А монополія на насильство у нас завжди належить системі.

– Якій системі належала монополія на побиття мирних мітингувальників 30 листопада?

– Не зрозуміло, кому таке потрібно. Або той, хто віддав наказ, повний дебіл (у чому я не сумніваюся), або наш розвинений мозок, будуючи тисячі варіантів і можливих планів, просто не може припустити, що вони настільки дурні. Якби вони дали спокійно постояти, люди б скоро розійшлися. А так мітингувальників розворушують зачистки і контрмайдани. Студентам на останніх платять по 500 грн, я читала. Були такі ситуації, що хлопці вдень виходили на мітинг «Партії регіонів», а ввечері, отримавши зароблені там гроші, відправлялися на Майдан стояти за ідею. Це дуже правильно, бо все одно вони роздають наші з вами гроші, навіть зі стипендії беручи податки.

карпа

Реклама

Уряд бачить і боїться

Студенти зараз мають змогу змінити країну?

(Повз нас проходить молодь із прапорами, усміхаючись і балакаючи між собою – авт.)
– Я зі студентами часто спілкуюся на зустрічах, і це єдиний контингент, із якого я грошей не беру (усміхається – авт.). Вони маюсь силу міняти все. Це сам бог велів. Обожнюю студентів 1–2 курсу. Це люди зкупою чудових і сміливих ідей. Їм ще нічого втрачати, у них мозок відкритий, свідомість пластична і сильна, ідеалізована; всі пишуть вірші, налаштовані дуже мистецьки.

Я вчилась у «тьолочному» виші, де більшість розуміла: хочу норкову шубу – і мені від життя нічого не треба. Тож навмисно поступала в універи, із яких не жаліла б бути виключеною (у результаті не вигнали, і я навіть умудрилася понасписувати на червоний диплом). Тому не розумію, звідки у студентів береться страх «енок» і виключень. Може, декому лінь виходити і щось робити.

Мені здається, студенти повинні все починати першими з вишів.

Принагідно Ірена радить нам вступати на магістерку за кордоном. Але не залишатися там, а будувати тут країну, в яку хочеться вертатися.

– Рушійною силою на Майдані є студенти чи все-таки старші чоловіки?

– Я звикла, що в Україні дуже класні і сильні, ініціативні жінки, а мужики – як одоробла. Я недавно запостила у Фейсбуці, що не думала, що в Україні стільки красивих чоловіків – тут їх багато ходить на Майдані!.. Я не знаю нічого кращого від них. Звісно, це жарти, а насправді на Майдані мікс людей: від молодих дівчаток до зворушливих дядечок років 60: з армійськими рюкзаками і касками.

– Як гадаєте, їхніх сил вистачить надовго? І чи влада нарешті почує голос народу?

– А чому б і ні? Просто треба, щоб приїжджали нові люди на підміну. Це нормально: попрацювати, поспати, потім знову працювати. Усі зараз у режимі нон-стоп: працюють, потім приходять на Майдан. А завдяки «Беркуту» і його керівникам адреналін постійно тримається. Влада нас чує і боїться. Про це свідчить те, що дуже багато секретарів сидять у відпустках і навіть не з’являються на роботу. Наш президент мовчить три тижні і не звертається до народу.

карпа_цукерки_на_майдані_3

ДН на Майдані – унікальний

─ Самі ви часто на Майдані?

– Я тут майже кожен день, за винятком тих моментів, коли виїздила з Києва: кілька разів у мене були концерти в інших містах. Приходжу переважно ввечері. Просто діти довго хворіли, і ввечері з ними могла сидіти няня, а я – виходити на Майдан . Провела кілька ночей, намагаючись бути бадьорою – щоб не змерзнути. Свій день народження пощастило тут зустріти, і почувалася дуже круто, коли весь Майдан співав «Многая літа». Такого у мене ще не було. Йдемо. Ірена зупиняється пофотографувати напис, який її особливо зачепив.

– І що найцікавіше вам подарували мітингувальники?

– Учора я взяла сирничок: дівчинка напекла свіженькі, тепленькі, дуже мініатюрні класні сирнички з корицею… Якось ішла з подругою, і вона несла 100 гривень Майдану. А поруч два бідненькі дідусі дістали десь по тисячі і віддали купу цих папірців. Або бабуся бідного вигляду стояла і вибирала найдорожчі і найкращі «рошенівські» цукерки, бо понесе їх дітям на Майдан. Від таких речей пробирає мурашками, і кращих подарунків я не згадаю.

Треба робити всілякі зворушливі штуки і роздавати цукерки. Моя сестра якось наробила бутербродів із сиром (вона вегетаріанка), а я, як справжня жидюга внашій сім’ї, почала роздавати шоколадні цукерки. Солодощі розійшлися швидко, і дівчата зрозуміла, що я взяла найбільш ходовий товар.

– Чи пробували міліціонерів кормити цукерками?

– Я власноруч цим не займалася, але мої подруги, які закликають переходити на світлу сторону по чай і печеньки, це робили. Хлопці лякаються брати їжу, але, відвернувшись убік, якийсь пиріжок можуть зажувати.

На смачній ноті – розходимося. Ірена з подругою – на Майдан, ми – робити інтерв’ю. Бажаємо одне одному всього найкращого, а мітингувальникам – стійкості.

карпа

Фото: Юлія Кочетова.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus