Книжкова полиця головреда: «Та ви жартуєте, містере Фейнман!»

book

Я завжди так роблю – влізу у щось і дивлюся, як далеко можу зайти.

Річард Фейнман

Можливо, ти, як і я, завжди вважав(-ла) себе «гуманітарієм», якому непідвладні математичні розрахунки або розуміння фізичних законів. Нав’язаний нам суспільством поділ на «гуманітаріїв» і «технарів» постійно занижує нашу самооцінку і змушує сумніватись у власних можливостях. А якщо припустити, що нам просто неправильно пояснювали? Докладали недостатньо зусиль, щоб ми могли використовувати теоретичні знання на практиці?

Я усвідомила це, коли з острахом взялася за автобіографію лауреата Нобелівської премії з фізики. Чому з острахом? Тому що мені здавалось, що я не здатна навіть зрозуміти, про що пише Річард Фейнман і чому він так захоплений світом науки. Тепер ця книжка — один з фаворитів моєї величезної книжкової полиці. Тому що вона змусила мене повністю відмовитись від думки, що людські здібності розвиваються згідно з вродженим талантом до чогось або його відсутністю.

Фейнмана називали «The Great Explainer», тому що він був здатний пояснити все що завгодно буквально на пальцях. Я читала і дивувалась. Чому в школі все це не було так очевидно? Чому не було так цікаво? Чому я не розуміла таких простих речей? Я відчувала дисонанс, адже так дивно було розуміти все, про що пише фізик в автобіографії.

І ні, ця книжка не суто про фізику і наукову роботу. Вона про глибше: про серйозні тріщини в системі освіти, про невміння застосовувати теорію на практиці, про нав’язані стереотипи. 400 сторінок суцільного гумору і гри неймовірного інтелекту. Але якщо ти думаєш, що Фейнман народився зі здібностями, які привели його до Нобелівської премії (яку він не хотів отримувати, уявіть собі, відмовлявся!), то ти помиляєшся.

Головний рушій розвитку інтелекту — це допитливість. Обкладинка книжки (чудового видання від «Нашого Формату») так прямо і заявляє: «Пригоди допитливого дивака». Фейнман дивує не тому, що він ставить собі популярні зараз челенджі або переступає через себе, щоб чогось досягти. Анітрохи. Йому просто цікаво. Цікаво, як влаштований атом, як грати на барабанах, як контролювати свої сни, як малювати з натури… Непоганий список, правда? І він — нескінченний.

Завдяки своїй допитливості і бажанню зрозуміти світ Фейнман став учасником проєкту зі створення атомної бомби, всесвітньо відомим фізиком, професором університету (ба більше, університети просто змагались за його час). Під час своєї роботи в різних університетах світу Фейнман зрозумів, що з усією системою освіти щось не так. Він помітив, що студенти здатні ідеально цитувати завчений матеріал, але будь-яке питання, що стосується застосування цього матеріалу на практиці, вибиває з ладу весь механізм.

Щось знайоме, правда? Українські університети переважно керуються тими ж методами, які так здивували Фейнмана у свій час. Знаю з власного досвіду. Конспект заради конспекту, завчений напам’ять параграф, неймовірно складні визначення… Все це створює ілюзію навчання, але не створює майбутніх професіоналів. Ті, хто мають сміливість піти проти такої системи, і стають тими, хто рухає світ вперед.

Головне запитання: чому взагалі потрібно йти проти системи для того, щоб у тебе щось вийшло? Хіба так має бути? Вважаю, що якби всі люди, так чи інакше пов’язані з системою освіти, прочитали цю книжку, вони змогли б змінити своє ставлення та підходи до процесу навчання. Складні речі простими словами, приклади для розуміння теорії, експерименти і цікавість, відсутність поділу на «технарів» і «гуманітаріїв». Всі ці елементи мусять бути складовими системи освіти.

Отже, якби у мене запитали, з ким би я хотіла випити чаю, маючи машину часу, я б ані секунди не вагалась. Зберігай цю книжку в список must-read і ділись з нами своїми враженнями. А головне — цікався цим світом, цікався так само, як це робив Фейнман. Неважливо, що це: гра на гітарі, непопулярна мова чи механізм роботи двигуна. Допитливість — це ключ до відкриття, розуміння та усвідомленості.

Фото: Юлія Юдіна

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus