Краще покинути організацію, ніж конфліктувати

Якщо в університеті Драгоманова проходить страйк, то велика вірогідність, що до його організації причетний Ілля Кротенко. Чоловік уже не перший рік бореться проти нелегітимних дій влади, спершу – як активіст громадського руху «Відсіч», куди він потрапив після армії, а нині – як член ВО «Майдан» (один із п’яти студентів там). Певний: це об’єднання консолідує мітингувальників і стримує політиків.
 

краще_покинути_організацію_1

Оскаржувати рішення перевірки можна тільки в присутності Суліми

─ Нещодавно виші офіційно покинула сесія, а з нею – і спеціальна перевірка від Державної інспекції навчальних закладів України. У Драгоманова вона пройшла гучно, не в останню чергу завдяки тобі: коли ти попросив в інспекторів документи, вони не мали що показати і пішли. Вважаєш, перевірка перевищувала свої повноваження?

─ Ці інспектори знали, куди і до кого вони йдуть: конкретно до членів страйкому, чиї контакти були в соціальних мережах публічними. В одному випадку вони весь іспит сиділи біля члена страйкому. В іншому – за спиною дівчини півгодини стояв інспектор. Ще в одному випадку інспектор втрутився в процес оцінювання, робив якісь зауваження викладачу саме під час оцінювання члена страйкому, і ще в одному випадку був прямий тиск на студентку, члена страйкому, коли двічі за іспит інспектор шукав у неї якісь шпаргалки.

А був і ще показовіший випадок. Студентка за станом здоров’я пропустила іспит. Вона подзвонила в деканат, і їй дозволили прийти пізніше. Студентка написала заяву до дирекції й у той самий день складала іспит, просто пізніше від відведеного часу. І коли вона увійшла в кабінет дирекції, там якраз був інспектор. Почувши її прізвище, видав щось на кшталт: «Політично активні студенти пропускають іспити!».

Тобто він знав про громадсько-політичну активність цієї дівчини. А перед цим він мав бути у неї на іспиті.

─ До інших студентів було подібне ставлення?

─ Скарги надходять від членів страйкому, а від інших студентів ─ незадоволення тим, що є інспекція: це негативно впливає на стан студентів, вони бояться, нервуються. Старші курси можуть сказати, що за 4─5 років в нашому університеті не було подібної інспекції і ніколи, окрім держіспитів, ніякі інспектори, перевірники чи комісари не приходили на екзамен.

─ Чому ви не скаржилися офіційно?

─ Ми не бачимо жодного сенсу в цьому, тому що порядок розгляду скарг щодо тиску на студента є абсолютно неадекватним. Потрібно написати заяву на ім’я заступника міністра, на наступній комісії вона буде розглянута, і приймуть рішення. І тоді має прийти студент і людина, яка начебто тисне на студента, і в присутності комісії і заступника міністра Євгена Суліми розглядати заяву студента. Тобто з юридичного боку оскаржувати цей тиск немає жодного сенсу.

─ Викладачі були за вас?

─ Наші викладачі переважно на нашій стороні. Вони повідомляли нас про інспекції завчасно, хоча і самі наче не мали про них знати (дізнавалися з різних джерел). Крім того, вони повідомляли про тиск на окремих студентів.

─ А як тобі побажання пана Табачника їсти фрукти і не нервуватися?

─ До пана Табачника в мене ставлення, наче його не існує. Він для мене не є міністром, і я не бачу сенсу виконувати якісь розпорядження агента іноземної держави.

краще_покинути_організацію_2

 

Реклама

Щоб дисциплінуватися, свідомо пішов в армію

─ Знаю, що протидія інспекції й активне перебування на Майдані – не єдиний для тебе досвід громадської діяльності.

─ Так. У 2010 році я повернувся з армії і мав бажання чимось зайнятися. Вступав у ВНЗ, але тоді це було непросто, хоч ЗНО я склав, і відносно непогано, як для людини, яка вже кілька років не вчилася. Тоді розгорілася кампанія громадянського руху «Відсіч» «Ні поліцейській державі», яка стосувалася смерті студента Ігоря Індила в Шевченківському районному відділку міліції. І я приєднався до протестів. Були на той момент радикальні антиміліцейські погляди… Познайомився з активістами «Відсічі» і протягом кількох місяців приглядався до цієї організації, іноді ходив на якісь акції, збори і врешті-решт втягнувся.

─ «Радикальні антиміліцейські погляди» ─ це не з армії пішло?

─ Мабуть, що так, тому що армійські офіцери вирізнялися жорстоким ставленням до людей. Так, там є достойні люди, але вони радше виключення із правил. Є ті, хто, користуючись своїм становищем, усіляко знущається із нижчих по посаді.

─ Піти в армію було твоїм свідомим рішенням?

─ В армію подався свідомо, тому що прийшов до висновку, що це зробить мене більш дисциплінованим, змінить мій життєвий шлях. Власне, так і трапилося.

─ Повертаючись до громадської діяльності. Розкажи детальніше про «Відсіч».

─ «Відсіч» виникла з колишніх активістів «Чорної пори», тривалий час розвивалася, до неї залучалися нові члени, здебільшого студенти. Але методи протесту, по суті, були ті ж, що і в «Чорної пори». Рішення у «Відсічі» завжди приймається консенсусом. Тобто піднімається якась проблема, збираються збори, хто хоче мати вплив на прийняття рішення, приходить.

─ Важко доходити консенсусу?

─ Так, дуже важко. Особливо, коли його приймали 30-40 людей. Кричали, сварилися, ображалися, але врешті-решт приймалося якесь рішення.

─ Коли «Відсіч» мітингувала проти закону про мови, уряду паралельно вдавалося протягувати ряд інших, куди цікавіших документів, наприклад новий Трудовий кодекс. Чи не було в тебе відчуття, що страйкарі спрацювали на руку політикам?

─ Одна організація не може охопити все. Мітингували з тих проблем, які члени «Відсічі» вважали нагальними і небезпечними. Крім того, ми обирали те, чим ніхто особливо не займається або що є нагальним для захисту великої кількості населення. Коли ми бачили, що були якісь потужні середовища, які діяли на рівні депутатів чи громадських організацій щодо якогось закону, то ми не дублювали їхню роботу.

─ Чому ти все-таки покинув «Відсіч»?

─ Трапилося декілька радикальних розходжень у поглядах з іншими активістами. Я відчув, що мені потрібно приймати думку більшості для того, щоб своєю не порушувати можливість прийняття консенсусу. Або мені треба було весь час йти на конфлікти з іншими. Через те, що не хотілося створювати конфліктів і не хотілося ламатися самому, змінювати свої погляди, я вирішив піти з «Відсічі».

краще_покинути_організацію_3

 

ВО «Майдан» змусило політиків збавити амбіції

─ ВО «Майдан» не ламає поглядів?

─ ВО «Майдан» зараз не так довго діє, щоб якимось чином зламати погляди. Це позитивна, хороша структура. Вона справді об’єднала не просто політиків, а й громадськість, студентів, моральних авторитетів, у тому числі митців.

─ Ця організація може стати прототипом маленького уряду?

─ Власне, зараз розглядаються такі варіанти. Але чіткого плану дій немає. Все буде відштовхуватися від того, скільки місцевих чи обласних рад готові визнати повноваження цієї структури, але формування саме народного уряду є тільки в планах.

─ А як виникала ця організація?

─  Я підозрюю, що зібралися політики з громадськістю і створили умовно такий орган. Відповідно з боку політиків він не викликає якихось заперечень, але громадськість натякає, що туди «приставлені» ті чи інші сили. Водночас сюди увійшли люди, які реально мають вплив на суспільство. Переважно у громадськості, на мою думку, неадекватні запити: іноді люди, які не можуть 10 осіб привести на Майдан, вимагають, щоб їм надавали змогу вирішувати. На мою думку, це є неадекватно. Щодо студентів, то першопочатково до об’єднання увійшло двоє. Це нас дуже обурило, і вже на другому-третьому засіданні ради Майдану ми вимагали більшої кількості студентів. Додали ще трьох, і я сюди увійшов як єдиний представник від КНУ ім. Т. Шевченка, Драгоманова і КНЕУ.

─ Як поводяться політики у ВО «Майдан»?

─ Політики в цій організації є меншістю, тобто умовно не можна сказати, що вони диктують свою думку. Але так чи інакше відчувається, що вони намагаються якось підім’яти під себе, і спільна позиція студентів з громадськістю ─ протистояти цьому ─ поки стримує політиків. Але, якщо не дати їм певні сигнали, я думаю, вони розвалили б і ВО «Майдан».

─ А є відчуття, що політики хочуть розсунути все по шматках або просто злити?

─ Ні. Можливо, в них є переоцінка власних сил і недооцінка тих подій, які відбуваються в суспільстві, і ставлення суспільства до них. Але, наприклад, події на Грушевського добряче їх похитнули, тому що політики побачили, що вони не контролюють людей. Вони адекватні і розуміють: якщо ВО «Майдан» зливається, частину з них садять, частина тікає за кордон. Назад шляху немає, тому ВО «Майдан» ─ це та структура, яка консолідує.

─ Тим не менше, Положинський покинув ВО «Майдан», сказавши, що воно мало чим відрізняється від Верховної Ради.

─ Положинський – дуже емоційна людина. Ймовірно, на нього вплинули події 1 грудня. Я був поруч із ним, коли він намагався стримати людей, які йшли битися з міліцією. Положинський, думаю, не був готовий до тривалої боротьби, до того, що потрібно працювати, що революція не може бути миттєвою. Я його ні в чому не засуджую: він був і є кумиром молоді. А те, що він вийшов з Ради Майдану, не заважало йому давати концерти на майдані. Я не бачу в цьому ніякої проблеми.

─ А революція може бути немиттєвою?

─ Більше того, жодна мирна революція в світі не відбувалася миттєво. Інша справа, що в наших умовах тривале протистояння перетворили у тривале стояння.

─ Можеш навести приклад якихось. Крім пов’язаної з Ганді?

─ Нещодавно закінчилася революція в Тайланді. Яскравий приклад – революція у Польщі під проводом  «Солідарності». Можна згадати революцію в Грузії, в Сербії. В Україні ми вже маємо дві мирні революції: 90-го року і 2004-го.

─ Ти вважаєш, що 2004-го була революція?

─ Так, просто ті люди, які прийшли до влади, не скористалися її здобутками.

─ Все буде добре?

─ Я на це сподіваюся. Тому що інакше я не впевнений, чи Україна ще колись матиме шанс стати європейською державою. Інакше вона на роки увійде в так званий «клуб диктаторів».

Фото: зі сторінки Іллі в соцмережі.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus