У діагнозів немає карантину. Інтерв’ю з Євгенією Смірновою

smirnova

«У діагнозів немає канікул і карантину», – люблять говорити в команді Школи Супергероїв. У непростий для країни час ми поспілкувалися з Євгенією Смірновою, лідеркою команди тих, хто щодня стоїть на передовій освіти в лікарнях, та дізналися, як проходить навчання в одній з найпрогресивніших неформальних шкіл України сьогодні.

Ви засновниця громадської організації Small Heart with Art і мережі Шкіл Супергероїв. Розкажіть, як усе починалося?
 
Я закохалася. Працюючи директором галереї «Триптих», мене разом із художниками запросили долучитися до проєкту в лікарні «Охматдит», де з дітьми мали намалювати лікарню майбутнього, як вони її уявляють.
 
У лікарні нас запитали: «ВІЛ / СНІД боїтеся?» Моя єдина реакція –здивування, адже у мого коханого – ВІЛ, і я не розумію, як можна боятися цього захворювання, якщо воно не передається через дотик, малюнок (сміється). Тетяна Войтович і я єдині пішли саме в це відділення, познайомилися з фантастичними дітьми, які відразу почали обіймати нас.  
 
Із цього моменту розпочалася моя волонтерська діяльність і громадська активність, усі проєкти ми розпочинаємо з ВІЛ-відділення в «Охматдиті». Я розуміла, що арт і малювання – це добре, але є базові потреби, тож ми повністю відремонтували й утеплили корпус лікарні. Згодом, познайомившись із дівчинкою Аліною, яка прожила у ВІЛ-відділенні 10 років зі своїх 16, виникла ідея організувати освітню програму. Адже читати і писати її навчили волонтери, за весь час перебування в лікарні до неї не прийшов жоден учитель, а сама Алінка жодного разу не ходила до школи. Ми зрозуміли, що Алінин випадок не єдиний і потрібно докорінно змінювати ситуацію. Відтоді ми займаємося освітою в лікарнях уже 5 років поспіль.  Спочатку мені здавалося, що вчителі не хочуть працювати лише з ВІЛ-інфікованими дітьми, але виявилось, що сама лікарня, хвороба, діагноз є стримуючими факторами. Зі стигмою і дискримінацією варто боротися, щоб діти, що перебувають на тривалому лікуванні, могли отримувати освіту.

Поступово започаткована освітня програма переросла в Школу Супергероїв, адже чимало дітей більшу частину свого життя проводять у лікарнях. Ми постійно вивчаємо світові кейси і втілюємо найкращі в нашій школі. Зараз маємо низку партнерів, серед яких освітяни з Нової Зеландії, Естонії та Фінляндії. Сьогодні діють Школи Супергероїв у Києві та дві у Житомирі, на різних етапах підготовки в Хмельницькому, Херсоні та Дніпрі. 
 
Будь-який проєкт потребує фінансування. Як шукали його ви?
 
Ми в постійному пошуку фінансування. Пишемо сотні листів зі зверненнями до українських компаній, відгукуються одиниці. 

Три  роки тому ми почали співпрацювати з «1+1 медіа», благодійним фондом «Ти не один», а куратором Школи Супергероїв стала ведуча «1+1» Наталія Мосейчук, яка сприяла піднесенню проєкта на національний рівень. Ми почали працювати з Міністерством освіти та науки, щоб на законодавчому рівні врегулювати надання освітніх послуг у лікарнях і забезпечити право на освіту дітям, які потрапили в палати замість класів. 
 
smirnova2Як відбувається навчання у Школі Супергероїв?

У багатьох людей навчання тотожне великим зусиллям і навантаженню. Але це не зовсім так. Знаючи, що діти краще засвоюють матеріал в ігровій формі, наші вчителі дотримуються цього принципу невідступно. Наша мета – закохати дітей у знання, у процес навчання. Ми пробуджуємо їхню жагу до знань, навіть абетку і табличку множення можна подати цікаво. 
 
У школі є 3 форми навчання: групове, індивідуальне та дистанційне. Групові заняття починаються о 10:00 після ранкових маніпуляцій. У кожної дитини індивідуальний графік відвідування занять, адже це залежить від медичних процедур і самопочуття пацієнта. Навчання – це особистий вибір дитини, але якщо вона відвідала хоча б одне заняття, то точно захоче приходити до Школи Супергероїв знову. 
 
Усі наші вчителі мають педагогічну освіту, але в «Охматдиті», наприклад, працюють на волонтерських засадах – без оплати. Вони мають фантастичний досвід і самостійно обрали справою свого життя допомогу дітям у лікарні. 

На території «Охматдиту» ми створили Резиденцію Супергероїв, яка поділена на 5 функціональних зон: городик, де вирощують овочі та ягоди; дорога зі світлофором, розміткою і знаками для вивчення правил дорожнього руху; мініфутбольне поле, де можна поганяти м’яча; інклюзивний майданчик, що доступний навіть дітям на візочках. Також у нас є Супермобіль завдяки мрії чотирирічного Ромчика з проєкту «Здійсни мрію». Він бореться зі страшною хворобою і мріяв про автівку, яка возитиме всіх діток лікарні. Нещодавно відкрили бібліотеку в «Охматдиті» – справжній освітній хаб, де можна не лише почитати, а й попрацювати на комп’ютері, пограти в настільні ігри і відвідати лекції та зустрічі із цікавими людьми. 
 
Одне із завдань, яке ви перед собою ставите – руйнувати стереотипи щодо людей з ВІЛ / СНІД. Яким чином ви це робите?
 
Ми постійно працюємо в цьому напрямку. В одному з наших відео відома громадська активістка Яна Панфілова, на той час просто підліток, стоїть посеред парку з табличкою «У мене ВІЛ – обійми, підтримай». За 5 днів це відео набрало понад півтора мільйона переглядів. Перша реакція людей завжди справжня, і, показавши її загалу, бачимо, що стоїть за межею сприйняття.
 
Три роки поспіль ми проводили безкоштовне, анонімне, конфіденційне, швидке тестування на ВІЛ / СНІД у Печерському районі, щоб довести що інфекція не має місця проживання чи географічної прив’язки до району, міста чи області. 

У мене ВІЛ-негативний статус, а в мого чоловіка – позитивний. У сімейному житті є проблеми, вагоміші за ВІЛ-статус. Я завжди відкрито говорю, що краще поставити пряме питання, ніж зрощувати хибні здогадки. Головне – нічого не приховувати, адже це породжує нові страхи, а отже й стереотипи.   
 
shkolaОсновна робота, волонтерство і виховання дитини. Яким чином вам вдається все поєднувати і жити в такому щільному графіку?
 
Я прокидаюся о 5 ранку. Ніколи не змушую себе цього робити, але це комфортно для мене, адже так я можу приділити час собі. О 6 ранку я виїжджаю на роботу, і о 7 ранку ми з командою починаємо працювати. Це дуже кайфово для тих, хто ненавидить затори, адже саме в цей час місто спокійне, і можна дістатися в будь-яку точку за 20 хвилин. Намагаємось роботу спланувати так, щоб завершити близько 5 години і щоб залишився час на сім’ю. 
 
Планування відіграє дуже важливу роль у моєму особистому житті й роботі. Раз на рік збираємося з командою, обговорюємо візію, чим задоволені і що хотіли б змінити, вдалося і не вдалося зробити минулого року і будуємо плани на наступний. Це завжди відверта розмова. Як правило, ми дотримуємося річного плану. Звичайно, дещо може скоригуватися в процесі, але основний фокус і кінцева мета лишаються незмінними. 
 
Чому волонтерство – це важливо?
 
ДНК людини запрограмоване так, що ми щасливі тоді, коли можемо комусь допомогти. Якщо ми маємо можливість присвятити частину себе тому, що може змінити або позитивно вплинути на світ – це варто робити. 

Допомагаючи іншим, ми зростаємо самі! 
 
Як може допомогти кожен із нас?
 
You can donate money, time or good! Долучитися до роботи нашої команди досить просто. У нас є формати роботи на будь-який смак. Наприклад, можна стати волонтером-викладачем у місті, де є Школа Супергероїв, але не забувайте, що робити добро потрібно екологічно, тому обов’язково потрібно зробити медичну картку і пройти медогляд. Також можна долучитися до адміністративної роботи. Пишіть на нашу сторінку у Facebook і отримаєте актуальне «Меню волонтера». 
 
Тепер, коли країна переходить в онлайн і вчителі не мають доступу до класів у лікарнях, як ви плануєте організовувати навчання в Школі Супергероїв?

Ще з минулого тижня ми почали організовувати дистанційну роботу нашої команди та вчителів. Наразі ми працюємо над онлайн-платформою, підбираємо матеріал і шукаємо найкращі можливості для дистанційної освіти наших учнів. Карантин – не привід зупиняти освітній процес. Особливо для тих, хто цього справді потребує.

shkola2Ви працюєте з емоційно важкими проєктами. Чи знайоме вам емоційне вигорання і як вдається його побороти?
 
Так, знайоме. Робота в лікарні має свої моменти. Іноді діти помирають – це, на жаль, трапляється. Іноді важливо спілкуватися з командою. Ми регулярно організовуємо неформальні зустрічі, щоб поділитися переживаннями і планами. 
 
Завжди допомагає зміна виду діяльності. Окрім роботи, я намагаюся вмістити у свій графік і заняття спортом, спілкування з друзями. Це дозволяє запобігти емоційному вигоранню. 
 
У чому ваша суперсила?
 
Моя суперсила – зустрічати крутих людей. 
 
Уявіть, що завтра кожна людина у світі триматиме журнал, на обкладинці якого ваше фото і цитата. Як вона звучатиме?
 
Будьте добрішими і не бійтеся нового! 
 
Щоб отримати задоволення від життя, потрібно відкриватися і робити світ кращим. Усі мріють прокинутися в іншій країні, але для цього кожному потрібно добре попрацювати. Щоб розуміти, над чим потрібно працювати, маємо відкрити серце і усвідомити, чого ми хочемо. Коли ж ми усвідомимо, що саме хочемо, потрібно перестати боятися і починати діяти. 

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus