Джим Колінз «Великі за власним вибором»

Що допомагає компаніям процвітати? Як досягнути чогось великого в житті і не дозволити зовнішнім чинникам або випадку вплинути на результати вашої діяльності? Яких поведінкових принципів дотримуватись, аби поставлена мета реалізувалась за будь-яких умов? Автор і його колеги дадуть відповіді на всі ваші запитання!

коллинз

Про що книжка?

В основі книги лежать результати дев’ятирічного дослідження, яке автори почали у 2002 році. Вони поставили просте питання: чому у вихорі негараздів, коли з усіх сторін атакують потужні стихії, рух яких не можна ані передбачити, ані проконтролювати, одні компанії процвітають, а інші ні? Щоби розібратися, як могутні підприємства такими стають, потрібно було відібрати компанії, які починали свою діяльність у складні часи і завдяки наполегливій роботі досягли успіху. Потім автори порівняли їх  із контрольною групою – тими, які в таких же екстремальних обставинах не змогли стати великими. Це зіставлення виявило ті чинники, які допомагають деяким компаніям процвітати навіть під час хаосу.

Отже, дослідження поділило компанії на дві піддослідні групи. Переможців позначили «10х» («десятикратні»), тому що вони не просто вижили і досягнули успіху: кожна з компаній перевищила середній результат у своїй галузі як мінімум у 10 разів. Наприклад, якби ви вклали в авіакомпанію Southwest Airlines 10 тисяч доларів у 1972 році, то ваша інвестиція до кінця 2002 року перетворилася б у майже 12 мільйонів, що в 63 рази перевищує середні показники підвищення вартості акцій на фондовому ринку.

Цей короткий огляд книжки буде корисний усім, хто хоче досягти чогось великого в житті і не втратити своїх напрацювань через солодку спокусу тимчасових успіхів.

Різниця в поведінці, а не в обставинах це висновок, до якого дійшли автори книжки, аналізуючи «десятикратників».

Отож «десятикратники»:

  • не більш креативні;
  • не більш далекоглядні;
  • не більш харизматичні;
  • не більш честолюбні;
  • не більш щасливі;
  • не більш готові ризикувати;
  • не більш відважні;
  • не більш схильні до серйозних і сміливих кроків.

Зрозумійте правильно: автори аж ніяк не стверджують, що «десятикратникам» не вистачає креативності і сміливості, честолюбства, готовності робити великі ставки. Вони володіють усіма цими рисами, але ці особливості є і в їхніх менш успішних суперників.

коллинз

Реклама

Що ж відрізняє «десятикратників»?

З одного боку, «десятикратники» розуміють, що мають справу з невизначеним середовищем і не можуть контролювати або точно передбачити подій. З іншого боку, вони не допускають, щоб результат їхньої діяльності контролювали зовнішні сили чи випадок. Вони повністю беруть на себе відповідальність за свою долю.

«Десятикратники» втілюють цю відповідальність, спираючись на три поведінкові принципи: фанатичну дисципліну, емпіричну креативність і продуктивну параною. За цими принципами стоїть єдина рушійна сила – амбіція п’ятого рівня. Фанатична дисципліна веде компанії групи «10х» до мети, емпірична креативність дає нові сили, продуктивна параноя зберігає їх життя, а амбіція п’ятого рівня забезпечує мотивацію і натхнення.

Фанатична дисципліна

По суті дисципліна – це послідовність, вірність цінностям і довгостроковим цілям, дотримання вимог до роботи. Не плутайте її з регламентацією, підпорядкуванням ієрархії, нав’язуванням бюрократичних правил! Істинна дисципліна означає незалежність розуму, який протистоїть тиску і не погоджується на те, що суперечить його цінностям, вимогам до роботи, довгостроковим планам. Єдиний вид дисципліни, властивий лідерам-«десятикратникам», – це самодисципліна, воля і готовність заради великої мети іти на все.

На шляху до своєї мети «десятикратники» нещадні, непохитні, завзяті аж до маніакальності. Вони не хапаються за найбільш спокусливі шанси, якщо ті не відповідають їхнім планам. Ці люди не відступлять від своїх стандартів. Вони настільки дисципліновані, що ніколи не переоцінюють своїх сил.

Наприклад, підкорювач Південного полюсу Руаль Амундсен перш ніж кинутися підкорювати Антарктиду, пробував їсти сире м’ясо дельфіна перевіряючи, чи може людина таким чином підтримувати свої сили. Він побував у ескімосів, які з покоління в покоління накопичували досвід боротьби з морозом, снігом і вітром, щоби перейняти їхній досвід виживання в полярних умовах. Він проїхав із Норвегії до Іспанії на велосипеді, аби себе загартувати.

Емпірична креативність

Соціальні психологи кажуть, що в ситуації невизначеності більшість людей схильна звертатися за порадою до інших – авторитетних осіб, друзів тощо. «Десятикратники» ж, прокладаючи свої маршрути в невизначених обставинах, не озираються на традиційні уявлення і те, як діють інші. Їх не турбує навіть думка експертів! Вони повністю зосереджуються на емпіричних даних, самостійно проводять дослідження, аналізують цифри та факти, розбираються в статистиці і приймають власні рішення, а не спираються на думки чужих і неперевірені ідеї.

коллинз

Продуктивна параноя

«Потрібно керуватися страхом, але приховувати його, – заявив майстер продуктивної параної Білл Гейтс у 1994 році. – Я постійно допускаю можливість провалу». У своєму офісі він повісив фотографію Генрі Форда як нагадування про те, що і найбільшого підприємця можуть затьмарити, як на початку автомобільної індустрії Генрі Форда затьмарила компанія GM.

Два приклади: коли Майкрософт отримала величезний контракт від IBM і коли Windows уже можна було вважати найпопулярнішим програмним забезпеченням на ринку, Білл Гейтс і  далі стверджував про потенційні невдачі і перешкоди, тим самим тримаючи команду в продуктивному страху банкрутства, тобто в продуктивній параної.

Зовсім іншою людиною був Джон Скаллі, який приблизно в ті ж роки (1980-90) очолював Apple. 1988 видався для Apple на рідкість вдалим. Прибуток збільшився на 50 відсотків. Як відреагував на це Скаллі? Він взяв відпустку на два місяці! Наступного року доходи з акцій Apple почали падати з 40 відсотків у 1988 до 13 відсотків у 1994. У 1996 році дохід став негативним.

Однак потрібно пам’ятати, наголошують автори, що параноя надзвичайно корисна лише в тому випадку, коли страх спонукає до повномасштабної підготовки та спокійних і холоднокровних дій.

Амбіція п’ятого рівня

Це коли лідери свій егоїзм і фанатизм вкладають у щось більш значуще і довговічне, ніж вони самі. Так, вони честолюбні, але їх честолюбство спрямоване не на власне «я», а на велику мету – створення компанії, зміну світу, на щось прекрасне, важливе, більше, ніж гроші. Це люди, які мають пристрасне прагнення до чогось за межами самого себе.

Кожен із виявлених «десятикратників» прагнув чогось більшого, ніж просто успіху.

Спочатку кулі, ядра потім

Це ще один важливий принцип для досягнення успішності компаній. Він полягає в тому, щоб не витрачати всієї енергії на неперевірені і непроаналізовані продукти, інновації, галузі, а маленькими кроками, діями (тобто кулями) зондувати сприятливість тієї чи іншої ідеї в реальних умовах. А коли є велика, підкріплена емпіричними фактами, упевненість в успіху, тоді компанія стріляє ядром – починає масштабні дії.

Куля – це недорогий тест або експеримент, який не відволікає компанію від основної діяльності. «Десятикратники» використовують кулі, щоб емпірично перевірити, що ж працюватиме. На підставі емпіричної перевірки вони потім зосереджують усі зусилля і стріляють ядром, отримуючи велику віддачу від великої ставки.

Загалом книга руйнує міфи про те, що комусь щастить, що є природжені великі і слабкі, що не все можна пояснити. Звісно, існує доля випадку, але Джим Колінз і його колеги доводять, що доля усміхається всім однаково. Усе залежить від того, чи готові ми до можливостей, змін, випробувань. І дуже важливо, чи хочемо ми змінити світ, чи принаймні трансформувати галузь, у якій працюємо. У цьому і полягає амбіція п’ятого рівня. Саме її бракує компаніям, які не стали великими. Тому все в наших руках, точніше в наших головах і вчинках!

Фото: mazko.ru, csr-ukraine.org, galleryhip.com.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus