Експерти без диплома: історії випускників, які вирішили не вступати до ЗВО

friends

Про студентське життя мріє чи не кожен випускник: прогуляні пари разом з одногрупниками, тістечка в університетській їдальні, атмосферні посиденьки в гуртожитку й вечірки до ранку. Проте ця історія не для всіх.

Герої цього матеріалу вирішили не вступати до ЗВО, а робити те, що приносить їм задоволення й реалізовувати себе одразу після закінчення школи.

Яке ж воно – життя без семінарів, колоквіумів, лабораторних, іспитів і заліків?

Софія, 18 років: «Мене запитують, чи чиста голка, а не якого кольору в мене диплом»

Я ніколи не мала чіткої цілі, ким хочу стати, коли виросту, але завжди знала, що моя професія буде пов’язана з творчістю. Навчання в школі було для мене сірим періодом у житті: постійні депресії та нерозуміння зі сторони однокласників дуже пригнічували. Провчившись у звичайній школі 8 класів, я вирішила перевестись до художнього ліцею. Ситуація не змінилася, тому єдиним виходом стала зміна місця перебування. У 10 класі я дізналася, що в одному з коледжів Польщі відкрився напрям маркетингу. Я дуже хотіла втекти, і це була чудова нагода.

Навчання в Польщі не було складним, але й не виправдало моїх сподівань. Нас учили, як стати продавцями, а не маркетологами. До того ж у мене не склалися стосунки з моїми одногрупниками й сусідами по кімнаті. Чотири місяці я побула польською студенткою, але таки повернулася до Львова. У мою школу мене не прийняли – сказали, що надто пізно, приходьте наступного року. Відповідно, ЗНО я також не складала.

Я довго мріяла зробити татуювання – на лівій руці набила цикаду. Мене захопив процес створення малюнка, робота майстрині, і я зацікавилися цим. Розповіла батькам, і вони підтримали мене: погодилися оплатити курси. Це приклад того, як важливо щиро обговорювати з батьками свої бажання. Після отримання сертифіката я створила сторінку в мережі й почала самостійно шукати клієнтів. Наразі працюю в себе вдома, але планую знайти роботу в салоні.

Зараз у мене немає навіть повної середньої освіти, але мене запитують, чи чиста голка, а не якого кольору мій диплом. Я переконана, що в будь-якому разі потрібно займатися самоосвітою, але формальну освіту зі свого життя не виключаю, хоча в моїй сфері вона й не грає жодної ролі.

workspace3

Реклама

Артур, 18 років: «Вступатиму тоді, коли відчую внутрішню потребу»

У 2-му класі я був єдиним відмінником серед хлопців, але згодом навчання перестало мене цікавити. Визначив для себе кілька основних предметів і витрачав час тільки на них. В 11-му класі задумався про вступ на програму «Інтернет речей» у Львівській політехніці, яка входила до списку найкращих серед IT-кластеру Львова, проте усвідомлював, що навчання доведеться оплачувати самостійно.

Рішення не вступати прийшло, як і будь-яке важливе рішення в моєму житті – у подорожі. Я їхав автостопом на концерт Коржа, стояв на трасі – ловив попутку. У моменти, коли я не комунікую з іншими людьми, у голову приходять найкращі думки. Я зважив усі за і проти, зрозумів, що не готовий фінансово, а гроші в батьків принципово не братиму. По фану подав документи на іншу спеціальність, пройшов на державне, переїхав із Новояворівська до Львова, але потрібно було заробляти собі на життя, тому на пари я так і не з’явився. Почав реалізовувати себе без університету.

Батьки здивувалися такому рішенню, адже їх лякав стереотип, що дитина мусить мати вищу освіту. Із часом ці відчуття перетворилися на впевненість у мені, за що я їм вдячний. Я мав власний інтернет-магазин одягу, але дохід із нього був невеликий, тому пішов працювати офіціантом. У мене були найбільші чайові серед усіх працівників, а з другої зарплати я придбав квитки до Мілана, де провів тиждень.

Наразі я вже 10 місяців працюю проєктним менеджером у компанії, яка займається працевлаштуванням людей за кордоном. Все, що я робив, мені завжди подобалося. Наступна ціль – отримати ліцензію футбольного тренера. Потрібно завжди пробувати й не зупинятися. Коли захоплює якась справа, варто робити її та не відволікатися на інші – фокусуватися.

Назагал, після закінчення школи нічого не змінилося: у мене надалі є складник подорожей, власних проєктів і навчання, але тепер це самоосвіта. Я не виключаю, що колись вступатиму до університету, але це станеться тоді, коли відчую внутрішню потребу.

workspace2

Вікторія, 18 років: «Відсутність університету мотивує робити кроки на більшу дистанцію»

Я ніколи не знаходила спільної мови з однокласниками, адже вчилася найкраще, а їм це не подобалося. Хороші спогади в мене тільки з музичної школи, у якій провчилася 9 років і закінчила клас фортепіано та гітари. В 11-му класі планувала вступати до Польщі, але все змінилося тоді, коли я несподівано стала студенткою Української академії лідерства.

«Це ідеально для тих, хто досі не визначився, ким хоче бути», – почула я від однокласника й подумала, що це точно про мене. Вирішила спробувати, пройшла декілька етапів відбору й отримала «лист щастя», на який уже навіть не очікувала. Я переїхала до Полтави, де на мене чекав рік випробувань. Ми навчалися, займалися спортом, мандрували Україною і навіть їздили на експедицію до Ізраїлю. Десятки нових знайомств, розвинені комунікаційні навички, нове сприйняття світу і змінений світогляд – це те, що дала мені академія.

Після повернення я взяла ще один gap year. Відсутність університету мотивує робити кроки на більшу дистанцію, адже в тебе немає кількох років у запасі. Батьки були переконані, що після випуску я вступатиму кудись, але не заперечили моєму вибору.

Зараз я займаюся власним проєктом – виготовленням бетонних декорацій та біжутерії з бетону. Це та робота, яка справді приносить мені задоволення і часто допомагає відволіктися від різних негараздів. Також я проходжу курс із графічного дизайну, адже давно цікавлюся цим і хочу почати працювати на фрілансі.

Я відкладаю кошти, щоб мати змогу навчатися в Київській академії медіамистецтв. Я звикла самотужки заробляти на свої потреби й не хочу брати гроші в батьків. Вірю, що в майбутньому відкрию власний бізнес у креативній сфері й це стане моїм стартом для нових ідей.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus