Більше кави, менше сну і захист на 100: як я писала дипломну в УКУ

50891866_329528260991440_4194926486790078464_n-1024x1024

Історія магістерської роботи про онлайн-освіту в умовах карантину від студентки УКУ.

Читай першу частину історії за посиланням.

Отже, після провального передзахисту в УКУ я все ж не поставила хрест на дипломці й максимально зосередилась на головній частині роботи – написанні й оформленні майже сотні сторінок тексту.

І якщо перша частина історії розтяглась на півроку, то тут ти прочитаєш витримку двох місяців мого життя.

Крок 7: знайти внутрішній дзен

Так, завалила передзахист. Так, втратила купу часу. Але ні, точно не можу все облишити і закинути шанс таки захиститись у червні. Проблема була в моїй неорганізованості, але аж ніяк не відсутності достатніх навичок, знань чи сил усе виправити. Після бакалаврату і зараз я точно не бачу себе в науці. Але добити цей етап точно треба було.

Отож, так я собі пережила два інтенсивні місяці роботи:

  • склала список приємностей, які залишила на «після дипломки»: які книжки прочитаю, яких режисерів передивлюсь, куди у Львові сходжу до переїзду;
  • облаштувала робоче місце вдома і домовилась, що буду приходити в пустий робочий офіс, де й на вихідні залишалась працювати над текстом;
  • дозволяла собі приємні речі у вигляді вечірніх прогулянок у парку та 1-2 серій на день серіалу «Як я зустрів вашу маму»;
  • намагалася стежити за режимом: прокидатись о тій самій годині та засинати не надто пізно (хоча синців під очима не уникнула);
  • вживала більше кави і солодощів (моя шкіра, правда, за це мені не подякувала, тому – не рекомендую повторювати).

Реклама

Крок 8: підготовка письмової частини

У процесі дослідження я робила всі можливі нотатки: на стікерах, які потім ліпила над столом, в окремому блокноті, у замітках у телефоні, в онлайн-документах. Раджу обрати всі варіанти або принаймні зосередитись на одному й постійно мати його під рукою. Тим, хто тільки планує писати дипломну, варто з самого початку фіксувати свої спостереження, запитання, рефлексії. Тепер же мені потрібно було переглянути все зібране й нерозібране і нарешті почати писати.

До повторного передзахисту я розділила дні за структурними частинами своєї роботи. Потрібно було писати по 5-6 сторінок щодня. На щастя, це не стало жорстким викликом, бо у медіа я працювала здебільшого з текстами. І так, я збивалась і, бувало, «не добирала» потрібну кількість. Тоді пробувала переглянути зроблене на свіжу голову, оцінити й поправити і рухатись далі.

Пройти повторний захист мені вдалося. Нарешті я занурилась у тему і почала жити своєю дипломкою – на презентації це помітили всі. Це чіткі формулювання, зрозумілі відповіді на запитання і близько 80% довистражданого тексту.

TSentr-Mytropolyta-Andreya-SHeptytskogo-1-poverh-1

Крок 9: оформлення роботи

Я знаю, що для когось цей етап є справжньою каторгою. У мене було все навпаки. Під час оформлень я відпочивала від творчої і виснажливої роботи, коли потрібно думати про зміст, а не вигляд. Сюди ж я б хотіла віднести підготовку додатків: у моїй дипломці ними стали кілька таблиць із характеристикою опрацьованих курсів та їхніх медійних інструментів за типами, які виділила в роботі.

Тут нагадаю, що настільною біблією обов’язково треба завести собі методичку кафедри. За її друкованим або електронним форматом варто йти ще на початку навчального року і потім щедро ділитися з одногрупниками, які не встигли. У ній вказані всі можливі й неможливі вимоги щодо кількості сторінок, розмірів шрифтів, особливостей оформлення додатків і так далі без кінця (а насправді з логікою і сенсом).

Замість ліричного відступу: не бійтеся знову ж таки консультуватися з науковими керівниками. Найкращий варіант (принаймні мені було зручніше саме так) – дати собі кілька днів на інтенсивну роботу та за цей час назбирати перелік запитань.

Крок 10: презентація замість останнього ривка

Між здачею дипломної на кафедру і самим захистом я мала тиждень, тож можна було нормально видихнути. Фінальну презентацію вважаю повноцінним етапом і просто 50% успіху на захисті. І хоч без нормального тексту не варто на щось узагалі сподіватись (згадаймо мій перший передзахист) – на активну включеність і позитивний фідбек аудиторії без хорошої візуалки теж не раджу чекати.

Ось кілька порад з мого досвіду:

  • менше тексту, більше сенсу – золоте правило і в цьому випадку;
  • єдиний стиль – наше все; найкраще – мінімалістичний з переважанням двох-трьох кольорів;
  • вдалі візуальні приклади = підсилення висновків; у мене ними стали скріншоти, які ілюстрували тези з порівняння різних курсів і платформ.

До фінального стану я доводила свою презентацію разів зо п’ять: писала-скорочувала, змінювала стиль і структуру, то розширювала, то зменшувала наповнення віжуалом. Зрештою, результатом залишилась задоволена. Хоч можна було ще краще!

Крок 11: захист – той самий день Х

Зараз у мій бік знов полетять коментарі «якась занадто емоційна студентка», але брехати не буду: хвилювалась перед захистом страшенно. Хай навіть зробила повноцінне дослідження, класну презентацію, мала підтримку керівниці, вдягла улюблені сорочку й джинси, замалювала тоналкою синці під очима (хай моя вебка погано передає зображення) і подбала про пляшку води в кімнаті.

Коли настала моя черга, паніку зняло як рукою. За 10 хвилин я просто поділилась історією своєї роботи та висновками, які отримала у фіналі. Чекала на мільйон запитань, у яких буду просто некомпетентна, але крім уточнювальних та (майже) філософських, мала навіть позитивні коментарі.

Я знаю недоліки своєї роботи. Знаю, де могла попрацювати краще і як могла ще глибше вивчити всі аспекти. Тому коли після захисту почула оцінку 100 балів, відчувала себе щасливою і шокованою водночас.

Замість P.S.

Після захисту я нарешті могла повернутися до життя. Дозволила собі багато спати та подивитися залпом серіал, який весь час смакувала порціями. Але довго думала про блог, у якому б розповіла свою історію, чи статтю у медіа, де б поділилася висновками. Так одного дня я написала «Студвею», куди колись зазвичай готувала тексти про чужі досвіди.

Крім закритої магістерки, я отримала ще один величезний плюс. Після універу активно шукала роботу в новому місті; коли побачила вакансію в компанії, яка створює курси, а на час карантину повністю переформатувалась в онлайн, просто зупинилась і вже не чекала відповідей від інших роботодавців. На співбесідах я розповідала про свій дипломний проєкт і розуміла: стався справді match між тим, чим я займалась останній рік, і тим, у чому планую рухатись далі.

Я б дуже хотіла, аби всі випускники, які тільки беруться за дипломну, пам’ятали: це класний шанс дослідити щось практично цінне у цікавій для себе ніші чи навіть затестити свою творчу або бізнес-ідею. Напевно тільки тоді з’являться сили щодня прокидатись і не вмирати від думки: чорт, мені залишилось ще стільки-то сторінок.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus