Окрім цього – центрального та головного –гіпернасичена культурна програма з тематичними майданчиками (жіночий, історичний, дитячий тощо) різноманітними презентаціями (книг, проектів), дискусіями (починаючи від складних геополітичних конструкцій і закінчуючи кулінарією), творчими зустрічами (поетів з поетами, поетів з письменниками, письменників з поетами, письменників з письменниками, всіх перших з усіма звичайними), поетичними читаннями, літературними вечорами, театральними виставами, перфомансами та морем всього іншого.
Сергій Жадан (у рамках проекту «Розділові»)
Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.
Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Андрій Любка
Ми всі залишимось серед цієї зими,
Серед снігу потонемо, безпорадні й поснулі,
Як дзенькіт напнутої тятиви — реви не реви,
А все ж ми розтанемо, як у тьмі трасуючі кулі.
Тобто не в темряві, а в сліпучій німій білизні,
Вибравши, як назло, з сотень мільярдів безодень
Цю: снігову, смертоносну, чужу, і вві сні
Попрощавшись з життям, відійдемо, як в матері води.
Ми зіткані з інею, ми вишиті із біди,
Як зліпок, як фотографія, як гербарій:
У пам’яті лишаться тільки відбитки, сліди, а ми
Наче і не існували, наче й не були в парі.
Заплющуй очі і тихо мені повтори:
Прощай, моє серце, між криги, снігів і морозу
Я буду ранковим серпанком, відтінком імли,
Я буду землею, в яку ти розтанеш невдовзі.
Ранок принишк і закоцюрблено тулився
до мого погляду, наче вуж.
Кричала скажено вигнута вулиця
про давній спомин, якого не руш.
Хрипіли дерева про сутність вітру,
Скрипіли вікна про сонний протяг.
Чекав п’яниця якийсь півлітру,
неначе з’яву Господню в плоті.
Іржали двері, неначе коні,
Стогнали дзвони, немов в полоні.
Шум залітав у стійла бездонні,
у мого розуму буйні затони.
Шкварчало сонце, немов в олії,
Шипіли хмари, від бігу пінні.
Горіли очі і в них горіли
Осінніх багать приглушені тління.
Скроні стукали, як барабани,
борсалась думки темна комора.
Затихлу свідомість безглуздий ранок
хоч не хоч, накриє, як ковдра.
Людмила Херсонська
Никто тебя не спасёт, ни млад, ни стар,
держи под подушкой топор, человеко-гектар,
под рукою пластырь, чтобы заклеить свой рот,
когда будешь кричать от страха. Никто тебя не спасёт.
Придёт почтальон, но не найдёт твою дверь,
придёт сосед, которого не было — ни тогда, ни теперь.
Придет правосудие в очках от Армани
с железной гирькой в кармане.
Вот этот рыжий в дорогом пиджаке,
и тот, с дорогими часами на влажной жабьей руке,
оба с весами, один с усами.
Они разберутся сами.
Никто тебя не спасёт, ни друг, ни враг.
Твой дом отныне заросший травой овраг.
Будешь в нём жить без крыши
с окнами в никуда,
будеть шуметь камыш и
выше крыши расти лебеда.
— Откройте, — кричит почтальон, — вам заказная беда…
Дверь вашу, мать вашу, дверь никак не найду,
Откройте и распишитесь за доставленную беду.
все одно дозором или позором
тот, кто предстал пред твоим мысленным взором,
тот, кто вышел на третьей станции большого фонтана,
охраняет тебя неустанно.
что за волк, что за человек, что за брат?
это дембель субботний, твой выходной солдат.
он пойдет за тобой на дачу колоть дрова,
топтать подснежники, выражать матом слова,
выносить тела мертвых жуков, прошлогодний опад,
вытирать дождь, выгребать снегопад,
в стужу и в жижу, в чапаева и в пустоту,
ать-два, левой, ату-ату,
это твой защитник, твой тыл, твой новый забор,
плащ-палатка, пыль-пилотка, это твой головной убор,
головная боль, твоя заглавная медь,
он будет громить врага, мозгами греметь,
его не ударит молния, не разразит гром,
это твой защитник, подельник, и тебе поделом.
Любов Якимчук
бруківка давнього міста
як вишукана важка панна
ходить нашими ногами
а твої розбиває в кров
своїми камінними підборами
своїми округлими формами
де є що помацати
чого зрозуміти
запам’ятати
газети пишуть: За попереднього режиму її хотіли вкрити прозорим паркетом, прозорим, як скло, щоб не ходити вузькими вуличками, щоб не залишати на ній плями від крові – тільки танцювати забуті танці на двох.
тоді люди були наївними
тоді не думали
що і бруківка це скло
яке впало важкими піщинами
бо перестало триматися купи
Борис Херсонський
Значит, кто-то должен стоять на морозе под небом, а с неба
не дождешься ни белого голубя, ни просто белого снега,
который бы освятил и немного согрел
всю темень и холод, весь страх и надежды стоящих вплотную тел,
все молитвы стоящих вплотную душ, попавших под артобстрел.
Значит, кто-то должен стоять за себя и за нас, по стойке
«вольно», поскольку «вольному воля» способствует стройке
баррикад, что костью в горле у тирании торчат,
кто-то должен глотать костров свободы угарный чад,
не надеясь на благодарность от детей и внучат.
Трудно увидеть, что над ними, как и над их отцами,
летают ангелы с мученическими венцами,
для венцов найдется немало лихих, неповинных голов.
Апостолы-рыбари! Вот идет косяком улов.
В начале было Слово и больше не надо слов.
Дмитро Лазуткін
пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки…
твоя порядність така спокуслива
не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами
(чужі конспекти і зайві ревнощі)
твоя порядність така спокуслива
твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована
усе твоє — що я мушу вивчити
усе твоє — що я хочу відати
титититититититититити
тититититититити — ти
(а раптом щось би тобі не личило —
то наведи вже курсив і видали)
твої симптоми
твої діагнози
fаshion tv
і серце Ісусове…
температура
високі градуси —
твоя порядність така спокуслива
нічна теорія східні практики
вино з гурзуфу вітер з атлантики
так дивно бути з тобою поряд
коли свобода — найвищий поверх…
ти відчиняєш
прозорі двері
ти розчиняєшся
в атмосфері —
ти божевільна
ти некерована
і недочута і переслухана…
твоя відсутність — така заплутана
твоя присутність — така наповнена
Зображення: соцмережі.
Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.